ЗАКРИТІ ПОШКОДЖЕННЯ ЧЕРЕПА

До закритої черепномозкової травми належить пошкодження без порушення цілості покриву голови та перелому кісток черепа. Механічні пошкодження мозку можуть проявлятися його струсом, забиттям, стисканням у різному їх поєднанні. Ушкодження голови при травмі — найчастіша причина смерті.

Патогенез черепномозкової травми полягає не лише в безпосередньому по-шкодженні мозку травмівним агентом. Значення має також механічна дефор-мація мозку із забиттям останнього об кісткові виступи внутрішньої поверхні черепа — як наслідок протиудару.

Ступінь ушкодження головного моз-ку залежить від площини, напрямку дії сили, її швидкості та величини. Оскіль-ки мозок у порожнині черепа перебу-ває у підвішеному стані і може рухати-ся вперед і назад, у цей час як його рухи вбік обмежені, найнебезпечніші удари в передню і задню частини голови, бо вони призводять до найбільшого зміщення мозку.

Важливу роль у патогенезі черепно-мозкової травми відіграють нейроди-намічні розлади у ЦНС, бо вони зу-мовлюють судинні, ліквородинамічні і ендокринно-гуморальні порушення. Судини головного мозку реагують спо-чатку спазмом, а потім розширенням стінки і венозним застоєм. Підви-щується або знижується тиск лікворної рідини, змінюється проникність гема-тоенцефалічного бар'єра. Порушують-ся гормональний баланс, водно-елект-ролітний обмін, кровообіг, що призво-дить до гіпоксії мозку з ознаками на-бряку мозкової тканини.

Ступінь вираження цих проявів за-лежить від тяжкості травми — струс, забиття чи стискання.

Струс головного мозку (conunotio cerebri). При цьому виді травми в моз-ковій тканині не виявляють макроско-пічних органічних змін, а наявний лише розлад молекулярного зв'язку в мозко-вих клітинах. Порушуються функції ве-гетативних і вазомоторних підкіркових центрів, крово- і лімфообіг. Іноді в го-ловному мозку виявляють точкові кро-вовиливи. У деяких випадках струс мозку може ускладнитися його набряком.

Клінічна картина струсу мозку ха-рактеризується короткочасною непри-томністю, ретроградною амнезією (втрата пам'яті на події, які передували травмі), брадикардією, нудотою, блю-ванням, болем під час руху очних яб-лук. Змін, що свідчать про локальне пошкодження головного мозку, і менін-геальних симптомів немає. Коли хворі опритомнюють, вони скаржаться на го-ловний біль, шум у вухах, безсоння.

При струсі мозку хворому показані постільний режим протягом 7—10 діб, холодні компреси на голову, заспо-кійливі, знеболювальні, антигіста-мінні, серцеві препарати. Внутрішньо-венне вводять 20 мл 40 % розчину глюкози або 20—40 мл 10 % розчину нат-рію хлориду (для профілактики набря-ку мозку).

Забиття мозку (contusio cerebri) ха-рактеризується наявністю макроскопі-чних осередків пошкодження головно-го мозку. Вони можуть виникати як безпосередньо в ділянці травми, так і на протилежному боці (внаслідок про-тиудару). Через одночасне пошкоджен-ня судин мозку і м'якої мозкової обо-лонки виникають крововиливи в ткани-ну мозку і субарахноїдальний простір. Зміни при цьому можуть бути різними. Іноді спостерігаються лише розриви капілярів, дрібні крововиливи, а іно-ді — значне руйнування мозкової тка-нини. Дрібні крововиливи швидко роз-смоктуються, осередки некрозу заміню-ються рубцевою тканиною.

На перебіг забиття мозку впливають такі чинники: 1) наслідки струсу мозку, який супроводжує забиття; 2) поява осередків ураження мозку, клінічна кар-тина якого залежить від локалізації;

3) раптове переміщення речовини моз-ку в протилежний бік і забиття об че-репну коробку.

У клінічній картині забиття мозку розрізняють три ступені: легкий, се-редній і тяжкий.

За легкого ступеня хворий відразу після травми на короткий строк (до 1 год) непритомніє. Після того як він опритомніє, у нього з'являються запа-морочення, шум у вухах, нудота. Ха-рактерною ознакою забиття, як і стру-су мозку, є ретроградна амнезія: хво-рий не може згадати, що з ним було до моменту травми. Всі ці порушення швидко минають.

Середній ступінь забиття мозку ха-рактеризується більш вираженими ознаками. Стан непритомності може тривати кілька годин. Хворі нерухомі, очі часто розплющені, реакція на світло знижена, зіниці звужені. У деяких ви-падках, навпаки, спостерігається збуд-ження. Пульс сповільнений, рефлек-си знижені, наявне блювання. Темпе-ратура тіла нормальна або знижена. Ретроградна амнезія. У цій стадії чітко виражені ознаки локального пошкод-ження мозку: афазія, що минає, парез тощо. Шкіра бліда, дихання поверхне-ве. Поступово стан нормалізується.

При тяжкому ступені забиття мозку стан непритомності може тривати кілька діб. Потерпілий тривалий час перебу-ває у коматозному стані. Зіниці роз-ширені, не реагують на світло. Шкіра бліда, вкрита холодним потом. Пульс сповільнений, дихання поверхневе. Спинномозкові рефлекси пригнічені. Ознаки локального пошкодження моз-ку: парез, параліч, порушення функцій життєво важливих органів. Паралічу і парезу може й не бути, якщо осередок некрозу локалізується в німій" зоні кіркової речовини мозку. Тривалий час після травми зберігається ретроградна амнезія. Крім неї, спостерігається ан-теградна амнезія, коли потерпілий не пам'ятає подій, які були після травми.

Під час дослідження очного дна ви-являють картину застійного соска. На-явні симптоми подразнення мозкових оболонок. Часто буває нетримання сечі й калу. Наявні ригідність потиличних м'язів, позитивний симптом Керніга (у хворого, який лежить, важко зігнути й розігнути ногу в кульшовому і колін-ному суглобах, при цьому в кульшово-му суглобі згинається друга нога).

Випадають рогівкові рефлекси. Не-сприятливою діагностичною ознакою є утруднене ковтання. Відзначається ура-ження черепних нервів (окорухового, трійчастого, лицевого, слухового).

Тяжким ускладненням забиття моз-ку є його набряк.

Для визначення тяжкості стану хво-рого у разі забиття головного мозку важливе значення має динамічна пе-ревірка рівня непритомності. Його ви-значають за шкалою Глазго.

Тяжкість клінічної картини забиття мозку залежить від локалізації змінених осередків. Найтяжчий перебіг має за-биття мозку у разі розташування пато-логічного процесу в його основі, діен-цефальній ділянці.

Забиття мозкового стовбура і мозоч-ка часто призводить до смерті у першу добу, години, навіть хвилини після травми при явищах коми. У разі лег-ших форм забиття мозку через кілька годин або діб сопорозний стан перехо-дить у сонливий. У хворих сплутана свідомість, руховий неспокій, галюци-нації, марення.