Варто відзначити, що вікові інволютивні зміни шкіри спостерігаються в основному на шкірі обличчя, шиї, кистях рук і обумовлені не стільки процесами старіння, скільки впливом зовнішнього середовища. Справді, вікові зміни захищених одягом частин шкіри (тіло, нижні кінцівки) мінімальні навіть у глибокій старості. Водночас на відкриті частини тіла (обличчя, шия, кисті рук) впливають добові і значною мірою сезонні зміни температури повітря (від мінус 20 до плюс 30°С), сонячні промені, швидкість вітру, шкідливі умови праці тощо. Дійсно, за тривалого перебування людини на свіжому повітрі розвиваються передчасні ознаки старіння шкіри: зменшення пружності шкіри, сухість, зморшки, гіперпігментація, телеангіектазія, старечі бородавки, плями. Якщо щодня захищати (як тіло) шкіру обличчя, шиї, рук за допомогою косметики, то процес її старіння значно уповільниться.

На стан шкіри в похилому та старечому віці впливають стреси та конфлікти, що частіше спостерігається саме тоді. У старості знижується адаптація людини до стресів. Фізичне здоров'я людини, її працездатність, соціальне становище, особисте життя значною мірою пов'язані із зовнішнім виглядом. Люди похилого та старечого віку не люблять дивитися на себе в дзеркало, тому що зморшки на обличчі провокують виникнення депресій та іпохондричних станів.

Але окрім фізіологічного, існує передчасне старіння. Розрізняють початкові стадії передчасного старіння:

- перший тип: "втомлене обличчя" - характеризується зниженням тургору, еластичності м'яких тканин обличчя та шиї;

- другий тип: "зморщене обличчя" - вкрите дрібними зморшками;

- третій тип: "деформоване обличчя" - спостерігається стареча деформація обличчя та шиї, основними ознаками цього типу є надмірний розвиток підшкірно-жирової тканини, масна пориста шкіра, яка поступово обростає жировими складками та "мішками", великі риси обличчя;

- четвертий тип: комбінований - тип раннього старіння обличчя (зниження тургору + зморшки + деформація обличчя);

- п'ятий тип: "мускульний" - характеризується незначним розвитком підшкірно-жирового шару, але значним розвитком м'язів обличчя, шкіра еластична, помірної вологості та жирності, малорухома, її неможливо взяти у складки.

До пізньої стадії передчасного старіння належать зміни шкіри на останньому етапі онтогенезу та поява цих змін в середньому та похилому віці;

- шостий тип: "старече або понуре обличчя" - комбінований тип, якому притаманні головні та другорядні ознаки старіння шкіри, глибокі атрофічні та дистрофічні зміни в усіх шарах шкіри з деформацією обличчя, шиї, рук. М'які тканини обличчя сухі, шкіра темніє, стає землисто-коричневою.

Фізіологічне старіння шкіри можна визначити як "красиву старість". Рівномірний розвиток регресивних процесів в основних системах організму за нормальної старості спричиняє гармонійні зміни шкіри обличчя, шиї, рук. При цьому зберігається працездатність за умови відсутності сенільної деменції та дряхлості. Люди, які належать до такого типу старіння, мають акуратну зовнішність, підтягнуті, привітні, доброзичливі, благородні. Старечі зміни обличчя у них мінімальні. Цей тип старіння шкіри ще називають "веселим".

Ще стародавні вчені підкреслювали, що захворювання шкіри пов'язані зі станом внутрішніх органів. У ХІХ столітті цей зв'язок виявили російські вчені С.Боткін та Г.Захар'їн. За станом шкірного покриву хворого можна визначити внутрішню патологію. Класичним прикладом є вираз "обличчя Гіппократа" або "абдомінальне обличчя", який свідчить про наявність перитоніту: змарніле обличчя, широкі очні щілини, загострений ніс та підборіддя, ціаноз. Ознак, які свідчать про наявність захворювань внутрішніх органів, досить багато. Незначна жовтизна і блідість характерні для анемії, яскравий рум'янець та округле обличчя можуть свідчити про наявність цукрового діабету, ціанотично-рум'яне обличчя - про поліцитемію. Для атеросклерозу серцево-судинної системи характерне невиразне обличчя без міміки, зі значною кількістю ксантом та жовтим кольором шкіри. Хворі з гіпертонічною хворобою навіть поділяються на дві групи залежно від кольору обличчя: "біла" гіпертензія та "червона" гіпертензія. Синдром недостатності кровообігу у хворих на гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця характеризується надмірним почуттям тривоги ("стурбоване обличчя"), ціанотичним кольором носа, губ, кінцівок. Усі колагенові хвороби (червоний вовчак, склеродермія, ревматоїдний поліартрит, хвороба Шагрена тощо) характеризуються патологічними проявами шкіри. Класифікація цих хвороб передбачає клінічний шкірний варіант їх перебігу.

Для ревматизму та вад серця також характерні істотні шкірні прояви, на яких заснована діагностика ступеня ураженості серцево-судинної системи. Бліде та набрякле обличчя свідчить про наявність захворювання нирок. Ознаки шкірних проявів різних хвороб внутрішніх органів враховуються під час діагностики та диференційної діагностики захворювань, ступеня їх клінічного перебігу та призначення лікування.

Слід відзначити, що під час старіння організму внутрішня патологія теж відображається на клінічних проявах та перебігу шкірних хвороб. Усі хвороби в старості мають спільні риси, в тому числі і захворювання шкіри. Узагальнимо їх, адже знання цих закономірностей допоможе дерматологам у встановленні діагнозу та призначенні лікування.

1. З віком зростає частота захворюваності населення. Але слід пам'ятати, що з віком скорочується кількість нозологічних форм захворювань, переважають хронічні форми хвороб, характерна поліморбідність.

2. Особливості етіології:

- переважають внутрішні етіологічні чинники (для захворювань шкіри - стан шлунково-кишкового тракту, ступінь ураженості нервової системи, кровопостачання шкіри, слизових оболонок, порушення ендокринної системи та інші);

- зростає агресивність етіологічних чинників: хворобу можуть спричинити безпечні для молодої людини причини;

- хвороби у людей похилого та старечого віку - результат кумуляції причин;
- причини хвороби часто неспецифічні.

3. Особливості патогенезу:

- істотно змінюється механізм захворювання;

- переважають зазвичай центральні механізми.

4. Особливості клініки:

- початок хвороби малосимптомний та уповільнений;

- перебіг частіше хронічний, прогресуючий, інвалідизуючий;

- клінічні прояви хвороби маловиразні;

- часто атиповий перебіг хвороби, наявність "масок";

- підвищується чутливість до розвитку та загострення іншої патології (як шкіри, так і внутрішніх органів);

- характерна вираженість об'єктивних