л/хв

До заняття

(лежачи) | 62,0±2,8 | 120,5±1,5 | 58,8±2,0 | 79,4 ±2,3 | 4,92± 0,2

До заняття

(стоячи) | 74,0±2,8 | 111,1±2,0 | 70,0±3,3 | 62,0±2,8 | 4,58±2,8

Перша | 144,6±8,2 | 160,1±3,5 | 65,2±3,3 | 93,6±1,9 | 13,4±0,5

Друга | 175,3±3,4 | 182,2±3,4 | 60,5±1,6 | 109,9±3,7 | 19,2±1,0

Третя | 133,0±4,7 | 166,6±2,3 | 68,3±2,3 | 93,8±3,4 | 12,4±0,8

Четверта | 65,3±3,3 | 120,0±2,3 | 60,0±2,3 | 77,9±2,9 | 5,05±0,3

П’ята | 61,3±2,4 | 115,5±1,5 | 59,4±1,5 | 76,1±1,8 | 4,65±0,2

Шоста | 79,3±2,4 | 112,2±2,4 | 66,1±3,1 | 73,1±2,4 | 5,7±0,5

Через 2 хв після заняття | 74,0±2,8 | 111,6±2,3 | 68,8±2,0 | 66,9±2,0 | 4,94±0,4

Після 15-20-хвилинної розминки, яка складається з різноманітних видів ходьби, бігу, вправ у русі та танцювальних рухів, ЧСС зросла до 144,6±7,2 уд./хв, що на 95,4±0,2 % у порівнянні з показниками в положенні стоячи до навантаження, СТ збільшився від 111,1±2,0 до 160,1±3,5 мм рт.ст, а ДТ зменшився від 70,0±3,3 до 65,2±3,3 мм рт.ст, СО збільшився в 1,5 раза, ХОК – до 13,4±0,5 л/хв. За даними літератури [7;18], навантаження при ЧСС 140-160 уд./хв характеризується як аеробне. Для зростання тренувального ефекту під час цього навантаження тривалість виконання вправ повинна бути не менше 5 хв, у результаті чого позитивні зрушення відбуваються в ліпопротеїдному складі крові, однак не виявляються в показниках МПК і ПАНО.

У другій частині заняття (20-25 хв) виконували вправи з вихідного положення стоячи на всі м’язові групи поточним методом. Під час цього ЧСС у наших обстежуваних зростала до 175,3±4,4 уд./хв, АТ становив 182,2±3,4 / 60,5-1,6 мм рт.ст. Порівняно з попереднім навантаженням СО збільшився на 17,4±1,1%, а ХОК на 43,2±0,8%. Отже, робота на цьому відрізку заняття переважно виконувалась в аеробно-анаеробному режимі. Літературні дані свідчать про те, що такий тренувальний режим найперше супроводжується підвищенням максимального споживання кисню (МСК) та збільшення рівня порогу анаеробного обміну (ПАНО) [7].

У третій частині заняття (20-25 хв) виконували вправи на всі м’язові групи з вихідних положень сидячи, лежачи, стоячи на колінах тощо. ЧСС у цьому разі досягала 133,0±4,4 уд./хв, що відповідає аеробному характеру навантажень.

Показники АТ були близькими до показників першої частини заняття і становили 166,6±2,5 / 68,3±2,3 мм рт.ст, тобто СТ став нижчим на 9,3 ±0,8 %, а ДТ збільшився на 12,8±0,6 % порівняно з попередньою частиною заняття.

У четвертій частині заняття виконували статичні вправи Хатха-Йоги протягом 35-40 хв. Утримання кожної пози тривало від 1,5 до 6,0 хв, відпочинок після кожної з поз – у Шавасані (лежачи на спині) або в Макрасані (лежачи на животі) 1,0-1,5 хв. Зменшення ЧСС до 65,3±3,3 уд./хв було зафіксоване вже під час виконання першої пози і з невеликим коливанням (±5,6 уд./хв) її показники зберігались протягом усього комплексу йогівських вправ. АТ майже відновився, його показники становили 120,0±23 / 60,0±2,3 мм рт.ст., що збігається з показниками до початку заняття в положенні лежачи. СО зменшився порівняно з попередньою частиною заняття на 20,4±0,8 % і становив 77,9±2,9 мл, що на 1,9±0,2 % менше від вихідного рівня у такому ж положенні тіла. ХОК зменшився на 14,15±1,0 л/хв порівняно з другою частиною і на 7,35±0,2 л/хв – з третьою.

Порівняно з вихідним рівнем показники ХОК були вищими всього на 2,6±0,2%, тобто різниця між показниками не достовірна (Р>0,05).

Отже, всі отримані показники гемодинаміки свідчать про те, що характерна для Йоги статична робота сприяє відновленню функцій ССС.

У п’ятій частині заняття проводили релаксацію в положенні лежачи на спині (12-15 хв), у результаті чого ЧСС стала меншою від вихідного рівня при такому ж положенні тіла на 1,1±0,2 %, її показники становили 61,3±2,4 уд./хв. СТ знизився до 115,5±1,5 мм рт.ст., що на 4,3±0,4 % менше від вихідних показників. ДТ зменшився до 59,4±1,5 мм рт.ст. Показники СО і ХОК зменшились відповідно до 76,1±1,8 мл та 4,65±0,2 л/хв і стали нижчими, ніж вихідний рівень за аналогічного положення тіла.

У шостій, завершальній частині заняття виконували вправи Хатха-Йоги в положенні сидячи протягом 10-15 хв. Після чого в положенні стоячи вимірювали ЧСС і АТ. Відразу після закінчення заняття показники ЧСС становилили 79,3±2,4 уд./хв, що на 6,7±0,3 % більше від вихідного рівня у тому ж положенні тіла. СТ зменшився на 2,9±0,3 % від показників після релаксації, однак був вищим від вихідного рівня на 0,9±0,1 %. ДТ збільшився до 66,6±3,1 мм рт. ст., однак його показники не досягли вихідних даних на 5,9±0,2 % (Р<0,05).

Через 2 хв після закінчення заняття показники ЧСС досягли вихідного рівня, тобто відбулось їх повне відновлення, АТ став близьким до вихідного рівня – 111,6±2,3 / 68,8±2,0 мм рт. ст., повне його відновлення відбулося на третій хвилині. Показники СО і ХОК після закінчення заняття відповідно становили 71,1±6,4 мл та 5,7±0,5 л/хв, а через 2 хв відновлення зменшились до 66,9±2,0 мл та 4,94±0,4 л/хв, що майже відповідає вихідним даним. Різниця між усіма показниками гемодинаміки до початку заняття та після 2 хв відновлення не достовірна (Р>0,05). Швидке відновлення всіх показників гемодинаміки після заняття можна пояснити тим, що ці процеси почалися вже від четвертої частини заняття, тобто приблизно за 60-70 хв до його закінчення.

Невелике збудження серцевого ритму в шостій частині пов’язане не стільки з виконанням вправ, яке відбувалося в повільному темпі і, головно, було спрямоване на розвиток гнучкості, скільки зі зміною положення