облямівкою, келихоподіб-них клітин та ендокриноцитів), є ще стовпчасті клітини без облямівки та епітеліоцити з ацидофільною зернистістю (клітини Панета). Особливість стовпчас-тих епітеліоцитів з облямівкою у складі крипт – їхня дещо менша висота порівняно з аналогічними клітинними елементами ворсинок, а також виражена ба-зофілія цитоплазми. Келихоподібні клітини ворсинок і крипт нічим суттєвим не відрізняються. Кількість ендокриноцитів у криптах вища, ніж на ворсинках, функціональна активність ендокриноцитів ворсинок і крипт однакова [24].
Клітини Панета розташовані групами біля дна крипт. Це клітини призматичної форми, в апікальній частині яких містяться великі ацидофільні секре-торні гранули. Ядро, гранулярна ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі зміщені в базальну частину клітини. Цитоплазма клітин Панета фарбується базофільно. Секреторними продуктами цих клітин є дефензини – біологічно активні речовини, що захищають від інфекцій, а також лізоцим (муромідаза), що розчиняє захисну оболонку деяких видів бактерій. Антибактеріальна ак-тивність, а також здатність клітин Панета до фагоцитозу окремих видів бак-терій і найпростіших свідчать, що ці клітини відіграють певну роль у регулю-ванні нормальної мікрофлори тонкої кишки.
Стовпчасті епітеліоцити без облямівки вважають малодиференційованими клітинами, які служать джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок тонкої кишки. За будовою ці клітини нагадують стовпчасті клітини з облямівкою, однак на їхній апікальній поверхні немає мікроворсинок. Поступово, у міру проліферації, диференціації і спеціалізації, клітини переміщуються від дна крипт до верхівки ворсинок. "Відпрацьовані" епітеліоцити злущуються з верхівки ворсинок у просвіт кишки, де відбувається їх перетравлення. Повна заміна епітеліоцитів ворсинок за рахунок новоутворених клітин здійснюється протягом 48 год.
Власна пластинка слизової оболонки тонкої кишки утворена пухкою сполучною тканиною, у якій багато еластичних та ретикулярних волокон, сплетень гемо- і лімфокапілярів. Скупчення лімфоцитів утворюють тут поодинокі і згруповані лімфатичні вузлики, кількість яких зростає у напрямку від дванад-цятипалої до порожньої кишки. Найбільші скупчення лімфатичних вузликів проходять через м'язову пластинку слизової оболонки у підслизову основу кишки. У місцях локалізації згрупованих лімфатичних вузликів ворсинки сли-зової оболонки звичайно відсутні.
Максимальна кількість лімфатичних скупчень міститься у стінці тонкої кишки дітей, з віком їхня чисельність зменшується. Крім лімфоцитів у сполучній тканині власної пластинки слизової оболонки присутні еозинофільні гранулоцити, плазмоцити. М'язова пластинка слизової оболонки утворена двома шарами гладком'язових клітин – внутрішнім циркулярним і зовнішнім поздовжнім.
Підслизова основа стінки тонкої кишки утворена пухкою сполучною тканиною, у якій є значна кількість кровоносних і лімфатичних судин, нервових спле-тень. У дванадцятипалій кишці в підслизовій основі залягають кінцеві секреторні відділи дуоденальних (брунерівських) залоз. За будовою це складні розгалу-жені трубчасті залози зі слизово-білковим типом секрету, що нагадують пілоричні залози шлунка. Кінцеві секреторні відділи дуоденальних залоз побудовані з мукоцитів, клітин з ацидофільною зернистістю та ендокриноцитів (S-клітин). Вивідні протоки дуоденальних залоз відкриваються біля основи крипт або між сусідніми ворсинками. Вивідні протоки залоз побудовані з мукоцитів кубічної або призматичної форми, які біля поверхні слизової оболонки заміщаються стовпчастими клітинами з облямівкою. Секрет дуоденальних залоз вкриває поверхню слизової оболонки дванадцятипалої кишки і захищає її від ушкоджувальної дії шлункового соку. Дипептидази – секреторні продукти брунерівських залоз, розщеплюють дипептиди до амінокислот. Дуоденальні зало-зи продукують також амілазу, яка розщеплює вуглеводи. Секреторні продукти цих залоз беруть також участь у нейтралізації кислих складників шлункового соку.
М'язова оболонка тонкої кишки утворена двома шарами гладких міоцитів: внутрішнім косо-циркулярним і зовнішнім косо-поздовжнім. Між обома ша-рами м'язової тканини залягають прошарки сполучної тканини, багатої на су-динно-нервові сплетення. Скорочення внутрішнього шару м'язової оболонки здійснюється за участю обох м'язових шарів уздовж усієї тонкої кишки. Ско-рочення м'язової оболонки забезпечують перемішування і проштовхування продуктів травлення (хімусу) у товсту кишку. Зовнішня, серозна, оболонка тонкої кишки утворена пухко'ю сполучною тканиною, яку вкриває один шар клітин мезотелію [20].
Окремі відділи тонкої кишки мають низку морфоло-гічних особливостей. Для дванадцятипалої кишки характерні широкі і короткі ворсинки, насиченість ворсинками одиниці площі слизової оболонки тут мак-симальна. У порожній кишці висота ворсинок максимальна, ворсинки тонші і на одиниці площі їх налічується менше, ніж у дванадцятипалій кишці. У клу-бовій кишці ворсинки дещо нижчі, їхня кількість на одиниці площі ще менша. У власній пластинці слизової оболонки та підслизовій основі тут є агреговані лімфатичні вузлики (Пєйєрові бляшки). У ділянці локалізації останніх слизо-ва оболонка майже не містить крипт, а ворсинок мало, вони короткі, мають неправильну форму. Лімфатичні вузлики між ворсинками випинають слизову оболонку в просвіт у вигляді купола. Серед епітеліоцитів, що вкривають купол, представ-лені так звані М-клітини (від анг. microfold – мікроскладка). Вони містять на апікальній поверхні поодинокі мікро ворсинки. Їхня плазмолема утворює численні заглибини у вигляді глибоких ямок і складок, у яких локалізуються інтраепітеліальні лімфоцити. Під базальною поверхнею М-клітин відсутня базаль-на мембрана, що полегшує процеси обміну між цими клітинами та власною пластинкою слизової оболонки. Функція М-клітин полягає у тому, що вони захоплюють антигени з просвіту травного каналу та передають їх лімфоцитам лімфатичних вузликів. Останні мігрують до регіонарних лімфатичних вузлів, де генерується імунна відповідь на відповідні антигени.
Рентгеноанатомія тонкої кишки. Для рентгенологічного вивчення дванадцятипалої кишки її спочатку заповнюють контрастною речо-виною. При цьому добре контурує ампу-ла верхньої частини кишки, відділена від воротаря світлим проміжком, який відпо-відає воротарному м'язу-стискачу. Чітко простежується рельєф слизової оболон-ки — колові й поздовжні складки. При значному наповненні кишки можна також визначити розташування її відділів і фор-му згинів. Під час рентгенологічного вивчення вільного відділу тонкої кишки після попе-реднього заповнення її контрастною ма-сою добре видно петлі порожньої (у біль-шості випадків розташовані вертикально)