Волосся – є похідним роговим дерми. У волосині розрізняють стрижень та корінь. Корінь закінчується волосяною цибулиною і розташований у волосяному мішку (фолікулі). Знизу у волосяну цибулину входить волосяний сосочок, до якого підходять кровоносні судини і нерви. Стрижень виступає над поверхнею шкіри, складається з мозкової речовини, вкритою щільною кутикулою. Мозкова речовина – зроговілі клітини, що містять кератин, меланін та пухирці повітря. Кутикула – один шар без’ядерних клітин, які черепицеподібно прилягають одна до одної.

На голові близько 150 тисяч волосин. Нормальна швидкість росту волосся на голові: 1 см за місяць, а загальний термін життя кожної волосини – 4-5 років. За добу у середньому в людини випадає 30-50 волосин. Ріст волосся регулюється нервовою та ендокринною системою.

Нігті – зроговілі пластинки (тонкі та прозорі) на кінчиках пальців. Ніготь складається з кореня, тіла та вільного краю, лежить у нігтьовому ложі, утвореному сполучною тканиною і зародковим шаром епідермісу (матрикс – йде ріст нігтя). Корінь і бічні частини нігтя прикриті складкою шкіри – нігтьовим (кутикулою) валиком. Ніготь складається з кератину – твердого волокнистого білка. Нігтьове ложе інтенсивно кровопостачається, тому ніготь має рожевий корінь. Швидкість росту нігтя – 0,1 мм за добу.

Роль шкіри в теплорегуляції організму людини.

Всі ферменти клітин, які беруть участь в обміні речовин та енергій, можуть нормально працювати тільки за незначного коливання температури - 36?С - 37?С. При зниженні (30?С) або підвищенні (42?С) температури, ферменти клітин руйнуються, обмін речовин припиняється, людина помирає. Підтримання сталості температури тіла забезпечує процес теплорегуляції, що триває впродовж усього життя людини. Він зумовлює: утворення тепла в організмі – теплоутворення і віддавання тепла організмом – тепловіддачу.

Процес теплоутворення відбувається переважно хімічним шляхом, коли при розкладанні та окисленні в мітохондріях жирів, вуглеводів і білків вивільняється енергія АТФ, більша частина якої використовується на утворення теплої енергії. Найбільше тепла в організмі людини виробляють органи з напруженим обміном речовин (печінка, скелетні м’язи). Регуляція теплоутворення відбувається за рахунок нервово-гуморальних механізмів і хімічним шляхом – підсилення або послаблення обміну речовин та енергії. Впливають на цей процес температура довкілля та стан фізичної активності. В холодну погоду теплоутворення в м’язах зростає і холод діє на відповідні рецептори шкіри, вони підсилюють імпульси до головного регулятора вегетативних функцій – гіпоталамуса. У ньому є два центри – теплоутворення та тепловіддачі. Збуджуючись, центр теплоутворення надсилає сигнали до тих ланок організму, що відповідають за підвищення обміну речовин та енергії: симпатичної НС, щитовидної залози, печінки, скелетних м’язів, наднирникових залоз.

2. Особливості шкіри на етапах онтогенезу

Старіння організму є закономірним біологічним процесом, а сама старість - його неминучий етап. Періодизація віку людини значною мірою залежить від середньої тривалості життя людини. Відомо, що середня тривалість життя у бронзовому віці не перевищувала 28 років, в часи існування Римської імперії - 23 роки, у Середньовіччя - 35 років. Відомий учений М. Ломоносов помер у 53 роки - як на той час вважали, у "глибокій старості".

Сьогодні більшість учених вважають, що середня видова тривалість життя людини має становити 90 років. Тому вікова класифікація життя людини поділяється на такі періоди: молодий вік - 18-34 роки; зрілий вік - 35-44 роки; середній вік - 45-59 років; похилий вік - 60-74 роки; старечий - 75-89 років; довгожителі - понад 90 років.

Старість - це незворотні зміни структури та функцій людського організму під впливом часу та довколишнього середовища. Розділяють два види старіння організму людини: фізіологічне та передчасне.

Фізіологічне старіння характеризують як закономірні, поступові, пов'язані з видовими особливостями зміни в організмі, які знижують його адаптацію до зовнішнього середовища. Сьогодні, враховуючи стан біологічних (довкілля) та соціальних (рівень розвитку суспільства) умов, це визначення має сенс. Однак вважається, що старість - поняття умовне. І. Давидовський говорив: якщо людина змогла б повною мірою контролювати вплив зовнішнього середовища та не була б обмежена соціальними умовами життя, то на місці проблеми довголіття з'явилася б проблема безсмертя.

Передчасне старіння характеризується тривалою появою ознак фізіологічного старіння. Існує ще поняття патологічного старіння, при якому спостерігаються різного ступеня вираженості морфологічно-структурні та функціональні зміни в різних органах та системах. Слід пам'ятати, що старіння як загальнобіологічний процес не можна порівнювати з хворобою. Великий діапазон можливостей може на довгий час до глибокої старості забезпечити оптимальне збереження основних функцій організму людини.

Під час старіння організму людини інволютивні процеси спостерігаються в усіх органах. Слід відзначити, що вікові зміни у внутрішніх органах перебігають приховано, фіксуються опосередковано (клінічними, інструментальними та лабораторними методами). Водночас шкіра, як один із найскладніших та багатогранних за функціональною значущістю для організму систем, чутливо реагує на вік людини. Більш того, стан шкіри значною мірою визначає ступінь старіння організму людини. Вікові морфологічні зміни шкіри умовно поділяють на три періоди:

1) період вікової еволюції (від народження до 25 років) - спостерігається формування шкірних покривів тіла;

2) період стабілізації вікових змін шкіри (від 25 до 45 років) - для шкіри обличчя характерні специфічні зміни тільки волокнистих структур, поява зморщок, гіпереластичні зміни тощо;

3) період вікової інволюції (після 45 років) - спочатку спостерігається повільне, потім значне поширення атрофічних процесів в усіх структурах шкіри, з'являється ущільнення клітин епідермісу, зменшення товщини, атрофія епідермісу внаслідок стоншення остеподібного, зернистого та блискучого шарів за нормальної товщини рогового шару. Роговой шар стає пухким, гірше утримує вологу, клітини його зменшуються в