Тонкий кишечник у ссавців диференційований, в ньому розріз-няють 3 послідовних відділи: дванадцятипалу, порожню і клубову кишки. У більшості ссавців (особливо у представників рядів комахоїдних, рукокрилих) між цими відділами прак-тично немає анатомічних границь. Самим надійний орієнтиром для 12-палої кишки є устя підшлункової залози і жовчного міхура; у зародків ссавців жовчне стебельце відходить від тієї ділянки тонко-го кишечнику, яка в дефінітивному стані стає клубовою кишкою. Останній орієнтир хоч і стабільний, але його важко використовува-ти в практичній діяльності. Окрім цього, описані орієнтири не вка-зують на межі відділів. Епітелій дванадцятипалої кишки (duodeum) характеризується наявністю особливих травних залоз, які отримали назву брунерові залози; залози порожнього відділу називаються ліберкюновими. Внутрішня поверхня всіх відділів тонкого кишечнику вкрита ворсинками, які значно збільшують всмоктувальну поверхню тонкого кишечника [Дод. 9]. Ворсинки відрізняються у різ-них тварин за формою, величиною, щільністю на одиницю площі. У деяких видів комахоїдних і рукокрилих зберігається складчастий зигзагоподібний рельєф слизової оболонки кишечника, але склад-ки утворені відповідно сконцентрованими ворсинками [Дод. 10]. Цікавий факт спостерігається у деяких видів рукокрилих (зокрема у підковоносів): в ембріогенезі утворюється типовий ворсинчастий рельєф, а після народження він перетворюється в складчастий зиг-загоподібний. У інших видів, в тому числі і рукокрилих, ворсинки можуть частково або повністю зростатися, утворюючи своєрідні пластинки, які комбінуючись в певному порядку також утворюють зигзагоподібний рельєф слизової оболонки. Зигзагоподібний рель-єф слизової кишечнику черепахи [Дод. 8] , утворений грубими складками, в які включений і підслизовий шар, неідентичний зиг-загоподібному рельєфу ссавців [Дод. 10], який утворений видозмі-неними кишковими ворсинками.

Тонкий кишечник відмежовується від товстого клубово-сліпокишечною заслінкою (valvula ileocecalis), яка з'являється вже у ам-фібій. У ссавців ця заслінка розвинута по різному у представників різних груп, але краще ніж у інших хребетних.

3.5. Патогенетичні особливості ураження слизової оболонки тонкої

кишки під впливом малих доз радіації на забруднених

радіонуклідами територіях

Для уточнення деяких ланок патогенезу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у жителів забрудненої радіонуклідами зони було проведено серію експериментів на білих щурах. Було використано 100 тварин, яких поділили на 5 груп. Тварини проживали в с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області протягом 1 місяця (1 група, 20 щурів), 3,5 місяця (2 група, 20 тварин), 6 місяців (3 група, 20 тварин) та 12 місяців (4 група, 20 тварин). Контролем до кожної попередньої групи тварин були щурі (по 5), які такі самі терміни перебували в м.Івано-Франківську, де радіаційний фон констатується в межах норми.

При дослідженні стінки тонкої кишки щурів, які перебували в досліді 1 місяця, встановлено, що більшість ворсинок слизової оболонки зберігає пальцеподібну форму. Довжина ворсинок стає меншою і вони мають діаметр менший, ніж за умов контролю. Морфометричні показники показують зменшення довжини ворсинок до 231,9±18,6 мкм (контроль – 306,3±4,3 мкм, Р<0,05) [Табл. 2]. Таблиця 2. Морфометричні показники слизової оболонки тонкої кишки в piзнi терміни впливу малих доз радіації

Термін | Показник

досліду |

Довжина ворсинки | Глибина крипт | Товщина

слизової оболонки | Індекс ворсинка:

крипта

1 мic | 231,9±1,2* | 60,2±3,6* | 291,1±17,2* | 3,83±0,5*

3,5 мic | 218,7±1,8* | 100,8±1,0* | 319,7±2,3* | 2, 11±0,02

6 мic | 321,6±5,9 | 141,9±9,0* | 463,5±8,9* | 2,36±0,1*

12 мic | 347,7±16,5* | 153,6±4,8* | 501,2±14,6 | 2,37±0,1*

Контроль | 306,3±4,3 | 131,1±5,9 | 439,4±6,0 | 2,35±0,1

* - дані статистично достовірні, порівняно з контролем

Глибина крипт також зменшується і становить 60,2±3,6 мкм (контроль – 133,1±5,9 мкм, Р<0,05). Співвідношення між довжиною ворсинок та глибиною крипт показує, що порівняно з контролем (2,3:1), ворсинки по довжині мають суттєву перевагу над глибиною крипт (3,87:1).

Частина ворсинок деформується. При цьому відбувається руйнування верхівок ворсинок [Дод. 12]. У власній пластинці слизової оболонки спостерігається значна лімфоплазмоцитарна інфільтрація.

З продовженням досліду до 3-3,5 місяця у слизовій оболонці відбуваються подальші зміни епітеліального покриву та підлеглої сполучної тканини. Розглядаючи ворсинки по периметру кишки, ми спостерігали ділянки з довгими і короткими ворсинками. На деяких ділянках ворсинки стають тонкими, видовженими і покрученими, інколи мають булавоподібну форму. Верхівки більшості ворсинок не порушені. Лише на окремих ворсинках спостерігається еозинофільна з округлими ядрами маса [Дод. 12]. Тут же виявляються фрагменти келихоподібних клітин. Шар крипт, порівняно з контролем, потоншений. На дні крипт багато клітин Панета, переповнених еозинофільними апікально розміщеними гранулами.

На всьому полі зору в слизовій оболонці виявляється виражений підепітеліальний набряк. У центральній частині ворсинок у сполучній тканині строми спостерігається повнокрів’я судин мікроциркулярного русла, значна лімфоплазмоцитарна інфільтрація строми ворсинок [Дод. 12]. Лімфоцити часто групуються в лімфатичні фолікули різної величини і можуть виповнювати простір між м’язовою пластинкою слизової оболонки і епітелієм.

Стовпчасті клітини або епітеліоцити, що вкривають слизову оболонку, мають високу призматичну форму з видовженими, овальними ядрами. Але їх висота неоднакова впродовж ворсинки. На бокових поверхнях ворсинок зустрічаються ділянки, де епітеліоцити мають збільшений апікальний полюс, цитоплазма якого схильна до еозинофілії. Більшість стовпчастих епітеліоцитів у стані зернистої дистрофії з базофільно забарвленою цитоплазмою. Серед стовпчастих епітеліоцитів виявляється велика кількість келихоподібних клітин. Вони мають кулясту форму з зернистою (гранулярною) цитоплазмою. Часто можна спостерігати ознаки виходу секрету келихоподібних клітин на поверхню слизової оболонки у вигляді невеликих за розмірами прозорих кульок.

Епітеліоцити крипт мають звичайну кубічну форму. Серед них зустрічається багато інтраепітеліальних лімфоцитів. У деяких криптах на поперечному перерізі спостерігаються зруйновані епітеліоцити. У шийковій частині крипт виявляється велика кількість келихоподібних клітин.

Морфометричне дослідження показує, що переважна кількість ворсинок