Частота ритмічних сегментарних скоро-чень у початкових ділянках тонкої кишки собак становить у середньому близько 20, у клубовій кишці — 12 за 1хв. Скоротли-ва функція тонкої кишки зводиться до пе-ремішування хімусу, що сприяє кращому його перетравлюванню і переміщенню в на-прямку до товстої кишки. При деяких па-тологічних станах можуть виникати потужні скорочення у зворотному напрямку — антиперистальтичні [5, 51].

Регуляція рухової активності тонкої кишки. Збудниками рухової активності (моторики) тонкої кишки є механічні й хімічні подразнення рецепторів її стінки. Активні рухові реакції виникають при подразненні блукаючого нерва. Симпатич-ні нерви гальмують скорочення. Описано численні рухові рефлекси тонкої кишки (стравохідно-кишковий, шлунково-кишковий, кишково-кишковий). Доведено існу-вання збуджувальних і гальмівних впли-вів на моторику тонкої кишки гіпоталамічних структур та лімбічної системи. Водно-час для тонкої кишки характерна спонтан-на активність, яка виявляється поза нервовими впливами й підтримується міогенними механізмами — періодичною деполяризацією мембрани гладком’язових клітин, що зумовлює виникнення повільних елект-ричних хвиль з потенціалами дії на їх плато й одночасними скороченнями м'язової обо-лонки кишки. Електрофізіологічні методи дають змогу зареєструвати в гладком’язових клітинах електричні комплекси, що охоплюють повільні хвилі, амплі-туда яких може досягати 20мВ. На плато (гребені) такої хвилі можуть виникати потенціали дії (ПД). Якщо реєструється по-вільна хвиля без ПД, скорочення не відбува-ється, воно виникає лише за наявності ПД [16, 51].

1.3. Всмоктування поживних речовин в тонкому кишечнику

Всмоктування поживних речовин крізь слизову оболонку кишок у кров і лімфу відбувається після їх ферментативно-го гідролізу. Розрізняють пасивне всмок-тування – фільтрація, дифузія й осмос, яке здійснюється за концентраційним градієнтом, і активне, що забезпечує транспорт речовин через мембрани проти концентраційного градієнта з витратами енергії.

В умовах хронічного експерименту для дослідження процесів всмоктування пожив-них речовин у кишках використовують їх ізольовані відрізки, в які вводять розчини речовин і через певний час визначають їх концентрацію.

Основною ділянкою травної системи, де відбувається всмоктування поживних речо-вин, є тонка кишка. Цьому сприяють її структурні особливості й велика площа за-гальної поверхні, яка становить близько 200 м2. У шлунку частково всмоктуються вода й мінеральні солі, моноцукриди, алко-голь, деякі амінокислоти. У дванадцятипа-лій кишці всмоктується лише 5–8 % вмісту, який надходить із шлунка, через швидке його переміщення. Всмоктування пожив-них речовин відбувається головним чином у порожній і клубовій кишках. У товстій кишці всмоктуються переважно вода та мінеральні солі.

Головним елементом системи всмокту-вання поживних речовин є ворсинка. Кож-на ворсинка тонкої кишки складається з лімфатичних і кровоносних капілярів та гладком'язових волокон. Поза періодом травлення ворсинки нерухомі, а при подразненні харчовою масою вони або нахиляються в певний бік, або скоро-чуються. Ці рухи контролюються підсли-зовим автономним (мейсснерівським) спле-тенням і стимулюються вілікініном – гормоном, що виробляється шлунково-кишко-вими ендокриноцитами, ендокринними клітинами кишок після надходження до дванадцятипалої кишки кислого вмісту шлунка. Рухи ворсинок поліпшують всмок-тування. На цей процес впливає також нер-вова система. Всмоктування поживних речовин посилюється при подразненні структур передньої й середньої ділянок гіпоталамуса, в той час як задня ділянка галь-мує його. Парасимпатична нервова система стимулює, а симпатична – гальмує всмокту-вання [41, 51].

Всмоктування вуглеводів відбувається головним чином у дванадцятипалій і верхніх ділянках порожньої кишки. Глюкоза, фрук-тоза всмоктуються шляхом активного транспорту з проміжним фосфорилюванням.

Якщо подіяти на слизову оболонку моно-йодацетатною кислотою, яка блокує фос-форилювання, всмоктування глюкози за-тримується. Вуглеводи надходять у кров і через систему ворітної вени – до печін-ки, де депонуються у вигляді глікогену. Частина вуглеводів використовується як енергетичний матеріал клітинами органів і тканин організму. Істотне значення в ре-гуляції всмоктування вуглеводів мають гор-нони надниркових, щитоподібної і підшлункової залоз.

Всмоктування білків їжі відбувається головним чином у тонкій кишці після їх гідролізу до амінокислот. Деякі амінокис-лоти можуть всмоктуватися в шлунку або в товстій кишці. Всмоктування aмінокис-лот відбувається як шляхом дифузії, так і активного транспорту. Потрапляючи через систему ворітної вени до печінки, вони ви-користовуються для синтезу білків, у тому числі специфічних білків крові (протром-іну, фібриногену тощо). Амінокислоти, які з кров'ю надходять до тканин, використо-вуються для синтезу тканинних білків. Регулювальний вплив на всмоктування біл-ків мають гормони щитоподібної залози, кори надниркових залоз, гіпофіза.

Всмоктування ліпідів відбувається шляхом активного транспорту лише після гідролізу їх ліпазою підшлункового і киш-кового соків за участю жовчних кислот до моногліцеридів і жирних кислот. В ен-тероцитах відбувається ресинтез нейтрального жиру з утворенням дрібних його час-точок – хіломікронів, які переходять до лімфи, а з нею в кров. Більша частина ліпідів відкладається в жирових депо. Посилюють всмоктування ліпідів гормони кори надниркових, щитоподібної залоз, сек-ретин, панкреозимін [16].

Всмоктування води і солей відбуваєть-ся частково в шлунку і більш інтенсивно у кишках – у тонкій і особливо у товстій. Всмоктування води пов'язане з транспор-том йонів натрію й визначається ними. Са-ме вони створюють осмотичний градієнт, який є рушійною силою для всмоктування води. Всмоктування йонів натрію може бути пасивним і активним, але відбуваєть-ся постійно. З двовалентних катіонів вe-лике значeння має всмоктування кальцію, яке відбувається в усіх відділах травного каналу. Вода й солі всмоктуються пере-важно у верхніх відділах