Через 2 хв після закінчення заняття показники ЧСС досягли вихідного рівня, тобто відбулось їх повне відновлення, АТ став близьким до вихідного рівня – 111,6±2,3 / 68,8±2,0 мм рт. ст., повне його відновлення відбулося на третій хвилині. Показники СО і ХОК після закінчення заняття відповідно становили 71,1±6,4 мл та 5,7±0,5 л/хв, а через 2 хв відновлення зменшились до 66,9±2,0 мл та 4,94±0,4 л/хв, що майже відповідає вихідним даним. Різниця між усіма показниками гемодинаміки до початку заняття та після 2 хв відновлення не достовірна (Р>0,05). Швидке відновлення всіх показників гемодинаміки після заняття можна пояснити тим, що ці процеси почалися вже від четвертої частини заняття, тобто приблизно за 60-70 хв до його закінчення.

Невелике збудження серцевого ритму в шостій частині пов’язане не стільки з виконанням вправ, яке відбувалося в повільному темпі і, головно, було спрямоване на розвиток гнучкості, скільки зі зміною положення тіла.

Отож, аналіз показників гемодинаміки протягом усього заняття дає змогу зробити висновок, що тренувальний вплив на ССС мають вправи перших трьох частин заняття в аеробному та аеробно-анаеробному режимах, а вправи Хатха-Йоги та релаксація прискорюють відновні процеси.

Аналогічно розглянемо динаміку показників кардіорегуляції.

З табл.2 видно, що в стані спокою максимальне значення кардіоциклів (МхRR) відповідало зоні нормергічної регуляції, а мінімальне (МnRR) адренергічній зоні, що свідчить про підвищення адренергічних впливів. Однак розмах варіативності (ДRR) в усіх студенток був високим – 0,33±0,04 с, що відповідає нормі за даними літератури

Значення М0 становило 0,75±0,03 с, що відповідає середньому значенню кардиоциклів; АМ0 дорівнювало 26,2±3,6 %, а ІН – 53,4±8,4, що відповідає типу кардіорегуляції.

Після першої частини заняття значно зменшились МхRR і МnRR, а ДRR становив 0,08±0,01 с, що свідчить про перевагу адренергічних впливів на “пейсмекер”. Значення М0 становило 0,52±0,02 с, що на 30,7 % менше, ніж до заняття, і свідчить про зниження активності гуморального каналу регуляції ритму серця. АМ0, що характеризує симпатичні впливи на кардіорегуляцію, збільшилось до 38,8±1,2 %. Значно збільшився (до 421,8±43,2) ІН, що, на наш погляд, може характеризувати процеси впрацьовування кардіосистеми під час розминки.

Після другої частини заняття адренергічні впливи збільшились. МхRR зменшилось на 0,02 с, а МnRR на 0,08 с порівняно з попередньою частиною заняття, однак розмах варіативності збільшився до 0,15±0,01 с. Незначне зростання М0 (на 0,01 с) не може характеризувати активізацію гуморальної регуляції. Достовірно збільшились (Р<0,01) показники АМ0 у другій частині заняття порівняно з першою, що також є ознакою подальшого збільшення адренергічних впливів. Значно зменшився ІН – до 261,4±27,6.

Отже, отримані показники можуть свідчити про стабілізацію кардіорегуляції після розминки під час виконання вправ в аеробному й аеробно-анаеробному режимах у вертикальному положенні тіла.

У третій частині заняття МхRR недостовірно зменшується (до 0,55±0,02 с), а МnRR збільшується до 0,44 ±0,02 с, завдяки чому розмах варіативності стає меншим на 0,05 с. Достовірно збільшилась (Р<0,001) порівняно з другою частиною заняття АМ0 (87,5±1,9 %). Усе це характеризує подальше зростання адренергічних впливів на кардіорегуляцію. Активність гуморального каналу регуляції ритму серця залишилась на попередньому рівні. Значно змінився (Р<0,01) показник ІН – він збільшився до 794,1±72,7, що свідчить про зростання збудження системи кровообігу. Очевидно, такі особливості кардіорегуляції пов’язані з м’язовою роботою у горизонтальному положенні тіла, коли завдяки позитивним інотропним впливам на серце збільшуються сила та швидкість скорочення міокарда. За даними літератури [5], у яких ІН 100-900, то розвивається помірний стрес, який не призводить до суттєвих зрушень гомеостазу.

Після четвертої частини заняття на 25,4 % зросли максимальні і на 27,2 % мінімальні значення кардіоциклів. Розмах варіативності збільшився на 30 %. Значно активізувався гуморальний канал кардіорегуляції, М0 збільшилась до 0,65±0,01 с, що на 22,6 % більше, ніж у попередній частині заняття. Дещо зменшились (на 7,4%) адренергічні впливи. Значно знизився ІН. Як видно з табл. 2, це пов’язано, головним чином, з активізацією гуморального каналу регуляції ритму серця і частково холінергічними впливами, що можна пояснити і горизонтальним положенням тіла, під час виконання вправ, і активізацією діяльності залоз внутрішньої секреції під час статичних вправ Йоги.

Після релакспаузи в п’ятій частині заняття динаміка всіх показників свідчить про подальші відновні процеси в системі кардіорегуляції.

Достовірно (Р<0,05) збільшились показники МхRR (до 0,90±0,02 с). Зміни MnRR були несуттєвими, однак розмах варіальності збільшився до 0,30±0,01 с і майже дорівнював вихідному рівню, що свідчить про активізацію холінергічних впливів. Показники М0 становили 0,72±0,01, тобто збільшились на 10,7 % порівняно з попередньою частиною заняття і всього на 4,0 % не досягли вихідних даних, що характеризує активізацію гуморального каналу регуляції ритму серця.

Значення АМ0 зменшилось на 6,9 % порівняно з даними в четвертій частині заняття, однак було більшим від вихідних даних, що можна охарактеризувати як тенденцію до послаблення адрегергічних впливів. Після релакспаузи значно зменшився ІН (до 172,4±19,3), що в 2,8 раза менше, ніж після виконання вправ Йоги (Р<0,001).

Після четвертої частини