Проведена інвентаризація джерел утворення канцерогенних речовин, створена база даних про викиди хімічних канцерогенів на підприємствах металургічної, коксохімічної, нафтопереробної, вуглебрикетної промисловості, шинного виробництва, асбестотехнічних виробів, танкерів, теплоелектростанцій. Накопичені дані про вміст канцерогенних речовин в паливних копалинах ( вуголь, нафта, газ), продуктах їх термічної переробки, сільськогосподарської продукції, а також в продуктах тваринного та рослинного походження.

За час існування інституту було вивчено санітарний стан великих рік України (Дніпро та його притоки, Дністер, Дунай, Південний Буг ) та 240 малих річок, розроблені заходи по їх оздоровленню . Обгрунтовані теоретичні та практичні підвалини охорони водоймищ від забруднення стічними водами металургійних, хімічних, целюлозно-паперових підприємств та принципи глибокої очистки міських і деяких категорій промислових стічних вод.

Вивчено вплив хімічного складу питних вод на здоров"я населення більш ніж 25 міст та населених пунктів України та рекреаційного водокористування - на інфекційну захворюваність. Особливістю останніх років стало небезпечне вірусне забруднення стічних вод внаслідок тривалого виживання вірусів в об"єктах навколишнього середовища та стійкості до фізико-хімічних факторів. При цьому існуючі в Україні методи очистки водопровідної та стічних вод не розраховані на звільнення від вірусів. Встановлено взаємозв"язок циркуляції ентеровірусів серед людей і в об"єктах довкілля, що свідчить про провідну роль абіотичних об"єктів у підтриманні епідемічного процесу ентеровірусних інфекцій на досить високому рівні.

У 1923 році О.М.Марзеєвим була одержана блискуча перемога над паразитарним тифом та холерою, але цей досвід став у пригоді санітарно-епідеміологічній службі вже у 1994 - 1995 роках, коли в Україні було зареєстровано 1370 випадків холери і коло тисячі вібріононосіїв. В 1996 році в об"єктах довкілля 7 регіонів України виявлено 27 штамів збудників холери, що не дає підстави вважати сприятливим прогноз з холери на послідуючі роки. Також і в Закарпатті внаслідок недоліків в системі водопостачання сформувалось постійне вогнище черевного тифу, яке періодично дає половину всієї захворюваності цією інфекцією в Україні.

В післявоєнні часи головна увага науковців-гігієністів була зосереджена на двох найбільш актуальних проблемах. Це, поперше розвиток Донбасу, і, по-друге, українське село, яке вступило на шлях колективного господарства. У відповідь на наспупні зміни в житті сільських мешканців спеціалістами з комунальної гігієни було встановлено, що в умовах інтенсивної технології відходів тваринництва, довготривалого функціонування зрошувальних систем з використанням міських і промислових стічних вод, їх осадків на сільськогосподарських угіддях відбувається стійке забруднення грунту бактеріями групи кишкової палички та яйцями геогельмінтів.

Дана еколого-гігієнічна характеристика забруднення грунтів сполуками важких металів; визначений ризик для здоров"я населення одночасно присутніх в грунті антропогенних хімічних забрудників різної природи: важких металів, пестицидів, мінеральних та органічних добрив.

Виконані дослідження дозволили науково обгрунтувати стратегію санітарного очищення міських та сільських населених місць на сучасному етапі, зокрема, щодо гігієнічних критерхіїв вибору методів знешкодження твердих побутових відходів.

Очолюючи санітарно-епідеміологічний відділ Наркомздоров"я, О.М.Марзеєва багато уваги приділяв благоустрою курортів.

Високі антропогенні навантаження, які накопичилися за роки розбудови народного господарства України, призвели до високого рівня забруднення прибережної зони моря, наявності процесів евтрофікації і зниження рекреаційної цінності значних територій морського узбережжя. Починаючи з 1996 року ми вже не маємо тієї якості морських вод в районах розвиненого туризму, яка б відповідала стандартам. Встановлено, що найбільш несприятлива ситуація склалася в прибережних водах Азовського моря Донецького регіону, де діє комплекс факторів, обумовлених скидом побутових та промислових стічних вод.

Виявлено, що в 38,2 % вивчених проб морської води кількість нафтопродуктів досягає 40 ГДК, перевищення допустимого БПК - 5 регіструється у 55,7 % випадків. Разом з тим зафіксовано поліпшення санітарно-гігієнічного стану прибрежних вод Бердянська, Генічеська, Судака.

Одразу після Великої Вітчизняної війни Олександр Микитович організував та провів вивчення санітарних наслідків руйнування міст та сіл в період окупації, одночасно даючи гігієнічні рекомендації відносно подальшого благоустрою відбудованого житла.

З того часу побут та умови проживання наших співвітчизників значно змінилися за рахунок появи нових факторів впливу на організм та здоров"я людини. Співробітниками НДІ загальної та комунальної гігієни науково обгрунтовані мінімально-допустимі та оптимальні рівні пріоритетних параметрів мікроклімату та повітряного обміну в приміщеннях житлових та громадських споруд, а також таких нових чинників, як іонізованість повітря, статичне електричне поле. Визначені критерії гігієнічної сертифікації побутових газових,електротехнічних та електронних виробів, яких в нашому помешканні стає все більше і більше.

На протязі ряду років розробляються методичні підходи та виконуються дослідження по гігієнічній ренгламентації препаратів побутової хімії, в тому числі синтетичних миючих засобів на основі поверхово-активних речовин. Установлені безпечні для здоров"я людини умови їх використання в побуті.

Останні роки своєї діяльності О.М.Марзеєв присвятив координації науково-гігієнічної та науково-практичної роботи по гігієнічному забезпеченню Каховського гідровузла. Тому розгляд проектних матеріалів, участь у розробці державних програм, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації в Україні та захист здоров"я населення являється одним з найважливіших розділів роботи з проблеми, що розглядається. Тільки за 1997-1998 роки було вивчено та видано заключень більш ніж на 200 проектних матеріалів та програм, серед яких: робочий проект "З"єднувальний нафтопровід НПК "Южний-Західна Україна", Національна програма охорони та відродження Чорного та Азовського морів, проекти реконструкції Дніпро ГЕС-1 та Київської ГЕС, проект "Екологічне оздоровлення басейну ріки Сіверський Донець", проект ліквідації шахти Червоноградська та інші.

О.М.Марзеєв приділяв важливу