запальних процесів в органах шлунково-кишкового тракта.

ВИСНОВКИ

1. Особливості будови і функцій тонкого кишечника у ссавців на різних етапах онтогенезу є відображенням універсального принципу організації живого взаємозв’язку і взаємозумовленості структури і функцій. У ході ембріонального розвитку тонка кишка розвивається інтенсивно. Першою з органів травної системи в ембріогенезі хребетних утворюється первинна кишкова трубка. Вона з’являється на стадії гаструли. Після стадії гаструли розвиток кишки полягає в її видовженні, дифереренціації відділів і утворенні похідних органів, формуванні складної гістологічної будови її стінки. Усі складові елементи тонкої кишки з’являються поступово впродовж розвитку зародка і в процесі онтогенезу будова тонкого кишечника ускладнюється.

2. Ріст кишечника відбувається інтенсивно протягом першого року життя, коли довжина його збільшується в 2,5 рази; подальше збільшення відбувається повільно. Паралельно зі збільшенням довжини кишечника змінюється і будова кишкової стінки. У ранньому дитячому віці слабо розвинуті складки слизової, м’язової оболонки, ворсинки і лімфоїдний апарат. Кишки новонародженого мають відносно більшу довжину, ніж у дорослих. У новонародженої дитини тонка кишка дуже довга, на 1 кг маси тіла дитини її приходиться 1м ( у дорослого – 10 см). Кишки плода і новонародженої дитини протягом 10-20 год життя стерильні. Формування кишкової мікрофлори починається з першої доби життя і за 7 – 9 днів у здорових дітей вона досягає нормального рівня. Моторна функція кишечника здійснюється в дітей енергійно за рахунок маятникоподібних і перистальтичних рухів.

3. Вікові зміни тонкого кишечника характеризуються гістологічними і функціональними змінами в людей різних вікових категорій. На другому році життя удосконалюється гістологічна будова слизової оболонки тонкої кишки. У дитини віком 7 років вона не відрізняється від такої у дорослих. Одночасно з посиленням секреції ферментів у тонкій кишці з віком зменшується проникність слизової оболонки і швидкість всмоктування поживних речовин. Геронтологічні зміни тонкої кишки проявляються в збільшенні довжини тонкого кишечника. У стінці відбуваються атрофічні зміни, що призводять до порушення мембранного травлення, всмоктування вуглеводів, білків, жирів. З віком збільшується кількість мікробів у тонкій кишці, що гальмує гідроліз і всмоктування. Збільшенню кількості мікробів сприяє послаблення моторики і перистальтики.

4. Тонка кишка – найбільш чутливий відділ шлунково-кишкового тракту до впливу радіації. Дози, більші 30 Гр, викликають атрофію слизової оболонки. Низькі дози (0,2 – 0,5 Гр), приводять до первинного пошкодження епітелію тонкої кишки з розвитком ішемічної форми променевої хвороби. У кишковому епітелії є стовбуровий пул стовпчастих клітин, в якому розрізняється гіперчутлива субпопуляція клітин, що є найбільш вразливою при дії радіації. Під впливом малих доз радіації спостерігаються дистрофічні зміни стовпчастих клітин епітелію слизової оболонки тонкої кишки. Під впливом радіації змінюються абсорбтивні властивості епітеліоцитів слизової оболонки. Це проявляється зменшенням в їх облямівці активності лужної фосфатази, яка є маркером достатності процесів всмоктування. Патогенетично ранні і пізні променеві ушкодження кишки обумовлені судинним фактором і порушенням проникності гемато-тканинних бар’єрів. В умовах довготривалого проживання тварин на забруднених радіонуклідами територіях у тонкій кишці порушуються процеси проліферації і диференціації клітин епітелію.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алмазов И. В., Сутулов Л. С. Атлас по гистологии и ембриологии. – Москва: Медицина, 1978. – С. 140-142.

2. Андронеску А. Анатомия ребенка. – Бухарест: Меридиане, 1970. – С. 200-205.

3. Афанасьев Ю. И., Юрина Н. А., Алешин Б. В. Гистология. – Москва: Медицина, 1989. – С. 523-536.

4. Бездробная Л. К., Барабой В. А., Дзятковская Н. Н., Клименко Т. В. Интенсивность перикисного окисления липидов в крови крыс при воздействии малых доз радиации // Тез. докл. Й Всес. радиобиол. сьезд. – Том 5. – Пущино. – 1989. – С. 52-53.

5. Богач П. Г. Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника. – Киев: Вышая школа, 1961. – 343c.

6. Ващенко І. В., Хижняк С. В., Нагнибедюк В. В., Войціцький В. М. Структурні зміни апікальної мембрани ентероцитів в результаті впливу рентгенівського випромінювання // Укр. радіол. журнал. – 1996. – № 4. – С. 79-80.

7. Волкова О. В., Пекарский М. И. Ембриогенез и возрастная гистология внутренних органов человека. – Москва: Медицина, 1976. – С. 97-192.

8. Генко А. Г. Некоторые функционально-биохимические особенности еритроцитов у больних с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки // Краснодар. – 1987. – 10с.

9. Гребенщикова В. И., Ченцов Ю. С., Омран М. Изменения энтероцитов тонкой кишки на разных этапах дифференциации и при снятии функциональной нагрузки // Научн. докл. высш. школы. Биол. н. – 1978. – №12. – С. 66-80.

10. Данилов Р. К., Клишов А. А., Боровая Т. Г. Гистология человека в мультимедиа. – Москва: Елби, 2004. – С. 174-178.

11. Дегтярева И. И. Ультраструктурные изменения клеток слизистой оболочки

желудка при предьязвенном состоянии и язвенной болезни двенадцатиперстной кишки // Терап. арх. – 1977. – Т. 69, № 2. – С. 25-29.

12. Дзяк Т. В., Гриценко И. И., Евстигнеев И. В., Послайко А. И. Характеристика секреторной функции желудка у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. – 1998. – № 5. – С. 25-26.

13. Євстігнєєв І. В. Деякі особливості перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС // Матеріали XIV з’їзду терапевтів України. – Київ. – 1998. – С. 369-370.

14. Исаева Л.