постійно покривається жирними кірками, як легко знімаються. З часом вогнище підвищується над поверхнею шкіри. Кірки стають більш щільними. Товщина кірок може досягти - 2 см. Пухлина стає жовто-коричневого кольору. Локалізація може бути різна (частіше на закритих ділянках шкірного покриву).
Гістологія. Пухлина характерзується розростнням окантотичних тяжів клітин епідермісу, серед яких знаходять рогові кісти.
Диференційний діагноз. Стареча кератома, вульгарна бородавка, базаліома, меланома.
Стареча кератома відрізняється від себорейного кератозу: вогнища розміщуються переважно на відкритих частинах тіла, має вигляд обмежених вогнищ ураження, покрита щільними сірувато-брудного кольору кірками; в них відсутнє характене для себорейного кератоза темне забрвленння.
Звичайна бородавка може нагадувати себорейний кератоз, але, на відміну від останнього, її поверхня покрита сосочковими гіперкератотичними розростаннями і не має жирних кірок. Гістологічно виявляють вакуолізацію шиповатих і зернистих клітин.
Базаліома аденоїдногот ипу має гладку пверхню, валикоподібний край, а кістозні форми мають щільноеластичну або тістувату консистенцію.
Меланома схожа з себорейниим кератозом за рахунок темного кольору вогнища враження, чатіше розвивається на фоні пігментного невуса.
Лікування. Висічення, електроексцзія, кріодія, 30 % поспіципова мазь, 5% 5-фтофуруцилінова мазь, солнодерм.
Стареча кератома (keratoma senlis).
Клініка. Це доброякісне новоутворення, що зустрчається переважно в осіб похилого віку на відкритих ділянках шкірного покриву. Вогнища можуть бути солітарними або множинними. Спочатку з’являються ділянки обмеженого гіперкератозу. Після нагального відторгнення лусочок вони незмінено виникають знову, стають щільними. Вогнище d 1 – 1,5 см і більше. Округле, покрите міцно сидячими сірими кірками. Пухлина сама не зникає. Рідко претворюється в рак.
Диференційний діагноз. З себорейним кератозом, звичайною бородавкою, хворобою Боцена.
Звичайна бородавка відрізняється більш короткими термінами існування у осіб переважно молодого віку, самовільним регресом, меншими розмірами, наявністю на поверхні сосочкових розростань.
При хворобі Боцена є частіше поодиноке вогнище неправильних форм, значно більшого розміру, плоске, покрите серозними або кров’яними кірками, з ділянками атрофії.
Лікування. Видалення пухлини, кріодеструкція (попередньо необхідно зняти гіперкератотичне нашарування 10 – 15 % саліциловим вазеліном).
Шкірний ріг.
Є первинним – виник на ???., або вторинним – розвивається на фоні певного захворювання (туберкульоз, еритематоз, стареча кератома). Вогниища переважно локалізуються на відкртих частинах тіла. Первинний шкірний ріг формується з ділянки обмеженого гіперкератора, росте дуже повільно в довжину, при цьому діаметр основи майже не змінються. Сформована пухлина представлена конусоподібною роговою масою, довжина якої кілька разів перевищує діаметр пухлини біля основи.
Локалізація вогнищ можлива на червоній каймі губ і слизовій оболонці рота на лейкоплакії.
При помірному розростанні рогових мас шкірний ріг слід диференціювати від кератопапіломи, звичайної бородавки, старечої кератоми.
Від кератопапіломи шкірний ріг відрізняється масивним гіперкеризом, формою, важкістю видалення рогових мас.
При звичайній бородавці не буває таких виражених гіперкератиточних нашрувань.
Лікування складається з видалення новоутворення вмежах здорової тканини методом висічення.
Кератоакантома – це епітеальне доброякісне новоутворення, що характеризується швидким розвитком і чисто спонтанним регресуванням. Типовою локалізацією кератоакантоми є відкриті ділянки шкіри, особливо голова і шия, обличчя.
Клініка являє собою поодиноку, не спаяну з підлеглими тканинами округлу або овальну пухлину, завжди виступаючу над поверхнею шкіри, сірувато-рожевого кольору, щільної консистенції. Центральна частина пухлини має западіння. Заповнена щільними сірии роговими масами, які можуть виступати над поверхнею пухлини. В межах валикоподібної зони, що оточують рогові маси, шкірний рельєф зглажений. Величина цієї зони залежить від тривалості існування пухлини: в розвиваючих пухлинах вона більша. А в сфрмованих – менша. Звичайно кератоакантома має діаметр 10 – 20 мм. В розвитку кератоакантоми розрізняють періоди росту, стабілізації і регресування.
Період росту триває в середньому 3 – 4 тижні, далі починається стадія стабілізації, що продовжується 2 –3 тижні, далі наступає регресування. В цей період кератоакантома сплощується, рогові маси відторгуються, межі пухлини на окремих ділянках стають менш чіткими.
Розрізняють атипові форми кератоакантоми:
навколо, або піднігтева;
множннна;
струптивна (кількість пухлин може досяти декілька сотень);
гігантська;
мультиподулярна (конломерат пухлин);
веррукозна (поверхня пухлини покрта великою кількістю гіперкератотичних мас);
вегетуюча (поверхня представлена розростнями, покритими роговими масами);
стійку (що існує до 8 місяців і більше).
Зазвичай термін розвитку і регресування кератоакантоми складає 2 –3 місяці.
Диференціальний діагноз слід проводити з високодиференційованим плосколітинним раком шкри, звичайними бородавками, гігантським контспіозним молюском, старечою кератомою, шкірним рогом, базіліомою.
При диференціації кератоакантоми від ороговілого плоскоклітинного раку шкіри прийнято виділяти абсолютні і відносні онзаки. До клінічних ознак, характерних для кератоакантоми, відносять слідуючі: виникнення пухлини на незміненій шкірі, наявність в ній центрального рогового ратеа, відсутність звиразкування навіть при тривалому існуванні пухлини, самовільне регресування.
Звичайну бородавку можна відрізнити від кератоакантоми тим, що перша часто локалізується на китицях, пальцях, а кератоакантома – частіше на обличі. На повехні бородавки відсутній центральноий роговий кратер.
Гігантський контспіозний молюск має вигляд округлого утворення з пупковидним вдавленням в центрі, з якого при надавлюванні виділяється сироподібна маса.
Стареча кератома відрізняється від кератоакантоми дуже повільним розвитком, відсутністю епітеліального вала і рогового кратера.
На відміну від кератоакантоми базаліома не має стадійноо розвитку, спонтанно не регресує.
Лікування. Методи лікування залежить від фази розвитку пухлини кількості вогнищ, їх локалізації.
Великі солітарні пухлии, розмщені на обличчі, і пухлини, що знаходятья в фазі стабілізації більше 6 міс., доцільно видаляти. Найбільш ефективно висічення з обов’язковим гістологічним дослідженнням. Ефективним є внутрішьовогнищеве введення 5 – фторфрациліну.
Папіломатоз шкіри карципоїдний Готттрона.
Чоловіки хворіють частіше ніж жінки. Вік хворих коливається від 40 до85 років.
Характерно симетричне ріозміщення вогнищ на нижніх кінцівках, тривале існування, відсутність некрозу, метастазів. Пухлинне вогнище тістуватої консистенції різко обмежене від здорової шкіри, виступає над її рівнем на 1,0 – 1,5 см. Поверхня його покрита вегетаціям кольору сирого м’яса, форма нагадує цвітну капусту. Борозни між розростаннями заповнені