Настойка квітів глоду криваво-червоного: 20г свіжих або висушених квітів залити 200мл 50-70% розчином етилового спирту, настоювати у темному місці 14 днів, періодично помішувати, профільтрувати, вживати по 30-40 крапель на 50мл. води 3 рази на день. Настойку плодів глоду готувати і вживати так само, як і квітів.

Настій плодів: 30г (2 столові ложки) подрібненої сировини залити 500мл. окропу, кип’ятити 5 хв., настоювати 1 год, вживати по 100мл 3 рази на день.

Рідкий екстракт: 25 подрібнених плодів залити 100мл окропу, кип’ятити до зменшення об’єму наполовину, вживати по 40 крапель 3 рази на день. Промисловість випускає готову настойку і рідкий екстракт плодів глоду.

Калина звичайна – Viburnum орulus, род. жимолостеві – Caprifoliaceae

Рослина. Гіллястий куш, або невелике (заввишки 2-4м) дерево. Молоді пагони, вкриті зеленувато-сірою або жовто-бурою, голою, гладенькою, місцями з великими сочевичками корою, товщина якої близько 2мм. Листки супротивні, широко яйцевидні, трьох-п’ятилопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зі споду – бархатисто опушені, завдовжки 5-10, завширшки 5-8см; черешок листків з булав частими залозами біля основи листкової пластинки і з сидячими тарілчастими залозками на її верхівці. Квітки білі, в зонтикоподібних волотях; віночок зрослопелюстковий, п’ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями; віночок внутрішній, плідних, квіток правильний, короткодзвониковидний. Плоди – кулястиі, сплюснуті з обох боків, блискучі кістянки діаметром 8-12мм, з малопомітним залишком стовпчика і чашолистика у м’якоті плода знаходиться одна плоска серцеподібна округла кісточка; колір плодів жовтогарячо-червоний або темно-червоний, колір кісточок – світло-бурий. Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у серпні-вересні.

Поширення. Калина звичайна росте по всій території України в лісах, між чагарниками та по берегах річок. Широко вирощують її на присадибних ділянках.

Заготівля і зберігання. Використовують плоди калини – Fructus Viburni.

Плоди калини збирають в період їх повної зрілості, в суху погоду. При зборі треба уникати механічних пошкоджень, для цього краще обривати або зрізати їх разом з плодоніжками. Зібрані плоди складають в корзини, ящики або в картонні коробки. Перекладати сировину з одної тари в іншу не можна, тому що при цьому вона швидко псується.

Сушать плоди калини на повітрі під наметами, на горищах. Підвішуючи «гілочки» з плодами в пучках. Найкраще їх сушити в печах і сушарках при температурі 60-80оС, слідкуючи за тим, щоб сировина не відгоріла. Висушені плоди відділяють від плодоніжок і гілочок на решеті. Після цього забирають недозрілі, запліснявілі і пошкоджені шкідниками плоди.

Згідно вимог Фармакопейної статті (ФС 42-6111-72), готова сировина складається із круглих, сплюснутих з обох сторін, зморшкуватих блискучих кісточок діаметром 0,5-1см, в м’якоті плода знаходиться одна важковідокремлююча від неї плоска округла кісточка, вверху загострена в невеликий носик, а в основі притуплена. Колір плодів оранжево-червоний або темно-червоний, колір кісточок світло-бурий. Запах відсутній. Смак гіркувато-кислий. Числові показники: вологи не більше 15%, недозрілих плодів не більше 4%, плодів пригорілих, помутнівших і пошкоджених шкідниками не більше 1%, других частин калини (плодоніжки, плоди з залишками плодоніжок, гілочки, насіння, листи) не більше 2,5%, органічних домішок (частини неотруйних рослин) не більше 1%, мінеральних домішок (земля, пісок, камінці) не більше 0,5%.

Хімічний склад сировини. Кора калини містить суміш флавоноїдів, відому під назвою вібурніну, дубильні речовини, фітостерини, ефірну Олію, спирти вібурніт, -амірин і -амірин та їхні похідні, понад 6% смоли, до складу якої входять оцтова, мурашина, пальмітинова, валеріанова, ізовамеріанова, олеїнова, лінолева, каприлова, капронова і церотинова кислоти. у плодах є цукри, флавобіфлавоної аментофлавон, дубильній, пектинові і барвні речовини, вітамін С, -каротин, органічні кислоти й мікроелементи; у квітках – флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С та ефірна олія.

Фармакологічні властивості і застосування. Плоди калини (свіжі, протерті з цукром, перероблені на джем, сік тощо) вживають при гіпертонічній хворобі, нервовому збудженні, атеросклерозі й спазмах судин. Варені з медом плоди калини їдять при кашлі, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з медом використовували в народній медицині для лікування раку при гіпоацидному гастриті. Настій плодів калини п’ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб.

Плоди калини звичайної (Fructus Vіburni Opuli). Їх застосовують по 100г на прийом 3 рази на день за 30 хв. до їди. Тривалість курсу лікування від 10 до 30днів.

Rp.: Fructus Vіburni 500,0

D.S.: по 100г за 30- хв до їди 3 рази на день.

Магнолія великоквіткова – Magnolia grandiflora, родина магнолієві – Magnoliaceae.

Рослина. Вічнозелене, до 30м. заввишки дерево. Листки черешкові, чергові, шкірясті, еліптичні або обернено-яйцевидні, цілокраї, зверху голі, блискучі, зісподу – короткоіржавоопушені. Квітки двостатеві, великі (до 20см у діаметрі), запашні, одиночні, верхівкові; пелюстковидні листочки оцвітини кремово-білі, розміщені колами. Плід – шишковидна багатолистянка насінини великі, червоні, звисають із плодиків на нитках. Цвіте з травня до вересня.

Поширення. Походить з Північної Америки. В Південному Криму вирощують у парках як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Magnoliaе grandiflorae), яке заготовляють протягом усього періоду цвітіння рослини.

Збір листків магнолій повинен проводитися з дозволу місцевих організацій таким чином, щоб дерево не втратило декоративності. З цією метою із нижньої частини крони вибірково зрізують до 15% пагонів, слідкуючи за тим, щоб збереглися основні, скелетні гілки. Зрізані пагони з листям доставляють до місця сушіння, де