Іноді передпухлинне утворення ніяк не змінюється, але з'являються метастази в лімфатичні вузли. Плоскоклітинний рак тече повільно, але в пізніх стадіях зазвичай виникають регіонарні і віддалені метастази. У рідкісних випадках рак шкіри має агресивний перебіг (рецидиви зі швидким ростом, раннє метастазування в легені, кістки й інші тканини).

Ретельний огляд підозрілої на рак пухлини проводять через збільшувальне скло. Для підтвердження діагнозу застосовують радіоізотопне дослідження, визначаючи накопичення радіоактивного фосфору в пухлині, що при раку досягає 300-400% у порівнянні зі здоровою ділянкою шкіри.

Основний метод розпізнавання цієї форми рака - цитологічне вивчення відбитків пунктата з виразки або з щільних ділянок пухлини, або біопсія, при якій висікають шматочок у вигляді сектора, захоплюючи краї здорові тканини.

Для виключення наявності метастазів у внутрішніх органах використовують ультразвукове дослідження (УЗД), рентгенографію і комп'ютерну томографію (КТ).

Лікування рака шкіри найчастіше досягається променевою близькофокусною рентгенотерапією, яка при більш розповсюджених формах поєднується з дистанційною гамма-терапією. Застосовують і інші варіанти сполученого опромінювання - близькофокусну рентгенотерапію з наступним упровадженням радіоносних голок.

У результаті опромінення, проведеного в середньому протягом 3-4 тижнів, ракова тканина гине, а по зникненні променевої реакції на шкірі настає рубцювання. До хірургічного лікування вдаються або у випадках дуже розповсюдженого ураження, або при таких формах рака, що виявляються низькочутливими до променевої терапії. Тоді після курсу передопераційного опромінення починають широке видалення пухлини, далеко відступивши за її межі по периферії і всередину. Великі раневі дефекти, що утворяться в результаті таких операцій, закривають шляхом шкірної пластики. Можливе також застосування кріодеструкції пухлини.

Спеціальна підготовка хворого до цих операцій не потрібна, важливо лише, щоб на навколишній шкірі не залишилося слідів променевої реакції. Зазвичай її змазують індиферентними оліями (персиковою чи облепиховою). Бажано не накладати пов'язок для кращої аерації шкіри. При великих виразках пов'язки формують із ватно-марлевим валиком ("бубликом") для того, щоб не травмувати тканину пухлини.

Хіміотерапію при раку шкіри застосовують рідко, хоча існують окремі спостереження успішного лікування ранніх форм мазями з цитостатичними препаратами.

При дуже розповсюджених, неоперабельних формах проводять зовнішнє опромінення з паліативною метою, сполучаючи його іноді з внутрішньоартеріальною хіміотерапією.

Перебіг рака шкіри відносно сприятливий, хоча в занедбаних стадіях не завжди вдається радикально вилікувати хворого. Іноді доводиться вдаватися до дуже розширених, таких що калічать операцій у вигляді широкого видалення тканин обличчя з резекцією підлягаючих кісток, або до ампутації кінцівок при раку шкіри. Як і всі злоякісні пухлини, рак шкіри схильний до рецидивів, особливо після неправильно проведеного опромінення або недостатньо широкого видалення.

Лікування рака з придатків шкіри тільки хірургічне, інші методи неефективні.

Метастазування рака шкіри йде переважно лімфогенним шляхом, тому при обстеженні хворих обов'язкове обмацування прилеглих і віддалених лімфатичних вузлів і при підозрі на їхнє метастатичне ураження - підтвердження діагнозу шляхом пункції. При базальноклітинній карциномі метастазування не буває.

За винятком рака шкіри кінцівок, що має більшу злоякісність і швидко дає метастази по лімфатичній системі з ураженням віддалених, недоступних видаленню лімфатичних вузлів, при інших локалізаціях у переважної більшості хворих вдається досягти повного й стійкого видужання. Перебіг повільний. Метастази утворяться вкрай рідко. Вилікування настає більш ніж у 90% випадків. Прогноз сприятливий при поверхневих формах.

Профілактика рака шкіри складається з своєчасного лікування хронічних передракових дискератозів, вовчанки, довгостроково незагойних виразок і усуненні великих рубців, а також у запобіжних мірах в осіб, що мають професійні шкідливості.

Грибкові захворювання шкіри в структурі дерматологічної захворюваності впевнено займають провідне місце, поступаючись тільки гноячковим та, подекуди, алергічним дерматозам. Грибкові захворювання шкіри відносяться до інфекційних уражень, що розповсюджені на всіх континентах, на які страждає більше 25% населення планети. Відомо понад 1,5 млн видів грибів. Патогенними для людини є біля 500 видів грибів. Переважна кількість грибів є сапрофітами, які знаходяться у симбіозі з макроорганізмом. При дії несприятливих факторів, коли ослаблюються опірні сили макроорганізму (переохолодження, перегрівання, мацерація, підвищена пітливість, мікротравми, наявність ендокринних захворювань, вагітність та ін.) ці гриби стають патогенними і викликають ті чи інші мікотичні захворювання.

Все вищесказане зумовлює велику різноманітність клінічних варіантів грибкових захворювань та труднощі в їх лікуванні. Грибкові інвазії характеризуються тривалістю, стійкістю до лікування сучасними антимікотиками, частими виникненнями рецидивів, ускладненістю вторинною інфекцією і перебігом патологічного процесу на фоні вираженої сенсибілізації організму. Терапія дерматомікозів пов’язана з проблемами алергічних захворювань, вірусних і бактеріальних інфекцій, професійних патологій, безпліддя, канцерогенезу, трансплантатної хірургії.

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

Інфекційні та інші запалення шкіри та підшкірної клітковини:

а) поширені форми хронічної екземи, які важко піддаються лікуванню, дифузний нейродерміт і атопічний дерматит з поширеною ліхеніфікацією шкірного покриву, пухирчатка звичайна, герпетиформний дерматит;

б) поширений псоріаз, поширена абсцедивна і хронічна виразкова піодермія, обмежені та часто рецидивні форми екземи, дифузний нейродерміт та атопічний дерматит з обмеженою ліхініфікацією шкіряного покрову, дискоїдний червоний вовчак, фотодерматити, вульгарний іхтіоз;  

в) обмежені, рідкорецидивні форми екземи, обмежені форми псоріазу, обмежені форми нейродерміту;   

г) гострі захворювання шкіри (фурункули, фурункульоз, карбункул, флегмона, абсцес, імпетиго, ектима, гостра екзема, дерматити, псоріаз рожевий, багатоформна еритема, парапсоріаз)  

Інші хвороби шкіри та підшкірної клітковини:  

а) поширені форми гніздового облисіння та вітіліго;  

б) себорея, ускладнена абсцедувальними вуграми, хронічна кропивниця;  

в) обмежена склеродермія  

Гнійничкові хвороби шкіри займають 3-4 місце за частотою серед дерматозів. Найбільш розповсюдженим