тонких колагенових, еластичних і ретикулярних волокон, а також з кліток, серед яких найбільш часто зустрічаються фібробласти, макрофаги, тканинні базофіли (огрядні клітки) і ін. Тут також зустрічаються гладкі м'язові клітки, місцями зібрані в невеликі пучки, пов'язані з коренем волоса. Це м'яз, що піднімає волосся. Проте є м'язові пучки, не пов'язані з ними. Якнайбільше їх в шкірі голови, щок, лоба і тильної поверхні кінцівок. Скорочення м'язових кліток обумовлює появу так званої гусячої шкіри. При цьому стискаються дрібні кровоносні судини і зменшується притока крові до шкіри, унаслідок чого знижується тепловіддача організму.
Сітчастий шар, що забезпечує міцність шкіри, утворений щільною неоформленою сполучною тканиною з могутніми пучками колагенових волокон і сіттю еластичних волокон. Пучки колагенових волокон проходять в основному в двох напрямах: одні з них лежать паралельно поверхні шкіри, інші – криво. Разом вони утворюють сіть, будова якої визначається функціональним навантаженням на шкіру. В ділянках шкіри, що випробовують сильний тиск (шкіра стопи, подушечок пальців, ліктів і ін.), добре розвинута широкопетлиста, груба сіть колагенових волокон. Навпаки, в тих ділянках, де шкіра піддається значному розтягуванню (область суглобів, тильна сторона стопи, особа і т.д.), в сітчастому шарі виявляється вузькопетлиста, більш ніжна колагенова сіть. Еластичні волокна в основному повторюють хід колагенових пучків. Їх значно більше в ділянках шкіри, часто випробовуючих розтягування (в шкірі особи, суглобів і т.д.). Клітинні елементи сітчастого шару представлені головним чином фібробластами.
В більшості ділянок шкіри людини, в її сітчастому шарі, розташовуються шкірні залози - пітні і сальні, а також корені волосся.
Пучки колагенових волокон з сітчастого шару дерми продовжуються в шар підшкірної клітковини, багатою жировою тканиною. Підшкірна клітковина пом'якшує дії на шкіру різних механічних чинників, тому вона особливо добре розвинута в тих ділянках шкіри, які піддаються сильним механічним діям (подушечки пальців, ступні і т.д.). Тут підшкірна клітковина повністю зберігається, навіть при крайньому ступені виснаження організму. Підшкірний шар забезпечує деяку рухливість шкіри по відношенню до нищележачим частин, що значною мірою оберігає її від розривів і інших механічних пошкоджень. Скупчення жирової тканини в гіподермі обмежує тепловіддачу.
Шкірний пігмент за дуже невеликим виключення, є у всіх людей. Він знаходиться як в епідермосі, так і в дермі. Люди або тварини, організм яких позбавлений пігменту, називаються альбінолсами (від лат. Albus - білий). Шкірний пігмент відноситься до групи меланінів (від лат. Melas - чорний). Утворюється меланін при окисленні амінокислоти тирозина під впливом ферменту тирозинази і ДОФА-оксидази. Меланін володіє високою ультрафіолетовою абсорбцією, тому він захищає організм від ушкоджувальної дії ультрафіолетової радіації. Розподіл пігменту в шкірі нерівномірно: сильніше пігментується шкіра особи, шиї, спини, слабіше – живота, долонь і підошов. Кількість шкірного пігменту в епідермісі може мінятися в залежності як від зовнішніх, так і від внутрішніх чинників. Наприклад, різко зростає воно при тривалому опромінюванні шкіри сонячним промінням, внаслідок чого у осіб з світлою шкірою утворюється загар і можуть з'явитися ластовинки. Пігментні плями на шкірі часто з'являються на шкірі під час вагітності унаслідок гармональних змін, наступаючих в організмі в цей період. В епідермісі пігмент знаходиться в цитоплазмі меланоцитів і епителиоцитів.
Меланоцити є відрозші клітки. В їх цитоплазмі багато рибосом і меланосом. Меланосоми – структури овальної форми, що складаються з 3-15 щільних гранул, оточених загальною мембраною. Вони відділяються від комплексу Гольджі, де до них приєднуються ферменти тирозиназа і ДОФА-оксидаза. Позитивна реакція на ДОФА-оксидазу є специфічною для меланоцитів. Найбільш ймовірно неврогенне походження меланоцитів. Вони утворюються з меланобластів, які виділяються в ембріогенезі з нервового гребеня. Потсчитано, що в середньому на 10 базальних кліток епідермісу шкіри людини доводиться 1 меланоцит.
Епітеліоцити не здібні до синтезу меланіну і тому не дають позитивної ДОФА-реакції. Вони захоплюють вже готовий меланін при виділенні його з меланоцитів.
Внутріепірдемальниє макрофаги також можуть захоплювати пігмент з відростків меланоцитів, але при цьому самі вони не дають позитивної ДОФА-реакції.
В дермі шкіри пігмент розповсюджується в цитоплазмі дермальних меланоцитов-кліток відросшої форми, проте на відміну від меланоцитів епідермісу вони не дають позитивної ДОФА-реакції. У зв'язку з цим пігментні клітки дерми містять, але не синтезують пігмент. Таким шляхом потрапляє пігмент в ці клітки - точно не відомо, але припускають, що він поступає з епідермісу. Дермальниє меланоцити зустрічаються лише в певних місцях шкіри - в області анального отвору і біля соскових кухлях.
Пігментний обмін в шкірі тісно пов'язаний з вмістом в ній вітамінів (А, З, РР), а також залежить від ендокринних чинників гормонів гіпофіза, надниркових і ін.
2. Шкіра та її ураження
Забруднення шкіри приводить до порушення її функцій.
Основним способом догляду за шкірою є миття, при якому з поверхні шкіри усуваються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.
Мити тіло рекомендується 1-2 рази на тиждень теплою водою, використовуючи туалетне мило, мочалку чи губку. Це попереджає не тільки запальні процеси шкіри, а й розвиток педикульозу, корости.
Миття повинно супроводжуватись обов’язковою зміною натільної і постільної білизни (в ношеному до миття одязі вміщуються високі концентрації речовин, які виділились з потом і можуть всмоктуватись розігрітою, під час миття, шкірою в кров і лімфу.
Шкіру шиї, пахових западин і під молочними залозами слід щодня мити. Людям, що працюють на виробництві, де багато пилу чи велике фізичне навантаження, по закінченні роботи необхідно приймати теплий душ.
Умивання обличчя вранці і після денної роботи,