вигляд жовто-червоних або червоно-коричневих плям, круглі, діаметром 2-5 мм, різко окреслені, повільно збільшуються, м'які, характерний симптом «зонда» (зонд при натискуванні на горбик легко проникає в тканини, спричиняючи болючість і невеличку кро-вотечу) і феномен «яблучного желе» (при діаскопії колір змінюється на жовто-бурий). Розрізняють такі клінічні варіанти туберкульозного
вовчака.
Плоский вовчак: горбики зливаються в суцільні вогнища різних обрисів і величини, по периферії можуть виникати множинні дрібні вогнища Поверхня вогнищ гладенька, лущення немає або воно незначне іноді з'являються бородавчасті, папіломатозні, вегетуючі розростання, що нагадують бородавчастий туберкульоз шкіри. Час-то після травм утворюються поверхневі виразки з м'якими краями, зернистим, кровоточивим дном. При вторинному Інфікуванні поси-люються запальні явища, утворюються кірочки, можливий розвиток
бешихи. Виразкові форми вовчака виникають на слизових оболонках І на ділянках шкіри, що межують із слизовими оболонками. Виразко-ві дефекти збільшуються по периферії, утворюючи серпігінуючі ді-лянки із регресом у центрі. Можливе утворення глибоких виразок з руйнуванням підшкір'я, хрящів носа, вух. Особливою формою є ранній інфільтративний вовчак із розвитком запальної Інфільтрації в ділянці кінчика носа, ніс збільшується, а тоді швидко розпадаються тканини з утворенням виразок і деформуючих рубців.
Еритематозний вовчак: поверхневі еритематозні елементи зли-плюгься з утворенням вогнищ, вкритих білими лусочками, що нагадує червоний вовчак.
Виділяють ще псоріазоподібний, пухлиноподібний, імпетиґіноз-ний, пітіріазоподібний, роговий, верукозний, папіломатозний, кело-їдоподібний, саркоїдоподібний, мутилюючий вовчак.
Туберкульозний вовчак частіше розвивається в дитячому або юнацькому віці, хоча можливий розвиток і у дорослих. Найчастіша локалізація на обличчі, хоча може локалізуватись І в Інших ділянках.
Особливість сучасною перебігу туберкульозного вовчака: незначна вираженість клінічних проявів, розпиток у дорослих, часте ураження слизової оболонки носа із руйнуванням носової перетинки І слизо-пої оболонки рота.
Перебіг хвороби хронічний, торпідний із загостренням у холодну пору. На місці регресу висипки залишається рубцева атрофія. В зоні рубцевих змін і навколо них характерна поява люпом. Загаль-ний стан хворих не порушується, суб'єктивних відчуттів теж нема.
Можливі ускладнення: переродження в рак (люпус-карцинома), бешиха.
Бородавчастий туберкульоз шкіри
Виникає в результаті суперінфекції при екзогенному занесенні в шкіру мікобактерій, рідко — як наслідок аутоінокуляції. Переважно заражаються ветеринари, прозектори, м'ясники, люди, що догляда-ють за хворими тваринами. Збудник частіше бичачий тип мікобак-терій. Клініка: дрібні, неболючі, бородавчасті елементи сіро-черво-ного кольору із вузенькою запальною облямівкою, які згодом злива-ються у вогнища, іноді з поліциклічними обрисами із лущенням на поверхні. Деколи утворюються суцільні бородавчасті або папілома-тозні різко відмежовані вогнища коричнево-червоного кольору з тріщинами, боріздками, роговими нашаруваннями в центрі, по пе-риферії гладенький інфільтрований синюшно-червоний валок і віно-чок синюшної еритеми на границі із здоровою шкірою. При натис-куванні в центральній частині виділяються крапельки гною, в якому можуть бути виявлені мікобактерії. В подальшому в центрі процес регресує із розвитком пігментованого атрофічного рубчика, на яко-му не спостерігаються рецидиви. Рідко трапляються келоїдоподібні, склеротичні, деструктивні, вегетуючі, грибоподібні форми. Локаліза-ція на відкритих ділянках. Загальний стан не порушений, суб'єктив-них відчуттів нема.
