Першою із органів травної системи в ембріогенезі хребетних утворюється первинна кишкова трубка — архентерон. Вона з'являється на стадії гаструли, як гастроцель. В цей же період утворюється і один із отворів кишкової трубки — гастропор, але він швидко закривається. Таким чином, в розвитку ембріональної кишки є такий період, коли вона має форму закритої з обох кінців трубки. Після стадії гаструли розвиток кишки полягає в її видовженні, диференціації відділів і утворенні похідних органів, формуванні складної гістологічної будови її стінки.

У ланцетника кишка утворюється у вигляді простої циліндричної кишені, висланої одним шаром ентодермальних клітин, які утримують помірну кількість жовтка. У зародків амфібій і інших хребетних, які розвиваються із мезолецитальних яєць, на ранніх стадіях кишка побудована як і у ланцетника, але дно її вислано не одношаровим епітелієм, а скупченням ентодермальних клітин, багатих жовтком. Саме завдяки цьому зародок має велике здуте че-ревце. У зародків хребетних, які розвиваються із полілецитальних яєць, з великою кількістю вільного жовтка, вистилка кишки спер-шу представлена простою ентодермальною пластинкою, що лежить поверх цього інертного жовтка. У подальшому розвитку зародка ен-тодерма розростається навколо жовтка і врешті решт замикає його в так званий жовтковий мішок [Дод. 5, мал. 1]. Таким чином, жовтко-вий мішок являє собою виріст первинної кишки. Жовток іде на трофіку зародка і по мірі того, як він перетравлюється, жовтковий мішок зменшується. В цей час над жовтковим мішком формується власне зародок. Ентодерма кишки поступово відмежовується від жовткового мішка, який з неї виріс, але повністю зв'язок з ним не втрачає. Первинна кишка набуває вигляду трубки і стає схожою з кишкою мезолецитальних форм. У ссавців кишка розвивається на зразок полілецитальних форм, вона також утворює жовтковий мі-шок, але порожній. У всіх амніот утворюється ще один виріст емб-ріональної кишки — алантоніс [Дод. 5, мал. 1].

Першим відділом, який диференціюється в головному кінці пе-рвинної кишки є глотка. Глоточний відділ кишки дає початок до-сить важливим органам, які пізніше ввійшли до респіраторної сис-теми — зяброві мішки та легені. На ранніх стадіях ембріогенезу і розвитку первинної кишки утворюється печінковий виріст, він від-ходить від її вентральної стінки. Невдовзі після печінкового, на до-рзальній стінці кишки, утворюється основний виступ підшлункової залози, менші за розмірами виступи цієї залози можуть утворюватися і поруч з печінковим виступом.

На ранніх стадіях ембріогенезу утворюється і шлунок. Він з'яв-ляється як розширення первинної кишки. З диференціацією шлун-ку кишкова трубка чітко ділиться на передню (краніальніше від шлунка), і задню (каудальніше шлунка) кишки. Передня частина кишкової трубки, між шлунком і глоткою, стає стравоходом. Але по справжньому стравоходом ця частина кишки стає тільки після з'єд-нання глотки з ротовою порожниною [Дод. 5, мал.2]. Якщо первинна кишка започатковується на стадії гаструли, то ротовий отвір і ротова порожнина заклаладаються і формуються значно пізніше — на стадії, коли починають утворюватися зябра. Пер-винна ротова порожнина з'являється у вигляді складки або кишені із ектодерми на вентральній стороні розширеного головного кінця тіла зародка.

Своїм дном ця кишеня прилягає до переднього або глоткового кі-нця кишкової трубки. Між дном кишені і глотковим кінцем кишкової трубки довгий час зберігається розділяюча їх перетинка, яка руйнується практично лише на стадії пупків грудних кінцівок. Після цього глотка з'єднується з ротовою порожниною, а кишечна трубка отримує перед-ній отвір. Первинна ротова порожнина отримала назву стомодеум (stomodaeum). Оскільки ротова порожнина виникла шляхом вп'ячування ектодерми, то значна частина її епітеліальної вистилки має ектодермальне походження, частина епітелію утворилася із матеріалу глотки і має ентодермальне походження. Аналогічно стомодеуму на каудально-му кінці тіла зародка (під хвостом) появляється вп'ячування ектодерми – проктодеум (ргоctodaeum), яке змикається з каудальним кінцем киш-ки; перетинка, яка їх розмежовувала руйнується і утворюється другий, каудальний отвір кишечної трубки. Це так званий анальний отвір (аnus). Оскільки і передній і задній отвори утворювалися шляхом вп'ячування ектодерми і змикалися з ентодермою відповідних кінців кишечної тру-бки, то і у дефінітивних форм епітелій, який вистилає ці ділянки, має змішану, тобто ектодермальну і ентодермальну природу.

3.1.2 Особливості гістофізіології тонкої кишки у процесі формування

Наприкінці першого місяця розвитку кишечник представлений тією частиною первинної кишкової трубки, що простягається від шлунка до клоаки. У цей час весь кишковий тракт лежить у сагітальній площині тіла. На п’ятому тижні розвитку кишкова трубка починає швидко подовжуватися й утворює петлю, яка виходить через отвір у черевній стінці в порожнину экзоцелома, збережену в пупковому канатику (жовточка ніжка). Це явище носить назву фізіологічної грижі пупкового канатика. Частина кишки, розташована між шлунком і жовточною ніжкою, називається переднім коліном первинної кишкової петлі, а потім до клоаки йде заднє коліно петлі. Незабаром після утворення фізіологічної грижі пупкового канатика можна помітити місце відокремлення тонкого кишечника від товстого (у місці прикріплення жовточної ніжки). Отже, дванадцятипала кишка, верхня частина повздовжньої кишки утворюється з переднього коліна, а з заднього коліна утворюється інша частина повздовжньої і вся товста кишка. На цій стадії розвитку закладка тонкої кишки по діаметрі більша закладки товстої кишки.

Дуже інтенсивно росте в довжину переднє коліно первинної петлі, утворюючи значне число вигинів. На третьому місяці розвитку петля кишечника, що лежить у сагітальній площині, повертається своєю вершиною праворуч. Стосовно верхньої брижової артерії, що розташовується між листками брижі, що підтримує кишкову петлю, кишкова петля буде розташовуватися праворуч. У трьохмісячного зародка петлі кишечника починають переміщатися з экзоцелома пупкового