Наявність дистрофічних змін стовпчастих клітин підтверджується на субмікроскопічному рівні. Апікальна поверхня більшості стовпчастих клітин має значні пошкодження [Дод. 13]. Мікроворсинки на окремих епітеліоцитах редуковані, на інших – зріджені і мають невелику довжину. Апікальні полюси епітеліоцитів у стані набряку.

Глибше, в навколо ядерній зоні, розташовується різна кількість мітохондрій, лізосом, невелике число полісом і вільних рибосом. Елементи ендоплазматичної сітки майже відсутні. У мітохондріях з’являються ділянки вогнищевої гомогенізації матриксу і фрагментації крист. Деякі мітохондрії містять поодинокі осміофільні включення солей кальцію на тлі розріджених крист [Дод. 14]. Основна маса мітохондрій має звичайні розміри. Їх зовнішні мембрани не відрізняються чіткістю. Подекуди виявляються мітохондрії на етапі їх перетворення на мієліноподібні фігури. У навколоядерній та базальній частині епітеліоцитів спостерігаються численні полісоми і вільні рибосоми, гіпертрофований комплекс Гольджі, що є ознакою низької диференціації епітеліоцитів. Цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки в більшості являють собою не плоскі цистерни, а округлі, овальні, неправильної форми мішки з локусами дегрануляції мембрани. Характерною рисою для епітеліоцитів є ознаки активації лізосом, поява аутофагосом та мієліноподібних структур. Ядра епітеліоцитів містять еухроматин та локальні розширення перинуклеарної цистерни.

На поперечних зрізах через епітеліоцити бокових поверхонь ворсинок ми бачимо великі кулясті ядра, оточені вузьким ободком цитоплазми з численними полісомами та вільними рибосомами, поодинокими мітохондріями, плоскими цистернами гранулярної ендоплазматичної сітки, аутофагосомами малих та великих розмірів. Міжклітинні контакти простого типу не порушені.

В окремих ділянках епітеліального покриву ворсинок тонкої кишки щурів, які проживали 3,5 місяці на забрудненій радіонуклідами території Снятинського району нашої області, спостерігається глибоке проникнення мікроорганізмів в епітеліоцити, аж до їх базального полюсу. На зрізах їх налічується від 3 до 9-12. Розміщення мікроорганізмів буває дифузне або вогнищеве у вигляді скупчень по кілька штук.

Розглядаючи ділянку базального полюсу стовпчастих клітин, не виявлено грубих порушень ультрамікроскопічної структури базальної мембрани епітеліального пласта. Підлеглий в цій ділянці фібробласт має видовжене ядро і довгий відросток. У цитоплазмі фібробласта виявляються мітохондрії ортодоксальної конфігурації з ознаками локального порушення внутрішньої мітохондріальної мембрани. Близько до фібробласта розташовується нервове волокно звичайної будови і активований лімфоцит з численними вакуолеподібними цистернами гранулярної ендоплазматичної сітки.

Характерним для цього терміну досліду як при мікроскопічному, так і субмікроскопічному методах дослідження, є збільшене число клітин Панета в криптах. Переважно виявляються переповнені секреторними гранулами клітини з апікальною ацидофільною зернистістю. На електронномікроскопічному рівні в клітинах Панета знаходиться велика кількість гетерогенних секреторних гранул. Великі за розмірами гранули мають однорідний вміст, дрібні— темну серцевину і світлий ободок. Інші загальні органели клітини мають звичайну будову. У цитоплазмі цих клітин зустрічаються поодинокі аутофагосоми.

У підепітеліальній сполучній тканині власної пластинки слизової оболонки можна побачити також капіляри, просвіт капіляра виповнений еритроцитом [Дод. 15]. Зріз пройшов через периферійну частину капіляра і ендотеліоцит виглядає тут як тонка пластинка, в якій наявні фенестри. У цитоплазмі ендотеліоцита багато мікропіноцитозних пухирців. Базальна мембрана звичайної структури.

На кінець 6 місяця експерименту на поперечному зрізі стінки кишки вздовж її периметру виявляються ділянки з низькими та високими ворсинками.

Більші за площею ділянки мають короткі ворсинки довжиною 243,3 ± 10,4 мкм і глибокі крипти – 179,4 ± 4,3 мкм. Індекс ворсинка: крипта в таких ділянках досягає 1,36:1. Ворсинки зливаються між собою, деформуються. Часто їх верхівки розширені. У стромі спостерігається підепітеліальний і внутрішньостромальний набряк, виражена лімфоплазмоцитарна інфільтрація. Кількість ворсинок у полі зору зменшена. Між ними виявляються широкі проміжки з криптами. На протилежній від цих ворсинок окружності периметра стінки кишки ворсинки, навпаки, довгі, потоншені, розгалужені, з загостреними верхівками. Деякі з них містять дуже малий об’єм строми, вкриті плоскими і рідше кубічними епітеліоцитами. Серед них кількість келихоподібних екзокриноцитів зменшена, порівняно з попередньо описаними короткими ворсинками. У криптах кількість екзокриноцитів з ацидофільними гранулами помірне. У ділянці розташування високих ворсинок привертає увагу нерівномірна товщина шару крипт, їх глибина коливається від 105,7 ±4,3 мкм до 167,0 ± 4,9 мкм. Значення індексу ворсинка: крипта коливається від 1,96:1,0 до 2,9:1,0.

Через 6 місяців від початку експерименту дистрофічні зміни в стовпчастих епітеліоцитах посилюються [Дод. 16]. Апікальні частини клітин виявляють ознаки набряку. Органели розташовані далеко одна від одної. Елементи ендоплазматичної сітки поодинокі і представлені великими вакуолями. Мітохондрії набряклі. Їх крипти розріджені, а мембрани мозаїчно пошкоджені. Тут же визначаються полісоми. Клітинна оболонка на бокових поверхнях епітеліоцитів не виявляє ознак ураження. Десмосоми окреслені чітко. Опоясуючі десмосоми не порушені. Мікроворсинки стали меншими за кількістю і розташовані в певному безпорядку.

У базальній частині стовпчастих епітеліоцитів спостерігаються ознаки їх низької диференціації, а саме: перевага ядерного об’єму над цитоплазматичним, обмежена кількість органел мембранного типу і численні вільні рибосоми та полісоми [Дод. 17]. Серед цих молодих малодиференційованих епітеліоцитів зустрічаються епітеліоцити з ознаками клітинної деструкції. Їх цитоплазма загалом темніша від молодих. Мітохондрії мають конденсовану конфігурацію –щільний матрикс, розширені міжкристні ділянки і нечіткі обриси зовнішньої та внутрішньої мітохондріальної мембран. Між цією клітиною і попередньою спостерігається значно розширений міжклітинний простір, що в значному ступені ослаблює міжклітинні зв’язки в епітеліальному пласті.

Третім різновидом із вираженими структурними змінами є гідропічні, набряклі клітини. На електронній мікрофотографії можна побачити представництво набряклого та молодого епітеліоцитів [Дод. 18]. Гідропічно змінений стовпчастий епітеліоцит має світлу цитоплазму та обмежену кількість органел.

У стромі кишкової ворсинки під базальною