Синдром набутого імунодефіциту – це захворювання вірусної етіології, що характеризується порушенням функції імунної системи (в основному за рахунок зниження рівня Т-лімфоцитів) та різними клінічними ознаками неспецифічного характеру.

Етіологія і патогенез.

Захворювання спричиняє вірус імунодефіциту людини, який вперше було виявлено у 1981 р. в США. Це вірус із групи ретровірусів. Проникаючи у клітини, він впливає основним чином на Т-лімфоцити – хелпери, руйнуючи їх. У зв’язку з цим уражений вірусом організм не здатний захищатися від банальної мікрофлори, а також видаляти із власного організму змінені (пухлинні) клітини ,у результаті чого відбувається розвиток інфекційних захворювань та пухлинний ріст, що не регулюється.

Шляхи передачі.

Нині вважається, що кров інфікованої людини містить вірус у найбільшій концентрації, у той час як рівень його в інших (слині, сльозах, поті, спермі, грудному молоці) незначний.

Тому потрапляння вірусу в організм можливе у разі проникнення інфікованого матеріалу безпосередньо у кров (під час гемотрансфузій, пересадок органів, у разі застосування інфікованих ін’єкційних голок наркоманами) та під час статевих контактів. Найчастіше зараження відбувається у разі анальних сексуальних контактів, коли завжди має місце ушкодження слизової оболонки прямої кишки. Випадки інфікування людей під час звичайних побутових контактів не описані. Вірус імунодефіциту людини здатний проходити через плацентарний бар’єр та інфікувати плід.

Інкубаційний період СНІДу – від кількох місяців до 5 років. Нині встановлено, що він може продовжуватися і до 8-10 років. Передача ВІЛ не обов’язково призводить до розвитку інфекції .і 70 % інфікованих інфекція перебігає безсимптомно протягом невизначеного часу і ознаки хвороби можуть бути тривалий час відсутні.

Епідеміологія.

Найбільший ризик інфікувати існує для наркоманів, осіб, що ведуть безладне статеве життя (гомосексуалістів та гетеросексуалістів). Наявність інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, які спричиняють виразки на геніталіях збільшують ризик інфікування вірусом імунодефіциту людини під час одноразового контакту в 10-20 разів.

Клініка.

Основними ознаками даного захворювання є пухлин та опортуністичні інфекції, викликані пневмоцистами, грибами, мікро плазмами, хламідіями.

До ранніх ознак СНІДу відносять: лихоманку, нез’ясованої етіологію, загальну слабість, головний біль, підвищену втомлюваність, зменшення маси тіла, діарею, кашель.

Характеристиками для СНІДу є інфекції, які викликають умовно-патогенні мікроорганізми, наприклад, пневмоцистна пневмонія, важкі кандидозні ураження стравоходу, бронхів, легень: герпетична інфекція з локалізацією за межами слизових оболонок, протозойні інфекції тощо.

За наявності СНІДу часто уражується нервова система – розвиваються енцефаліти, менінгоенцефілати, психоневрологічні симптоми (депресія, відчуття відчуженості, апатія, тривога, втрата працездатності тощо).

Будь-які захворювання на тлі інфікування вірусом імунодефіциту характеризується важким негативним перебігом, не піддаються звичайному лікуванню, часто супроводжуються ускладненнями.

Діагностика.

З цією метою проводиться виявлення антитіл до ВІЛ у сироватці крові методом імунофлюоресценції.

Лікування.

Полягає у підтриманні імунітету, боротьбі із пухлинами.

Профілактика.

До основних методів громадської профілактики венеричних хвороб відносяться:

Виявлення та своєчасне лікування і облік хворих на венеричні хвороби згідно з існуючими інструкціями МОЗ України.

З метою профілактики трансфузійного СНІДу в 100% випадків проводиться клінічне та серологічне обстеження донорів перед кожною кровоздачею.

Санітарно-освітня робота серед широких мас населення, особливо серед молоді, шляхом виступів з лекціями, бесідами, випуску листівок організації радіо- та телепередач.

Слід остерігатися випадкових сексуальних контактів з незнайомими особами, особливо в стані алкогольного сп’яніння.

Існує низка запобіжних заходів. Якщо на статевих органах партнера виявлені будь-які зміни (подряпини, порушення цілості шкіри, елементи висипу), не слід вступати в сексуальний контакт і зразу ж після нього рекомендується сечовипускання, крім цього ще рекомендується для жінок спринцювання, для чоловіків – промивання зовнішніх статевих органів дезінфікуючими розчинами.

З метою особистої профілактики у разі випадкового сексуального контакту слід застосовувати презервативи.

Застосування кондомів також рекомендоване у разі орогенітальних та аногенітальних сексуальних контактів.

Профілактика наркоманії.

Правильна стерилізація медичного інструментарію.

Медичні сестри, лікарі повинні користуватися індивідуальними засобами захисту (спецодяг, фартухи, рукавички, захисні окуляри, маски).

МОЗ України

Івано-Франківське базове медичне училище

Реферат на тему:

“СНІД”

2004 р.