практично постійним, важливими вимогами до препаратів, що застосовуються для лікування є їх безпечність за достатньо високого рівня ефективності. Тому важливо, щоб засоби, які призначаються, чинили комплексну дію і максимально впливали на основні патогенетичні ланки артеріальної гіпертензії, в тому числі часті супутні захворювання.
Відомо, що численні вікові та супупні хвороби, які спостерігаються у хворих на артеріальну гіпертензію, обтяжують перебіг артеріальної гіпертензії та часто обмежують використання різних гіпотензивних засобів. Сучасні тенденції здоров’я популяції характеризуються поліморбідністю, зумовленою зростанням темпів життя, частоти та тривалості стресових впливів, прогресуючим погіршенням стану довкілля. Це суттєво ускладнює патогенетичне обґрунтування терапевтичних комплексів, в тому числі лікування артеріальної гіпертензії. Тому, у світовій медицині і фармації поряд із створенням сучасних, на жаль, дорого вартісних ефективних гіпотензивних засобів все ширше використовуються гіпотензивні рослинного походження.
Гіпотензивні засоби рослинного походження є цінними в терапевтичній тактиці при артеріальній гіпертензії: на початкових її стадіях вони можуть виступати як основні ліки; на більш пізніх – як допоміжні засоби оптимізації лікування в контексті різноплановості дії на другорядні патогенетичні ланки артеріальної гіпертензії та супутні патологічні процеси, що обтяжують перебіг хвороби чи обмежують застосування ключових гіпотензивних ліків.
Ще одна цінна особливість гіпотензивних лікарських засобів із лікарських рослин – це їхнє здатність позитивно взаємодіяти з синтетичними препаратами, підсилюючи їх ефективність, що дає змогу зменшити дози останніх і тим самим їхню побічну дію.
Слід зазначити, що ефективність і безпечність застосування гіпотензивних засобів рослинного походження визначається багатьма факторами. Зокрема, якістю рослинної сировини, яка у свою чергу залежить від місця і методу вирощування лікарської рослини (дикий чи культивування), умов вирощування (клімат, якість ґрунту, вологість), часу збирання рослинної сировини, способу висушування чи зберігання рослин. Однак в Україні, одній з найбагатших на лікарські рослини держав Європи, цьому напрямку не надано належної уваги.
Література
Государственная фармакопея СССР. – 10-е, 11-е изд. – М.: Медицина, 1987. – Вып.1; 1990. – Вып.2
Ковальов В.М., Павлій О.І., Ісакова Т.І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. – Харків: Прапор, 2000.
Правила сбора и сушки лекарственных растений/ Сборник инструкций/. – М.:Медицина, 1985.
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ А.М.Гродзинського. – К.: видавництво “Укр.енциклопедія” ім.М.П.Бажана, 1992.
Турова А.Д. Лекарственные растения СССР и их применение. – М.: Медицина, 1974.
Визначник рослин України. – К.: Урожай, 1965.
І.С.Чекман Клінічна фітотерапія. – К.: Видавництво “А.С.К.”, 2003, ст.208-219
Диагностика болезней внутренних органов: Т.7: М.: Мед.лит. 1999/Окороков А.Н./, ст.1-35
Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: Т.3, кн.2: Лечение болезней сердца и сосудов – М.: Мед.лит., 1999, ст.70-77.
В.В.Кархут Жива аптека. – К.: Видавництво “Здоров’я”, 1992, ст.70, 72; 63; 144-147.
М.А.Носаль Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. – К.: Видавництво “Здоров’я”, 1964.
С.С.Коновалов Книга, которая лечит серце и сосуды. – М.: Видавництво «Олма-пресс», 2004.
Ю.Я.Элін, М.Я.Зерова, В.І.Лугина, С.І.Шабарова Дари лісів. – К.: Видавництво “Урожай”, 1983.
Вернон Коулмен Гипертония. – Санкт-Петербург: Питер, 1997.
Журнал «Клінічна і експериментальна патологія”. – том 3 №1, 2004, ст.97-99.
Журнал “Будьмо здорові”. - №7, 2002, ст.11.
Ивашин Д.С., Кашина З.Ф. и др. Лекарственные растения Украины. – К.: Урожай, 1978.
Реєстр лікарських препаратів України.