Розподіл хворих за нозологічними одиницями та тривалість лікування відображені в таблиці 1.

Таблиця 1

Згідно наших даних, середня тривалість лікування кремом Кетодін при різнокольоровому лишаї триває 2-3 тижні, епідермофітії — 2-4 тижні, рубромікозі долоней та підошов — 4-6 тижнів, кандидозі — 4-5 тижнів.

Критерієм вилікуваності була відсутність об’єктивних клінічних проявів (еритема, лущення, мацерація), суб’єктивних відчуттів (свербіж, болючість, відчуття дискомфорту), а також усім хворим проводилось мікроскопічне дослідження, яке показало відсутність культури гриба.

Кетодін добре переносився хворими; печіння, свербежу після його застосування не відмічено.

Отже, Кетодін рекомендується для застосування у хворих з різнокольоровим (висівкоподібним) лишаєм, паховою епідермофітією, рубромікозом долоней та підошов, епідермофітією стоп (сквамозна та інтертригінозна форми), кандидозом крупних складок та міжпальцевих проміжків як засіб місцевої терапії.

Висновок

Шкiра людини е важливим органом чуття, що бере участь у газовому i тепловому обмiнi органiзму iз зовнiшнiм середовищем; видiляе кiнцевi продукти обмiну, водяну пару, пiт, сало i бактерициднi речовини. На поверхнi шкiри вiдбуваеться синтез вiтамiну D. Шкiрний покрив захищае органiзм вiд впливу метеорологiчних, механiчних та хiмiчних факторiв, а також вiд мiкроорганiзмiв. Виконання цих функцiй, крiм загальних факторiв, що впливають на весь органiзм, залежить вiд чистоти, чiлостi i загартування шкiри. Шкiра утворюе зовнiшнiй покрив тiла, площа якого у дорослоi людини складае 1,5-1,6 м2.

Шкіра розвивається з двох зачатків — эктодермального і мезодермального зародкових листків. Під час гаструляции проспективна дермальна мезодерма приходить в зіткнення з внутрішньою поверхнею проспективної епідермальної эктодерми. В результаті змін в зародкових листках, що протікають в процесі розвитку зародка, відбувається утворення шкіри і її придатків.

Епідермальна частина шкіри утворюється з эктодерми. Спочатку ембріональний епідерміс складається з одного шару уплощинних кліток, на 2-у місяці у ембріона людини утворюється двошаровий епідерміс (мал. 2, а). Поверхневі плоскі клітки епідермісу (перидерма) зберігаються у людського плоду від 5-й тижні до 6 місяця внутрішньоутробного розвитку, після чого відторгаються; призматичні клітки глибокого другого шару при цьому посилено діляться, внаслідок чого епідерміс стає багатошаровим.

У зародка людини верхні шари такого багатошарового епітелію перебувають на ранніх стадіях розвитку з крупних пузирчастих кліток (мал. 2, би), які у міру розвитку плоду заміщаються багатошаровим плоским ороговевающим епітелієм (мал. 2, би).

На 4-5-у міс. внутрішньоутробного розвитку в епідерміс вростають нервові закінчення і з'являється здібність до сприйняття зовнішніх роздратувань. Проте рефлекси розвиваються пізніше — після розвитку іннервації м'язів і власне дерми. Характерний рельєф шкіри (борозенки, виступи) на подушечках пальців, долонях, підошвах починає з'являтися на 3— 4-у міс. внутрішньоутробного розвитку.

Дерма і гіподерма ембріонів 1-го міс. складається з мезенхімних і блукаючих кліток. Першими з волоконних структур дерми утворюються ретикулярні волокна, що формують базальну мембрану під епідермісом і розташовані у вигляді горизонтально витягнутих петель між з’єднюючотканинними клітками дерми. З появою придатків епідермісу, закладка яких виявляється у людини до 4-му міс., в дермі диференціюються сосочковий і сітчастий шар, одночасно відособляється підшкірна клітковина; ретикулярні волокна (окрім волокон базальної мембрани) частково перебудовуються в колагенові (у людини з 3-го міс.), виявляються топографічні відмінності структури сітчастого шару. Подальші зміни будови дерми полягають і основному в збільшенні

Список використаної літератури

1. Кожные и венерические болезни. Руководство под редакцией Ю.К. Скрипкина. — Т.1. — С. 295-354.

2. Р.Ф. Айзятулов. Клиническая дерматология. — Донецк. — 2002. — С. 146-180.

3. А.Д. Дюдюн, В.В. Гладышев, В.В. Нагорный. Оптимизация методологии биофармацевтических исследований при разработке технологии мягких лекарственных форм для терапии дерматомикозов // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. — 2002. — №1-2. — С. 13-16.

4. Федотов В.П., Гладышев В.В., Головкин В.А. Современные данные по разработке, исследованию и применению лекарственных противогрибковых препаратов // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. — 1998. — №1. — С. 54-63.