на тему:

„Застосування герметиків-силантів – найефективніший метод профілактики карієсу”

Профілактика стоматологічних захворювань, в тому числі профілактика карієсу зубів – один із самих пріоритетних напрямків сучасної стоматології.. Це пов’язано з тим, що інтенсивність і розповсюдженість цього захворювання не зменшується з роками.

Як відомо, найчастіше карієс локалізується в природних заглибленнях, ямках та фісурах зубів. У 90% випадках, мова йде про карієс фісур. Клінічні дослідження показують, що повністю запобігти виникненню карієсу цієї локалізації лише доброю гігієною порожнини рота, правильним харчуванням та регулярним фторуванням неможливо в зв’язку з тим, що фісури і ямки є ретенційними ділянками, в яких затримуються залишки їжі і які погано піддаються щоденному механічному очищенню за допомогою зубної щітки. Водночас дозрівання емалі в фісурах відбувається значно пізніше, ніж в інших ділянках, і більш тривало, емаль фісур слабо мінералізована. Окрім того при гістологічному дослідженні в боріздках та ямках коронки зуба виявлена аномалійної структури емаль, що проявляється незвичним напрямком ліній Шредера та емалевих призм (Gwinnett, 1967). На дні фісури шар емалі дуже тонкий або зовсім відсутній, і тому в цих ділянках каріозний процес розвивається значно швидше (Galil,1975 ).

Велике значення для розвитку карієсу має будова фісур. П.А.Леусом (1972) була запропонована наступна класифікація, яка враховує анатомічну будову фісур: а) фісури відкриті ; б) фісури закриті ; в) жолобки ; г) гладка поверхня.

Сприятливим фактором для розвитку карієсу зубів є раннє прорізування, що веде до появи в ротовій порожнині зубів з недостатньою мінералізацією емалі.

Згідно літературних даних при співставленні процентного співвідношення всіх каріозних уражень (структура локалізації карієсу) найчастіше (75%) спостерігається карієс в ділянці фісур; 14% - карієс контактних поверхонь і лише 11% складають ураження іншої локалізації (М.А.Навроцкая, 1967). Таким чином, карієс найчастіше зустрічається в молярах та премолярах обох щелеп з переважною локалізацією процесу на жувальній поверхні (І.Г.Лукомський, 1948).

Фісури жувальної поверхні та ямки зубів уражаються карієсом найчастіше, цьому сприяє їх форма, глибина, поперечний розмір.

Відомо, що збереження першого постійного моляра інтактним є дуже важливим в процесі формування постійного прикусу, також він фіксує висоту прикусу в період зміни зубів, запобігає розвитку зубо-щелепових аномалій. Враховуючи частоту та початок ураження першого постійного моляра фісурним карієсом, місцева профілактика повинна починатися до його прорізування, а герметизацію проводити через 3 – 4 місяці після прорізування. Обов’язковою є герметизація фісур перших постійних молярів, якщо молочні моляри були уражені карієсом. Фісури других постійних молярів підлягають обов’язковій герметизації, якщо перші постійні моляри уражені карієсом

Тому для профілактики фісурного карієсу важливою є ізоляція фісури, природних ямок від дії зовнішніх факторів. Герметик діє як бар’єр, захищає емаль від зубного нальоту та дії кислот, а також ізолює бактерії в середині зуба від поступлення продуктів живлення. Необхідно намагатись проводити закриття ямок і фісур жувальної поверхні силантами в терміни максимально наближені до часу прорізування зубів, лише глибокі фісури можна герметизувати в більш пізні терміни. Дослідження показали, що «запечатування» фісур протягом перших двох років після прорізування зуба є найбільш ефективне, адже саме в цей період емаль у фісурах активно мінералізується, залишаючись недостатньо резистентною до карієсогенних факторів. Через те, що безперервно спостерігати за дітьми протягом періоду прорізування зубів неможливо, встановлено практичні, найбільш оптимальні терміни герметизації фісур та природних ямок, пов’язані з періодами прорізування зубів. Так обробку молочних зубів необхідно проводити з 3-4 років, найбільш доцільну герметизацію перших постійних молярів у 5-7 років, премолярів – у 9-10 років, других молярів – у 10-12 років, але при цьому необхідно враховувати терміни прорізування зуба..

На сьогоднішній день до герметиків висувають наступні вимоги: володіти стійкою адгезією до тканин зуба у вологому середовищі; володіти високою міцністю на стиснення та стійкістю до стирання; застигати при кімнатній температурі у вологому середовищі протягом 2-3 хвилин; володіти стабільністю кольору і не викликати зміни кольору тканин зуба; володіти нескладною методикою, яка дозволить використовувати їх в умовах клініки; закривати фісури не менше ніж 12-14 місяців.

Процедура постановки герметика проста та безболісна. Включення до складу герметиків фтору розширює механізм дії профілактичних середників, а саме: досягаються підвищення резистентності до карієсу шляхом поступлення в емаль фтору.

. Метод можна проводити в поєднанні з іншими методами профілактики.

Основними показами до герметизації фісури є:

наявність глибокої фісури, яка не може бути очищена звичайними засобами та предметами гігієни, так як простір фісури значно менший, ніж щетина зубної щітки;

інтактні фісури, відсутність фісурного карієсу;

незакінчена мінералізація жувальної поверхні зуба;

мінімальний термін після прорізування.

Відносними протипоказами є:

відсутність виражених фісур і ямок на жувальній поверхні;

простір фісури, в якому накопичується зубний наліт.

Наявність каріозної порожнини на жувальній або контактній поверхні, обробка якої неможлива без виведення на оклюзійну поверхню є безумовним протипоказом.

Погана гігієна порожнини рота – також є протипоказом до герметизації в одне відвідування, дитину спочатку необхідно навчити правильно чистити зуби.

Необхідно відзначити, що при клінічній діагностиці карієсу фісур виникають певні труднощі. На сьогодні не існує універсального методу діагностики фісурного карієсу. Тому основними діагностичними прийомами є тактильна оцінка стану фісур за допомогою зонду та візуальна їх оцінка. Необхідно пам’ятати , що перед дослідженням жувальна поверхня обов’язково повинна бути очищена від зубного нальоту та висушена.

Фісура вважається ураженою карієсом (Pinkham, 1996), якщо:

зонд затримується у фісурі, і для того щоб його витягнути, необхідно прикласти деякі зусилля;

дно фісури розм’якшене;

емаль