під час виконання вправ в аеробному та аеробно-анаеробних режимах у вертикальному положенні тіла свідчать про адаптацію організму до навантажень. Зміна положення тіла на горизонтальне під час аеробних навантажень сприяє значному зростанню адренергічних впливів на кардіорегуляцію. Зменшуються показники ДRR, значно зростають АМ0 та ІН.
Під час виконання роботи в зонах великої та субмаксимальної потужностей (друга і третя частини заняття) не зафіксовано змін у гуморальному каналі регуляції ритму серця. Значення М0 достовірно (Р<0,05) зменшується під час впрацьовування (розминка) і не змінюється протягом усього періоду конкретних навантажень.
У разі ізометричного режиму роботи, тобто у процесі виконання вправ Йоги відбувається активізація гуморального каналу регуляції ритму серця, достовірно (Р<0,05) зростає М0. Окрім того, зафіксована тенденція до посилення холінергічних впливів. Зростають показники ДRR та зменшуються АМ0 і ІН. Закономірним для релаксації є значне зростання холіенергічних впливів на “пейсмекер”. Достовірно збільшуються показники ДRR, М0 та зменшуються АМ0 і ІН.
Отже, починаючи з четвертої частини заняття, поступово відновлюється кардіорегуляція, завдяки активізації гуморального каналу регуляції під час Йоги і релаксації, та настає повне відновлення в кінці заняття з посиленням вагусної регуляції.
Виконані дослідження дали змогу визначити головні закономірності й особливості впливу різних фізичних навантажень і їхньої послідовності в занятті на функціонування серцево-судинної системи. Головний тренувальний ефект на систему кровообігу зафіксований під час виконання динамічних вправ в аеробному та аеробно-анаеробному режимах. Зміна потужності роботи, характеру м’язових скорочень та положення тіла під час виконання вправ протягом заняття створюють умови для вдосконалення адаптаційно-компенсаторних реакцій організму на різні види навантажень. Вправа Хатха-Йоги і релаксація в другій половині заняття сприяють значному посиленню відновних процесів після навантажень. Визначені закономірності й особливості втоми та відновлення під час різних видів м’язової роботи в конкретній послідовності є надійною фізіологічною основою для підвищення оздоровчо-тренувального ефекту від занять фізичною культурою.
Список використаної літератури
1. Аграненко В.С., Залесский Н.З., Панов Г.М. Состояние сердечно-сосудистой системы конькобежцев-многоборцев в зависимости от особенностей тренировочного процесса // Теория и практика физической культуры. 1978. № 2. С.26-29.
2. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. К., 1989.
3. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. К., 1990.
4. Баевский Р.М. Кибернетический анализ процессов управления сердечным ритмом // Актуальные проблемы физиологии и патологии кровообращения. М.,1976.
5. Баевский Р.М., Кириллов О.Н., Клецкин С.З. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе. М., 1984.
6. Васильева В.В., Семёнов Н.И., Стеночкина Н.А. Функциональное состояние органов кровообращения в процессе адаптации к выполнению длительной напряженной физической работы // Теория и практика физической культуры. 1987. №8. С.46-48.
7. Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. М., 1988.
8. Воробьёв В.И. Исследование математико-статистических и периодических характеристик сердечного ритма спортсменов // Теория и практика физической культуры. 1980. № 2. С.21-24.
9. Гайтон А. Физиология кровообращения. Минутный объём сердца и его регуляция. М., 1969.
10. Гордон С.М., Кашкин А.А., Седых В.В. Исследование частоты сердечных сокращений и энергетических показателей у спортсменов при однократных и повторных упражнениях // Теория и практика физической культуры 1976. №8. С.19-24.
11. Граевская Н.Д. Кровообращение и тренированность // Сердце и спорт. М., 1968. С.65-72.