Числові показники: вологи не більше 13%; золи загальної не більше 12%, золи нерозчинної в 10% розчині HCl, не більше 6%, екстрактивних речовин, які виявляють 70% спиртом, не більше 10%, листків потемнілих і пожовтілих не більше 5%, подрібнених частин, які проходять крізь сито з отворами діаметром 3 мм не більше 10%, стебел товщиною більше 5мм не більше 3%, органічних домішок не більше 2%, мінеральних домішок не більше 1%.

Хімічний склад сировини. Трава собачої кропиви звичайної містить алкалоїди леонурин і леонуридин (разом до 0,4%), амін стахідрин, флавоноїди (квінквелозид, рутин, кверцетрин, космосіїн, гіперозид), сапоніни, дубильні речовини (близько 5%), ефірну олію (до 0,05%) Іридоїи кропиви собачої належать до типу аукубіна (гарпагіт, аюгол, аюгозид). Гіркий смак сировині надають дитерпени (марубін), є тритерпеноїди (бизько 0,3% урсолової кислоти). Органічні кислоти (яблубчна, винна, лимонна ванілінова, р-кумарова), гіркі й цукристі речовини, вітаміни (А, Е. С) та мінеральні солі (калій, кальцій, натрій, сірка).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати собачої кропиви звичайної за характером дії на організм людини близькі до препаратів валеріани лікарської. Вони мають спазмолітині, седативні й гіпотензивні властивості, уповільнюють серцевий ритм, збільшують силу серцевих скорочень, виявляють слабку діуретичну дію. Їх застосовуються при кардіосклерозі, підвищенні артеріального тиску, стенокардії, міокарді, кардіоневрозі, у разі психастенії й невростеній, що супроводжується безсонням, відчуттям напруженості й підвищеною реактивністю, та при вегетоневрозі. Слід відзначити, що при серцево-судинних неврозах препарати з собачої кропиви діють ефективніше, ніж препарати валеріани лікарської або конвалії звичайної. Настій з трави входить до складу мікстури Траскова, настойка – до кардіофіту, біовіталю, геровіталу, енерготоніку Допельгерц.

Лікарські форми застосування

Настій трави – Infusum herbae Leonuri (15г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день до їди. Настойку – Тinctura Leonuri (готують на 70% спирті у співвідношенні 1:5) по 30-50 крапель 3-4 рази на день.

Сухоцвіт багновий – Gnaphalium uliginosum, родина айстрові – Asteraceаe.

Рослина однорічна трав’яниста, сірувато-зеленого, сірого або білуватого кольору від нерівноклочкуватого шерстистого опушення. Стебло від 5 до 30 см заввишки, розгалуження, з простертими, рідше спрямованими вгору гілками. Листки чергові, цілісні, видовжено-лінійні або видовжено-ланцетовидні, 1-5 см завдовжки, (2)3-6(8)мм завширшки, тупуваті або з короткими вітрячком на верхівці, до основи трохи звужені; верхні стеблові листки дрібніші за нижні та середні, оточують суцвіття й помітно довші за нього. Суцвіття складаються з жовтуватих квіток у яйцеподібних дрібних кошиках, які суцільно скручені у клубочки на верхівках пагонів і оточені, мов променями, листочками. Обгортка кошика являє собою 2-3 шари череничасто розташованих темно-бурих листочків. Листочки обгортки перепон часті, біля основи перисті, голі, бурі, вилискують, що є діагностичною ознакою виду. Серединні квітки – трубчасті, крайові нитковидні, всі з “чубчиком”, що складається з одного ряду зазубрених волосків. Плід – сім’янка. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Сухоцвіт багновий росте на вологих, болотистих місцях, по берегах річок і озер, як бур’ян на городах і полях, у канавах у лісових і північних лісових районах України. Зустрічається по всій європейській частині країн СНД, особливо на північному заході і в центральних районах, у Сибіру та на Кавказі.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву сухоцвіту (Herba Gnaphalii uliginosi), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Для відновлення заростей на ділянці, де заготовляють сировину, треба залишати на 1м2 по 2-4 рослини. З вирваних з коренем рослин обтрушують землю і сушать їх на сонці або під укриттям, якщо погодні умови не сприятливі. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 40С. Сухої трави виходить 25-30%. Готову сировину запаковують у полотняні мішки і зберігають на стелажах у сухому провітрюваному приміщенні. Строк придатності – 3 роки. Трава сухоцвіту є у продажу в аптеках.

Згідно вимог ДФ Х, готова сировина являє собою цілу рослину з суцвіттям. Запах слабий, своєрідний, смак солонуватий. Числові показники: вологи не більше 13%, золи загальної не більше 20%, золи, не розчинної в 10% HCl, не більше 10%, органічних домішок не більше 2%, мінеральних домішок не більше 2%.

Хімічний склад сировини. Флавоноіди представлені флавонолами (кверцетин, кемпферол) і флавонами (гнафолозиди А і В, 7-0-глюкозид скутеляреїну, 6-метоксилютеалін та його 7-глюкозид). Є також дубильні речовини (4%), смолисті речовини (до 16%), ефірну олію (0,05%), каротиноїди, фітостерин, аскорбінова кислота.

Фармакологічні властивості і використання. Експериментальними дослідженнями і клінічними спостереженнями доведено, що галенові препарати сухоцвіту розширюють периферичні судини, знижують артеріальний тиск, уповільнюють ритми серця, прискорюють згортання крові, посилюють перистальтику кишечника, мають протизапальні, в’яжучі, антибактеріальні, спазмолітичні і заспокійливі властивості. Застосування сухоцвіту показане при гіпертонічній хворобі (у початковій стадії), безсонні, стенокардії. При лікуванні гіпертонічної хвороби терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням ножних ванн з напаром сухоцвіту.

Настій трави сухоцвіту багнового: 4 столові ложки подрібненої сировини залити 500мл окропу, настоювати 1 год, процідити, вживати по 100мл 2-3 рази на день після їди.

Настойка трави сухоцвіту багнового: добре подрібнену сировину залити 70% розчином спирту етилового у співвідношенні 1:10, настоювати 7 днів,