План

Вступ

1. Структура шкіри та її функції.

2. Шкіра та її ураження:

Висновок

Список використаної літератури.

Вступ

Сьогодні в усьому світі, і не лише силами дерматологів, проводяться різноманітні заходи, так звані antі-age skin, мета яких - протистояти передусім старінню шкіри. Серед чинників, які сприяють збереженню стану шкіри, визначають здоровий спосіб життя, раціональне харчування, уникнення ультрафіолетового опромінення, врахування впливів екологічних факторів, гормональної перебудови в організмі, належний догляд за шкірою.

Фізіологічне старіння проявляється насамперед стоншенням усіх шарів шкіри і порушенням її мікроциркуляції, змінами в еластичних, колагенових волокнах дерми, в ліпідній мантії шкіри (спостерігаються після 30 років), що, у свою чергу, робить шкіру вразливою, а отже, вона потребує специфічного догляду. Дерматологи вивчають також можливості гормонозамісної терапії у жінок передменопаузального періоду, які мають часті й доволі серйозні соматичні захворювання (розацеа, себорейний дерматит, сухість шкіри, андрогенетичну алопецію, обмежену склеродермію тощо). Усі ці аспекти фізіологічного стану шкіри глибоко вивчаються на кафедрі.

Зараз поставлена мета не лише поділитися власними спостереженнями, а й порушити ті питання дерматології, які активно обговорюються у світі. До того ж, не обмежуючись лише захворюваннями шкіри. Позаяк непорозуміння, які були навколо цієї спеціальності, на мою думку, є породженням неграмотного ставлення до косметології (яку дехто навіть плутає з перукарським мистецтвом) і мають бути розвіяні виступами провідних науковців. Лікувальна косметологія - це розділ дерматології. Так було завжди. Косметолог передусім має глибоко знати основи морфології шкіри, діагностики, також добре знатися на патології шкіри. Лише такий спеціаліст може займатися косметологією.

Ми є академічним закладом, який поставив питання так: якщо ви є лікарем іншого фаху, а не дерматологом, і бажаєте стати лікарем-косметологом, то можете пройти спеціалізацію у КМАПО, отримати спочатку диплом дерматолога і лише потім (у нас же) проходитимете цикл стажування з косметології. На сьогодні випускники вузів намагаються потрапити в інтернатуру з дерматології, щоб у майбутньому відкрити модні салони і приватні клініки. Це, звісно, питання можливостей кожного, але будь-хто має підходити до цього грамотно.

Цю проблему, окрім дерматологів, мають розглядати геронтологи, фармакологи, гінекологи, морфологи, які обговорюватимуть загальні, концептуальні питання старіння, позаяк це процес природний і неминучий.

Шкіра (cutis) – складний орган, що являється зовнішнім покривом тіла людини і тварини.

Вона побудована з епідермісу та власне шкіри. Епідерміс (epidermis) належить до плоского багатошарового епітемію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщину (1-4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має значну товщину, він складається з п’яти шарів.

Найглибший шар епідермісу називають основним, або призматичним, він побудований з базальних епідермацитів, між якими розміщується меланоцити, які виробляють пігмент меланін. Від кількості пігменту залежить колір шкіри. Назовні від основного розміщується шипуватий шар, що складається з клітин, від яких відходить багато панофіламентів. На цьому шарі лежить зернистий шар, що складається з клітин, у цитоплазмі яких є невеликі зернята. Назовні від зернистого є блискучий шар, побудований з 2-4 рядів плоских без’ядерних клітин, заповнених елеїдином, що добре заломлює світло.

Зовнішній шар (роговий шар), складається з багатьох рядів рогових пластинок, що утворилися внаслідок дегенерації клітин і заповнення їх роговою речовиною кератином. Рогові пластинки поступово злущуються і замінюються новими. У ділянках тіла, де шкіра покрита волоссям, епідерміс побудований з трьох шарів: основного, шипуватого та рогового.

У власне шкірі та підшкірній основі міститься нервові закінчення та сплетіння, які сприймають та проводять різні подразнення. Шкіра тісно зв’язана з усіма органами і системами. Вона виконує багато різноманітних функцій.

1. Структура шкіри та її функції

Шкіра (cutis) – загальний покрив тіла, який захищає організм від зовнішніх подразників.

Функціональні особливості шкіри:

1. Являється бар’єром між зовнішнім середовищем і внутрішнім середовищем організму.

2. Захищає організм від інфекції, механічних і фізичних ушкоджень і втрати рідини. Крім того в шкірі ще є потові і сальні залози, які виділяють піт і жир, у яких містяться кислоти, що служать хімічними засобами захисту від грибів і бактерій.

3. Відіграє важливу роль у регуляції температури тіла (звуження і розширення кровоносних судин, виділення поту, на шкірі росте волосся, яке створює захист від холоду).

4. Один з органів почуттів (знаходяться фізичні рецептори, що сприймають тиск, біль, холод, тепло).

5. Один з органів виділення (з потом видаляються продукти розщеплення білків, вода, солі).

6. Місце депонування енергетичного матеріалу – жирів, а при певних умовах – води, мінеральних солей, вітамінів (особливо вітаміну D3, який тут і утворюється).

7. Виконує дихальну функцію (шкірне дихання становить 1% загального газообміну).

Шкіра розвивається з двох ембріональних зачатків. Епітеліальний покрив її утворюється з шкірної эктодерми, а належні сполучнотканинні шари - з дерматомів (похідних сомитів). В перші тижні розвитку зародка епітелій шкіри полягає всього з одного шару плоских кліток. Поступово ці клітки стають все більш високими. В кінці другого місяця над ними з'являється другий шар кліток, а на третьому місяці епітелій стає багатошаровим. Одночасно в зовнішніх його шарах (в першу чергу на долонях і підошвах) починаються процеси ороговіння. На третьому місяці внутрішньоутробного періоду в шкірі закладаються епітеліальні зачатки волосся, залоз, нігтів.

В сполучнотканинній основі шкірі в цей період починають утворюватися волокна і густа сіть кровоносних судин. В глибоких шарах цієї сіті місцями з'являються вогнища кровотворення. Лише на п'ятому місяці внутрішньоутробного розвитку утворення кров'яних елементів в них припиняється і на їх місці формується жирова тканина.

Шкіра складається з двох частин – епітеліальної і сполучної. Епітелій шкіри називається надшкірною, або епидернисом,