Третинний період розвивається відразу після вторинного або через декілька років після інкубаційного періоду (в нелікованих випадках –до 10 років). Пізня фермбезія проявляється гумозними ураженнями і по клінічним проявам і важкості перебігу відповідає третинному періоду сифілісу. Піанічні гуми перебігають без запалення шкіри. Утворені виразки мають округлу або поліциклічну форму з інфільтрованими краями. Загоєння повільне з утворенням обширних рубців. В ряді випадків глибокі виразки викликають фагоденізацію. В цей же період іноді розвиваєься долонно-підошовна кератодермія, що носить більш виражений, обшиний характер, ніж при вториному періоді, і розрішується стійкою де- чи гіперпігментацією, незначноюю атрофією шкіри. Характерним проявом пізнього періоду фрамбезії є кістково-суглобові симптоми. На відміну від раннього періоду ці прояви приводять до незворотніх змін кісток і суглобів. При локалізації гумозного процесу на обличчі – руйнується кістки носа, тверде піднебіння і близько розміщені м’які тканини. Це характерний симптом – “гангоза”. Розвиваються “ шаблевидні гомілки” внаслідок остеопериостту кісток гомілки з сесвестрацією кісткової тканини. На відміну від полідантиліту при ранніх стадіях фрамбезії в третинному пероді розвивається деформуючий монодактиліт. Як і при сифілісі, в пізньому періоді може спостерігатись синдром Лутца – Жангельма: наявність ущільнених пухлиноподібних утворень від горошини до мандарина в області розгинальних поверхонь ліктьових і колінних суглобів. На відміну від сифілісу, в цей період не уражаються внутрішні органи, відсутні вроджені форми захворювання.

Лікування. Успішно використовуються антибіотики. Пролонгований антибіотик (бензатин – пеніцлін, екстнцилін, біцилін) в дозі 1 200 000 – 2 400 000 ОД для дорослих і 600 000 – 1 200 000 ОД для дітей – одна ін’єкція. В умовах стаціонару проводять трапію водорозчинним пеніциліном по 1 000 000 ОД на добу; на курс 6 000 000 ОД. Можна використовувати анттибіотики тетрациклінового ряду, по 1 000 000 ОД в дозу, курсом 5 –7 днів.

ІІІ. Беджель.

Етіологія. Збудник захворювання – Trepoema pallidum типу М (тип S блідої трапонеми важається збудникрм сифіліса). Інфекція передається при безпосередньому (нестатевому) контакті з хворими, а також через предмети спільного користування (посуд, постільна білизна). Поширеннню захворювання сприяє низький санітарно – гігєнічний рівень населення, особливо кочових племен.

Клініка. Прояви беджеля нагадують клініку сифілісу, але на відміну від останнього, при беджелі відсутні первинні, вісцеральні прояви, вроджена форма. Розрізняють ранні і пізні симптоми беджеля. Ранній період починається відразу після інкубаційного, який триває від декількох тижнів до 3-х місяців. Минуючи первинні прояви, з’являются папульозні висипання типу ерозивних папул і широких конзилом, що локалізуються головним чином на слизовій оболонці рота, статевих органів, навколо заднього проходу. Висипання на слизових оболонках представлені округлими або овальними ерозіями, що легко кровоточать. Поступово в основі і по краях ерозії формується м’який інфільтрат, ерозії покриваються сірою плівкою. Іноді на ерозіях розвиваються папіломатозні виступаючі розростання. Висипання можуть локалізуватися також в міжягодичній складці, вінцевій борозні, комісура хвеликих і малих статтевих губ, на пормежині, нерідко ноять характер кондиломатозних розростань. В пахових, пахвинних, ліктьових складках, під колінами можуть бути папіламітозні розростання. Шкірні висипання еритематовезикульозного характеру у вигляді дуг, кілець нагадують лікотичне ураження гладкої шкіри мігруючу еритему. Всі ранні прояви беджеля заразні, в висипаннях міститься велика кількість блідих трепонем. При ранньому беджелі можуть спостерігатись остеїти, остеоперіостити, найбільш часто вражаються довгі трубчаті кістки гомілок і передпліч. Кісткова симптоматика раннього беджеля розрішується безслідно, без деструктивних змін рубцювання. Загальний стан при беджелі не порушуєтся, патології в церебральній рідині не виявляють. Пізній беджель проявляється через декілька років після початку захворювання. Симптоми не відрізняються від симптомів третинного сифілісу. Можуть бути горбикові і гумозні висипання. Особливістю горбикових висипань є наявність псоріазиформного гіперкератозу на поверхні горбиків. Ранній беджель діагностуюь на основі клінічних проявів, виявлення трепонем іпозитивних у 100 % випадків серологічних реакціях. Діагноз пізнього беджеля – наонові симптоматики іпозитивних сералогічних реакцій на сифіліс.

Лікування. Таке ж як і фрамбезії.

ІV. Пінта.

Пінта (карате) – це шкірний невенеричний трепонематоз.

Етіологія. Захворювання викликається – Trepoema caratcum, яка морфологічно і імунологічно подібна з іншими трепонемами. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворими, а також через комах, що підтверджується частішим ураженням населення, яке живе на узбережжях рік, в водах, яких розмножуються личинки комах. Зараження відбуваються через шкіру вікритих ділянок тіла. Особливо велика роль комах в передачі пінти в Колумбії, Венесулі, Еквадорі, Перу, Бразилії, Болівії, Гондурасі, Сальвадорі, Нікарагуа.

Клініка. Основними клінічними проявами тропонемтоза являються дисхромії і гіперкератоз, що пояснюєтся локалізацією тропонем в клітинах росткового шару епідермісу з подальшим зникненням меланоцитів. Інкубаційний період триває 6 – 8 тижнів, далі на місці вхідних воріт з’являєтся невелика папула, яка на протязі декількох