Скрофулодерма
Ця форма туберкульозу шкіри виникає вторинно із переходом процесу на шкіру найчастіше від туберкульозного лімфаденіту.Час-тіше хворіють діти, але можливий її розвиток і у дорослих.
Клініка. Процес найчастіше локалізується в ділянці шийних лім-фовузлів, рідше навколо нориць кістково-суглобового туберкульозу. Утворюються глибокі вузли, шкіра над якими має червоно-синюшне забарвлення, згодом вузли розм'якшуються, проривають і утворю-ються глибокі виразки, що загоюються втягнутими, із тяжами, що нагадують місточки, рубцями. На рубцях можуть виникати горбики, верукозні вогнища.
Виразковий периорифіціальний туберкульоз шкіри і слизових оболонок
Трапляється дужо рідко внаслідок масивної ауюінокуляції у хворих із тяжким ексудативним туборкульозом внутрішніх органів, час-тіше у чоловіків.
Клініка. На слизових оболонках навколо природних отворів мно-жинні міліарні горбики рожевого або блідо-червоного кольору, які швидко розпадаються з утворенням поверхневих, невеликих, круг-лих або овальних виразок із м'якими підритими краями, серозно-гнійними виділеннями і зернистим (міліарні горбики) дном. Виразки можуть зливатись, утворюючи виразкові поверхні з фестончастими краями без тенденції до спонтанного загоєння. Реґіонарні лімфо-вузли збільнешені, болючі. В кутах рот, навколо ануса можуть вини-кати болючі тріщини, іноді з папіломатозними розростаннями.
Папуло-некротичний туберкульоз шкіри
Морфологічним субстратом є алергічний васкуліт, що виникає внаслідок сенсибілізації до туберкульозних мікобактерій та продук-тів їх розпаду. Частіше трапляється у молодому віці, переважно у жінок.
Клініка. Висипка з'являється приступоподібно, локалізується пе-реважно симетрично на шкірі розгинальних поверхонь кінцівок, особ-ливо в ділянці ліктів і колін, на сідницях. Ізольовані, напівкулясті, круглі папули 1-5 мм діаметром коричнево-червоного або синюшно-червоного кольору, щільної консистенції, неболючі, з гладень-кою поверхнею. В центрі розвивається некроз (псевдопустула), зго-дом кратероподібна виразка, вкрита щільною кірочкою, після заго-єння залишаються характерні штамповані рубчики із пігментованою облямівкою навколо. Висипка знаходиться в різних стадіях розвит-ку, тривалість окремих спалахів кілька місяців. Можливе поєднання із індуративною еритемою, туберкульозним вовчаком. Можливі ва-ріанти: 1) папули без некрозу в центрі і утворення рубців, які зали-шають тимчасову пігментацію; 2) ексудативний варіант із форму-ванням псевдопустул, що нагадують юнацькі вугрі при локалізації на обличчі; 3) більші і глибші папули, що регресують, залишаючи руб-цеву атрофію, або розпадаються з наступним рубцюванням — перехідна форма до індуративної еритеми. У дітей найчастіша локалі-зація на сідницях, некротичні зміни трапляються рідше.
Ліхеноїдний туберкульоз шкіри
Теж трапляється рідко у ослаблених дітей і підлітків, уражених туберкульозом внутрішніх органів, лімфовузлів, кісток. Розвивається внаслідок гематогенної дисемінації.
Клініка. Ліхеноїдні, фолікулярні і перифолікулярні елементи ко-нусоподібної або плоскої форми, круглі або полігональні, часто із роговою лусочкою чи волосом в центрі, розміщуються симетрично, переважно па бокових поверхнях тулуба. Вони жовто-коричневі, чер-ІюІІІ або блідо-рожеві. Можуть групуватись, утворюючи овальні або кільцеподібні вогнища. При зворотному розвиткові можуть залиша-ти поверхневі рубчики.
Ущільнений туберкульоз шкіри
Це дермо-гіподермальний алергічний васкуліт,