У плода ще немає періодичної моторної діяльності травного тракту. Моторний апарат має низьку збудливість, може відповідати місцевими скороченнями на сильні подразники.

Уже в перші тижні вагітності у плода закладається ендокринний апа-рат травного тракту. По-перше, збільшується кількість ендокринних клітин під час внутрішньоутробного розвитку. По-друге, у клітинах збільшується кількість пептидів (гастрину, секретину, мотиліну, ентеро-глюкагону, соматостатину, нейротензину). Під час внутрішньоутробного розвитку закладаються периферійні та центральні нервові механізми регу-ляції діяльності травного тракту.

3.2. Структурно-функціональні особливості тонкої кишки у дітей

3.2.1. Особливості будови тонкого кишечника у новонароджених

Кишки новонародженого мають відносно більшу довжину, ніж у дорослих. Співвідношення між довжиною кишок і тілом новонародженого 8,3 : 1 (у дорослої людини – 5,4 : 1). У новонародженого тонка кишка дуже довга, на 1 кг маси тіла дитини її приходиться 1 м (у дорослого – 10 см). Така довжина кишок пояснюється пристосуванням дитини до пристінко-вого травлення, якого достатньо для гідролізу й асиміляції грудного моло-ка ферментативними системами, що утримуються на мембранах клітин епітелію кишки. Площа поверхні слизової оболонки кишки збільшується в 3 рази за рахунок складок, і в 20 разів – за рахунок ворсинок. Кишкові петлі розташовані дуже компактно за рахунок відносно великої печінки і недорозвинутого малого таза. Кишки у новонароджених і дітей грудного віку мають такі особливості: –

у тонкій кишці міститься велика кількість газів; –

велика проникність кишкового епітелію;–

слабкий розвиток м'язового шару й еластичних волокон кишкової стінки;–

ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровоносних судин; – недостатність секреторного апарату;–

добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і ворсиики.

Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеплених складових частин їжі, токсико-алергійних речовин та мікроорга-нізмів.

Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широ-ка, розташована на рівні І поперекового хребця. Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком. Сфінктерний апарат дванадцятипалої киш-ки достатньо розвинутий. Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлунка. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбуваються зміни ре-акції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлункової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.

Порожня кишка становить 2/5, а клубова – 3/5 довжини тонкої киш-ки. Між цими частинами немає чіткої межі. Клубова кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у новонароджених клапан відносно слаб-кий, тому вміст сліпої кишки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.

Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в довжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.

Кишки плода і новонародженої дитини впродовж 10–20 годин життя стерильні. Формування кишкової мікрофлори починається з першої доби життя і за 7 – 9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня. Якщо дитина на грудному вигодуванні, то в кишках переважає B. bifidus, а якщо на штучному – B. coli.

Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень. Дефекація — це рефлекторний акт, який у перші два тижні відбувається до шести разів на добу. Протягом першої доби дитина виділяє меконій (першородний кал) зелено-чорного кольору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнення у здорових новонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашкоподібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.

3.2.2. Особливості процесу травлення у новонароджених

У дітей перших днів і тижнів велике значення мав автолітичний компонент травлення, при якому гідроліз полімерів здійснюється за рахунок фер-ментів, що містяться в грудному молоці. Після введення прикорму зростає роль і значення амілазної активності слини і підшлункової залози.

Особливістю перетравлювання і засвоєння білків у новонароджених є те, що у них більше значення має внутрішньоклітинний компонент процесу травлення. Особливо швидко переходять у кров лактоглобуліни.

У дітей перших місяців життя особливо активна шлункова ліпаза, яка розщеплює жири грудного молока, що мають невеликі ланцюжки вуглецю (С12). Жири з довшими ланцюжками вуглецю розщеплюються ферментами підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається адсорбція вітамінів А, D, C і групи В.

Усі функції кишечника (травна, всмоктувальна, бар’єрна і рухова) у дітей відрізняються від таких як у дорослих. Процес травлення, що починається в порожнині рота і шлунку, продовжується в тонкому кишечнику під впливом соку підшлункової залози і жовчі, що виділяються в дванадцятипалу кишку, а також кишкового соку. Секреторний апарат кишечника до моменту народження дитини вцілому сформований, і навіть у самих маленьких дітей у кишковому соці виявляються ті ж ферменти, що й в дорослих (ентерокіназа, лужна фосфотаза, ерепсин, ліпаза, амілаза, мальтаза, лактаза, нуклеаза), але значно менш активні. Під впливом кишкових ферментів головним чином підшлункової залози, відбувається розщеплення білків жирів і вуглеводів. Особливо важко йде процес травлення жирів через малу активність ліполітичних ферментів.

У дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, эмульговані жовчю ліпіди на 50% розщеплюються під впливом ліпази материнського молока. Травлення вуглеводів відбувається в тонкому кишечнику пристінково під впливом амілази панкреатичного соку і локалізованих у щитковій облямівці ентероцитів 6 дисахаридаз. У здорових дітей тільки невелика частина цукрів не піддається ферментативному розщепленню і перетворюється в товстому кишечнику в молочну кислоту, шляхом бактеріального розкладання (бродіння). Процеси гниття в кишечнику здорових