КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

„Анатомія та фізіологія”

на тему:

„Структурно-функціональні особливості шкіри на етапах онтогенезу. Основні грибкові захворювання”

План

Вступ

1. Структурно-функціональні особливості шкіри.

2. Особливості шкіри на етапах онтогенезу.

3. Основні грибкові захворювання.

Висновок

Список використаної літератури.

Вступ

Проблемам дерматології щороку в усьому світі присвячені різноманітні конгреси і наукові конференції. Серед них чимало пов'язано із віковими аспектами в житті людини. Відомо, що існує певне співвідношення між віком, старінням і захворюваннями шкіри, які (особливо у жінок) найбільше проявляються у перед- і післяклімактеричному періоді. Тобто існує сам факт неминучого старіння шкіри, яке належить до природного процесу загального фізіологічного старіння. Окрім того, існує таке поняття, як фотостаріння, навколо якого досить активно нині дискутують дерматологи всього світу. Фотоіндуковане старіння переважно спричинене впливом ультрафіолетового проміння. Як наслідок - захворювання шкіри, які виникають після інтенсивної інсоляції, та старіння шкіри, ймовірні злоякісні новоутворення. Патофізіологія старіння шкіри, морфологічні та мікроциркуляторні зміни в ній у процесі старіння - ці питання активно обговорюватимуться.

Сьогодні в усьому світі, і не лише силами дерматологів, проводяться різноманітні заходи, так звані antі-age skin, мета яких - протистояти передусім старінню шкіри. Серед чинників, які сприяють збереженню стану шкіри, визначають здоровий спосіб життя, раціональне харчування, уникнення ультрафіолетового опромінення, врахування впливів екологічних факторів, гормональної перебудови в організмі, належний догляд за шкірою.

Фізіологічне старіння проявляється насамперед стоншенням усіх шарів шкіри і порушенням її мікроциркуляції, змінами в еластичних, колагенових волокнах дерми, в ліпідній мантії шкіри (спостерігаються після 30 років), що, у свою чергу, робить шкіру вразливою, а отже, вона потребує специфічного догляду. Дерматологи вивчають також можливості гормонозамісної терапії у жінок передменопаузального періоду, які мають часті й доволі серйозні соматичні захворювання (розацеа, себорейний дерматит, сухість шкіри, андрогенетичну алопецію, обмежену склеродермію тощо). Усі ці аспекти фізіологічного стану шкіри глибоко вивчаються на кафедрі.

Зараз поставлена мета не лише поділитися власними спостереженнями, а й порушити ті питання дерматології, які активно обговорюються у світі. До того ж, не обмежуючись лише захворюваннями шкіри. Позаяк непорозуміння, які були навколо цієї спеціальності, на мою думку, є породженням неграмотного ставлення до косметології (яку дехто навіть плутає з перукарським мистецтвом) і мають бути розвіяні виступами провідних науковців. Лікувальна косметологія - це розділ дерматології. Так було завжди. Косметолог передусім має глибоко знати основи морфології шкіри, діагностики, також добре знатися на патології шкіри. Лише такий спеціаліст може займатися косметологією.

Ми є академічним закладом, який поставив питання так: якщо ви є лікарем іншого фаху, а не дерматологом, і бажаєте стати лікарем-косметологом, то можете пройти спеціалізацію у КМАПО, отримати спочатку диплом дерматолога і лише потім (у нас же) проходитимете цикл стажування з косметології. На сьогодні випускники вузів намагаються потрапити в інтернатуру з дерматології, щоб у майбутньому відкрити модні салони і приватні клініки. Це, звісно, питання можливостей кожного, але будь-хто має підходити до цього грамотно.

Цю проблему, окрім дерматологів, мають розглядати геронтологи, фармакологи, гінекологи, морфологи, які обговорюватимуть загальні, концептуальні питання старіння, позаяк це процес природний і неминучий.

1. Структурно-функціональні особливості шкіри

Шкіра (cutis) – загальний покрив тіла, який захищає організм від зовнішніх подразників.

Функціональні особливості шкіри:

1. Являється бар’єром між зовнішнім середовищем і внутрішнім середовищем організму.

2. Захищає організм від інфекції, механічних і фізичних ушкоджень і втрати рідини. Крім того в шкірі ще є потові і сальні залози, які виділяють піт і жир, у яких містяться кислоти, що служать хімічними засобами захисту від грибів і бактерій.

3. Відіграє важливу роль у регуляції температури тіла (звуження і розширення кровоносних судин, виділення поту, на шкірі росте волосся, яке створює захист від холоду).

4. Один з органів почуттів (знаходяться фізичні рецептори, що сприймають тиск, біль, холод, тепло).

5. Один з органів виділення (з потом видаляються продукти розщеплення білків, вода, солі).

6. Місце депонування енергетичного матеріалу – жирів, а при певних умовах – води, мінеральних солей, вітамінів (особливо вітаміну D3, який тут і утворюється).

7. Виконує дихальну функцію (шкірне дихання становить 1% загального газообміну).

Будова шкіри.

Шкіра складається з трьох шарів:

1. Епідерміс (зовнішній шар)

2. Дерма (власне шкіра – середній)

3. Підшкірна жирова клітковина (внутрішній)

Епідерміс (надшкір’я) 0,07-2,5 мм – представлений багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Його глибокі шари складаються з клітин, які розмножуються і мають назву росткового епітелію.

Наближаючись до поверхні шкіри, клітини стають плоскими, зроговівають, злущуються і відпадають (зроговілий шар). Саме роговий шар захищає шкіру від механічних, хімічних пошкоджень, проникнення води і мікроорганізмів усередину тіла (мозолі – потовщений роговий шар), забезпечує регенерацію шкіри та очищення шкіри.

В ростковому шарі міститься пігмент меланін, який надає шкірі забарвлення й поглинає ультрафіолетові промені, захищаючи цим організм. Цей шар приймає участь у синтезі вітаміну D.

В епідермісі містяться чутливі нервові закінчення.

Дерма (власне шкіра) – щільна сполучна тканина товщиною 4 мм. В ній виділяють сосочковий і сітчастий шари.

а) Сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини і утворює сосочки, які впинаються в епідерміс. Відповідно їм на поверхні шкіри утворюється рельєфний малюнок з ліній різної конфігурації. Їхня форма й розташування індивідуальні (дерматогліфіка). Цим широко користуються в криміналістиці та судово-медичній практиці (дактилоскопія). Сполучна тканина цього шару крім клітин містить галогенові і еластичні волокна, які зумовлюють міцність і пружність шкіри. Шар пронизаний кровоносними і лімфатичними судинами, нервовими волокнами і закінченнями. Тут розташовані клітини з пігментом, м’язові клітини. Вони беруть участь у підніманні волосся, у виділенні секретів шкірних залоз, підтримують пружність