На 10 –20 % треба зменшити кількість вживаваної рідини. Каші і овочеві п’юре готовлять на воді, добавляючи рослинне масло. З круп перевагу надають рисовій, перловій, вівсяній. Дотаційно білки в організмі поповнюють додаванням творогу, збільшенням кількості говяжого фаршу на 15 – 20 г в день. При стабілізації шкірного процесу розширення дієти починають з додавання одного з продуктів в залежності від його біологічного значення (картопля, морква, жовток), молоко додають в останню чергу.

Зовнішнє лікування в залежності від вираженості запального процесу, площі вогнища ураження, ефективності препаратів які назначали раніше. При хронічній стадії спочатку треба видалити з поверхні вогнища лусочки і кірки (пов’язки з рослинним маслом), при мокнучій стадії екземи призначають охолоджені примочки. Дітям не рекомендують з резорцином і борною кислотою, при стійкій імпетигізації доцільні примочки з стафлококового бактеріофазу (до 5 – 6 раз на добу 3 –5 днів) з попреднім нанесенням 1% розчину метиленового синього і послідуючим 1 % індометтацинової мазі). Після припинення мокнуття приміняють кортикостероїдні мазі: преднізолову, “Целестодерм”, “Фмоцинал”. Дітям треба змішувати з кремом Інни, або замість стероїдних мазей 1% індометтацинову, креми що містять вітаміниА, Е.

При лікуванні себорейної екземи волосистої частини голови спочатку назначають масляні компреси (для видаленя кірок), потім мазь “локасамен”, 2% саліцилову мазь , “Гіксоцизон”.

ІІІ. Атопічний дерматит – хронічне рецидивуюче запальне захворювання шкіри, яке проявляється інтенсивним свребіжем, симпатергічною реакцією шкіри, папульозними висипаннями і вираженою ліхеніфікацією в поєднанні іншими ознаками атопії.

Термін “атопія” був запропонованй в 1931 році американськими дослідником Соса. Під атопією розуміють спадкову схильність до алергічних реакцій у відповідь на сенсибілізацію певними антигенами. Клінічні ознаки атопії різноманітні і моожуть проявляттись у вигляді атопічного дерматиту, бронхіальної асми, атопічного риніту, мігрені, гастродуоденіту або їх поєднання. В термінології вітчзяної науково-медичної літератери АД відносять до групи алергічних зудячих дерматозів частіше використовуючи термін “нейродерміт”, який відображає неврогенну етіологію і патогнез цього захвоювання. Інколи наведений симтомокомплекс в дитячому віці описують під назвою “Атопічний дерматит”, а в дорослому віці - “нейродерміт”.

Етіологія і патогенез: в дитячому віці нейродерміт виникає на фоні ексудативного діатезу нерідко в результаті трансформації екзематозного процесу. Спадкова схильність, нераціональне харчування, інтоксикації, розлади діяльності внутрішніх органів, нервової системи, порушення обміну – всі ці фактори обумовлюють як виникнення, так і стійке протікання нейродерміту.

Функціональні розлади вищих відділів ЦНС можуть мати як етіологічне, так і патогенетичне значенння. У багатьох хворих нейродермітом, як і у їх родичів, відмічається неврівноваженість процесів збудження і тормозіння. У частини хворих ці зміни виникають вторинно внаслідок стійкого протікання шкірного захворювання, довготриваного свербіжу, безсоння.

Функція щитовидної залози у дітей, хворих нейродермітом, частіше підвищена, відмічається дисфункція кори наднирників, статевих залоз. Значення алергічного стану при нейродермітах підтверджують наступні факти:

Дифузний і локлізований нейродерміт.

Клінічна картина дифузного нейродерміту характеризується переважанням процесів інфільтрації з ліхемізацією на фоні еритеми негострозапального характеру. З первинних морфоллогічнх елементів - епідермальнодермальні папули, по кольору не відрізняються від здорової шкіри, місцями зливаються у вогнища суцільної папульозної інфільтрації. Шкіра в вогнищах ураження часто гіперпігментована, внаслідок сильного свербіжу з’являються множинні екскоріації. Розвивається сухість шкіри, місцевими дрібнопластинчате шелушіння. В області природніх складок на фоні інфільтрації часто видно лінійні тріщини. Вогнища ураження локалізуються на лиці, шиї, згинальних поверхнях кінцівок. Ураженння шкіри з сильним свербіням поряд з невротичними розладами, білий дерматографізм, виражений піломоторний рефлекс складають типову клінічну картину нейродерміту. Протікання дифузного нейродерміту довготривале, супроводжується покращенням (літом) і погіршенням (зимою). Можливі імпетизація, а також екзиматизація процесу, таку форму дифузного нейродерміту відносять о атопій.

На Міжнародному симпозіумі по проблемі “Атопічний дерматит” 1979 р в м. Осло було встановлено, що діагноз атопічного дерматиту обумовлюється комплксом симптомів в поєднанні з анамнестичними і генетичними даними. Обов'я’ковими ознаками атопії являються: свербіж, хронічне рецидивуюче протікання, наявність типових морфологічних появів, білий дермографізм і підвищений вміст в сироватці крові IgE. Дизфункція клітного і гуморального імунітету проявляється в зменшенні циркулюючих Г-лімфоцитиів, зниженні рівня IgА, IgМ при різкому збільшені IgG.

Локалізований нейродерміт виникає на обмежених ділянках шкіри, проявляється різко вираженим свербіжем, переважно вночі. Спочатку шкіра зовні не змінена, з часом під впливом розчухів з’являються папули щільної консистенції місцями покриті лусочками. В подальшому окремі папули зливаються, утворюючи бляшки різних розмірів (суцільна папульозна інфільтрація) блідо-рожевого або буро-червоного кольору, плоскої форми. Поступово малюнок шкіри стає підкресленим, шкіра набуває шегреновоо виду.

В типових випадках на висоті розвитку процесу в вогнищі ураження розрізняють 3 зони:

На фоні ерітеми негострозапального характеру спостерігаються екскопріації, покриті геморагічними кірками. Локалізується процес на задній і боковій поверхні шиї, аногенітальна область, внутрішня поверхня бедер, міжстегнові складки, згинальна поверхня великих суглобів.

Профілактика атопічного дерматиту у дітей повинна проводитись ще в антинатальний період. Ризик розвитку нейродерміту у майбутньої дитини зростає при схильності батьків до алергічних захворювань. В зв’язку з чим у даного контингенту жінок призначається дієта зі значним обмеженням харчових алергенів ці обмеження стосуються і періоду лактації. Після народження дитини необхідне максимальне виключення контакту з побутовими