Шкіра — найбільше за площею і різноманітне за функціями структурне утворення організму. Функції шкіри і її стан безпосередньо залежать від функцій всіх органів і систем організму. Значна іннервація шкіри забезпечує її гомеостаз внаслідок тісного зв’язку з функцією вегетативної і центральної нервової системи, внутрішніх органів. Шкіра бере активну участь в обміні речовин, особливо у водному, мінеральному, у ній синтезується низка білків, вітамінів, ферментів, медіаторів. Вона також виконує такі фізіологічно важливі функції, як бар’єрну, терморегуляторну, секреторну, резорбційну і рецепторну. Порушення хоча б однієї з цих функцій зумовлює виникнення різних дерматозів.

Хоча захворювання шкіри мають різну етіологію та патогенез, всі вони, як правило, супроводжуються пошкодженням рогового шару шкіри, що проявляється її сухістю, лущенням, ліхеніфікацією.

Захворюваність на дерматози в Україні досить висока і має тенденцію до зростання

Останніми роками спостерігається підвищення частоти розвитку тяжких дерматозів, в тому числі їх дифузних форм, які супроводжуються глибокими порушеннями процесів зроговіння шкіри. Це призводить до втрати працездатності та до інвалідності. Ці тяжкі порушення виникають при псоріазі (найчастіше), хронічній ліхеніфікованій екземі, іхтіозі, себореї, нейродерміті, атопічному дерматиті.

У місцевій терапії хворих на дерматози важлива роль належить мазям, кремам і пастам, що містять кератолітичні та кератопластичні компоненти. Ці засоби виявляють розм’якшувальну та відлущувальну дію на роговий шар епідермісу (кератолітична) або сприяють нормалізації процесів зроговіння, відновленню епідермісу (кератопластична дія). Їх застосування полегшує проникнення у глибокі шари шкіри інших лікарських речовин, що входять до складу мазей.

До кератолітичних засобів належать саліцилова, молочна і бензойна кислоти, сечовина, сірка, резорцинол, солі ртуті, мила, фенол, дьоготь.

Для місцевої терапії хворих на дерматози останніми роками все частіше застосовують препарати сечовини.

Результати клінічних випробувань препаратів сечовини для зовнішнього застосування в терапії псоріазу, нейродерміту, хронічної ліхеніфікованої екземи і себореї свідчать про їх переваги перед мазями і пастами, які містять саліцилову кислоту.

Порівняно з кремами, до складу яких входить сечовина, 2,5 і 10% мазі саліцилової кислоти на вазеліновій основі мають низку недоліків. Зокрема, ці мазі слід застосовувати 2–3 рази на добу, а вазелінова основа не всмоктується шкірою і погано з неї змивається. Хворі з дифузними ураженнями шкіри під час лікування мають перебувати на лікарняному листку, оскільки застосування мазей з саліциловою кислотою передбачає постійне прийняття душу. Саліцилова кислота подразнює шкіру, а вазелін порушує її природні функції.

Препарати саліцилової кислоти не можна наносити на великі ділянки шкіри. Не застосовують їх також у дітей, в період вагітності та годування груддю.

Сечовину у різних концентраціях широко використовують у дерматології як у вигляді монокомпонентних препаратів, так і у комбінації з іншими речовинами, переважно кортикостероїдами, антисептиками, протигрибковими засобами, вітамінами і ферментами.

Препарати, що містять сечовину, застосовують зовнішньо для терапії хронічної ліхеніфікованої екземи, нейродерміту, атопічного дерматиту, псоріазу (за винятком ексудативних форм). Для лікування псоріазу волосистої частини шкіри голови (стаціонарна стадія), універсального псоріазу (стаціонарна стадія, виражена інфільтрація), з ураженням нігтів, себореї, іхтіозу, фолікулярного кератозу призначені 10% креми. Для лікування тріщин шкіри на п’ятках застосовують також 10% мазь.

Раніше в колишньому СРСР, зокрема в Україні, мазі, до складу яких входила сечовина, не випускали. Мазь сечовини 30% виготовляли лише в аптеках екстемпорально.

Сьогодні в арсеналі дерматологів з’явився новий ефективний засіб, що містить сечовину, — крем КАРБОДЕРМ-ДАРНИЦЯ. Для визначення ефективності, безпечності і переносимості препарату було обстежено і проліковано 63 пацієнти з хронічними дерматозами. Всім хворим проведено комплексне клініко-лабораторне дослідження: зібрано детальний анамнез, виконано загальний клінічний аналіз крові та сечі, аналіз калу, визначено біохімічні показники функціонального статусу печінки. Для оцінки імунного статусу хворих визначали загальну кількість імунокомпетентних клітин у крові — лейкоцитів і лімфоцитів, Т- і В-лімфоцитів. У дослідну і контрольну групи було включено хворих на псоріаз у стаціонарній стадії захворювання, з різними формами екземи, атопічним дерматитом. Вік пацієнтів становив від 16 до 72 років. Пацієнти, яким проводили лікування 5% кремом КАРБОДЕРМ-ДАРНИЦЯ (20 хворих), складали 1-шу дослідну групу; які лікувалися 10% кремом КАРБОДЕРМ-ДАРНИЦЯ (23 хворих) — 2-гу дослідну групу; до контрольної групи входили хворі (20 осіб), які одержували лікування 2% маззю з кислотою саліциловою.

Рак шкіри - одна з частих форм злоякісних пухлин, рівною мірою вражаюча чоловіків і жінок, переважно у віці старше 50 років, зазвичай на відкритих ділянках тіла. Частота рака шкіри складає близько 5% загальної захворюваності на рак.

Виділяють базальноклітинний і плоскоклітинний рак. Рідко зустрічається рак із придатків шкіри (сальних, потових залоз, волосяних фолікулів).

Причинами розвитку рака шкіри можуть служити надмірна інсоляція, зовнішні канцерогенні впливи (рентгенівські промені, деякі хімічні речовини). Передраковими захворюваннями варто вважати альбінізм, довгостроково існуючі виразки, великі рубці і хронічні передпухлинні процеси - дискератози, у тому числі хвороба Бовена, пігментна ксеродерма і вовчанка, радіаційний дерматит, пігментну ксеродерму й ін.

Рак шкіри може розвиватися в будь якому місці, трохи частіше на обличчі (спинка і крила носа, кут ока, чоло) і на тулубі у пахвовій ділянці, хоча нерідко вражає стопу або гомілку.

Плоскоклітинний рак шкіри може перебігати у вигляді вузлової, виразкової, інфільтративної форм і ін.

Рак шкіри клінічно проявляється виникненням безболісного щільного одного, чи відразу декількох вузликів, що зливаються між собою, рожево-жовтуватого воскоподібного кольору, іноді з перловими просвітчастими краями, ерітематозними чи пігментованими. Пухлина прогресивно збільшується й швидко звиразковується. Лише деякі форми рака шкіри (базаліоми)