ліпофільні речовини (ліпіди, віск, парафіни) та мікроелементи (йод – 5-6мкг/100г. Молібден, марганець, мідь, бор, кобальт і інші).
Фармакологічні властивості і застосування: гіпотензивна дія зумовлена декількома факторами:
Спазмолітичним впливом на судини, що сприяє їх розширенню
Властивістю зрівноважувати процеси збудження і гальмування в центральній нервовій системі і понижувати емоціональну неврівноваженість, що приводить до зменшення збудливості судинно-рухового центру.
Капілярозміцнюючою та антиоксидантною активністю фізіологічно активних речовин плодів рослини, що покращують функцію капілярів, зменшуючи явища гіпоксії.
Крім гіпотензивного ефекту, плоди горобини чорноплідної проявляють протизапальні, сечогінні, жовчогінні, гіполіпідемічні і антитоксичні властивості.
Препарати: Сік горобини чорноплідної. Свіжий натуральний сік горобини чорноплідної одержують шляхом пресування плодів: має бордовий колір і кислувато-гіркий в’яжучий смак. Сік призначають по 50г на прийом 3 рази на день за 30 хв. до їжі. Тривалість курсу лікування від 10 до 30 днів, в разі необхідності курс лікування можна продовжити до 50 днів в залежності від протікання захворювання і індивідуальних особливостей хворого.
Плоди горобини чорноплідної (Fructus Arоniаe melanocarpae). Якщо немає свіжого соку, можна використовувати плоди горобини чорноплідної. Їх застосовують по 100г. на прийом 3 рази на день за 30 хв. до їди. Правила прийому і тривалість лікування такі як і для соку. Сік в плоди зберігають при температурі 3-5оС в захищеному від прямих сонячних променів місці. Сік зберігають в складному чи дерев’яному посуді, плоди – в корзинах і ящиках, розстилаючи їх тонким шаром. При неправильному зберіганні сік може бродити і втрачати свої лікувальні властивості.
Лікування соком і плодами горобини не рекомендується при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, а також при гіперацидних гастритах.
Rp. Succi Arоniae Melanocarpae 500,0
D.S. по 50 мл. на прийом (або 3 ст.л. на прийом) 3 рази на день за 30хв до їди.
Rp.: Fructus Arоniae melanocarpae 500,0
D.S.: По 100г. за 30 хв. до їди 3 рази на день.
Астрагал шерстистоквітковий (народні назви: Божі ручки, вовчий горошок мохнатий, горох кошачий, котики, переліт, солодке зілля) – надзвичайнио цінна лікувальна, але зникаюча рослина. Ботанічна латинська назва ролсини Astragolus dasyanthus походить від грецьких слів astragаlos – «шостий позвонок», dasys – «пухнастий», anthos – «ківтка».
Родина бобові – Fabaceae.
Рослина багаторічна трав’яниста, заввишки до 40 см. Стебло волосате, опушене білими волосками. Листки чергові, непарноперисті, на коротких черешках, з великими білуватими плівчастими прилистками. Листочків 12-14пар, усі вони довгасто-еліптичні, сірувато-зелені, з обох боків густо опушені білуватими волосками. Квітки по 10-20 в цільних головчастих китицях, квітконос коротший за листки. Квітки жовті, неправильні, метеликові. Віночок густо опушений. Плід – біб. Цвіте у червні-серпні.
Поширення. Рослина зустрічається у степовій зоні на території України, Молдови, Передкавказзя, по течії Дніпра, у Волзько-Донському басейні та Причорномор’ї.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Astragali dasyanthi), зібрану під час масового цвітіння. Зрізують на висоті 5-7см. від поверхні ґрунту. Сушать траву під наметом або в добре провітрюваних приміщеннях, час від часу переміщуючи. Сухої сировини виходить 20%. Аптеками не відпускається. Не допускається до заготівлі зовні схожий вид – астрагал пухнастоквітковий.
Хімічний склад сировини. Трава містить дізіантозиди – похідні дазіантогеніну, флавоноїди (кверцитин, кемпферол). Полісахариди (арабін, басорин). Крохмаль, барвники, органічні кислоти, три терпенові саноїди, слиз та сполуки заліза, кальцію, алюмінію, фосфору, магнію, натрію, барію, кремнію, стронцію, молібдену, ванадію і марганцю.
Фармакологічні властивості і використання. Фізіологічно активні речовини і біометали рослини понижують артеріальний тиск, особливо при початкових стадіях гіпертонічної хвороби, покращують скоротливу активність міокарду, тому ефективні при недостатності кровообігу, хронічній коронарній недостатності (стенокардії), при недостатності серцево-судинної системи, проявляють заспокійливу дію на центральну нервову систему, сечогінну, потогінну і кровоспинну дію. Наявність у рослині селену і флавоноїдів сприяє вираженому антиоксидантному ефекту, що перевищує активність ехінацеї. Астрагал шерстистоквітковий занесений до Червоної книги України, тому використання в медичній практиці можливе за умов культивування рослини.
Препарати: Настій трави астрагалу шерстистоквіткового: 20г. рослини на 500мл. окропу, довести до кипіння, настоювати 1 год, вживати по 2 столові ложки 3 рази на день. Можна використовувати астрагал датський, астрагал солодколистий.
Барвінок малий – Vinca minor, род. кутрові – Aposynaceae.
Рослина. Вічнозелений невеличкий полікарпічний напівкущ. Пагони двох типів: вегетативні самовкорінювальні, лежачі та генеративні квітконосні прямостоячі, завдовжки 20-40см; листки черешкові, еліптичні, краї загострені при основі звужені, шкірясті, голі. Щільні, зимуючі, завдовжки 3-5 та завширшки 1-3см. Зверху темно-зелені, блискучі, знизу - світліші. Квітки поодинокі, розташовані в пазухах листків, чашечка глибокоп’ятинадрізана, віночок фіолетово-синій, із довгою, зверху розширеною трубкою. Плід – видовжено-веретенкоподібна зелена листянка, завдовжки 7-8см. Насінини дрібні, брунатні, видовжені, горбчасті. Цвіте з квітня по вересень.
Поширення. Росте на Україні в південних лісових і лісостепових та в північних степових районах, у передгір’ях Криму і Карпат у букових, грабових, дубових і соснових лісах, серед кущів.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Vincae minoris). Заготовляють у травні-червні. Скошують траву у період масового цвітіння і на початку достигання насіння на висоті 10-15см. від землі. Сушать під наметами, на горищах або в сушарках при температурі 40-50оС. Суху траву обмолочують для видалення грубих стебел. Сухої сировини виходить 40%. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 2 роки. Аптеками не відпускається.
Хімічний склад сировини. Трава багата на індольні алкалоїди. Першим був ідентифікований мінорин (вінкамін), далі ізовінкомін та інші похідні ебурнану. Пізніше встановлено, що ізовінкамін є сумішшю вінкаміну, відкамініну, вінцину та вінциніну. Фізико-хімічні властивості цих алкалоїдів подібні до резерпіну. Крім того, вилучені вінкамінерин, його ізомер вінкамінореїн, первіцин, вінкамідин. Крім алкалоїдів, у траві барвінку