Особливості травлення у тонкій кишці

Секреторна функція тонкої кишки забезпечується численними простими трубчастими залозами її слизової оболонки, які функціонують як за голокриновим, так і за мерокриновим типами секреції. В результаті утворюється кишковий сік. Синтез ферментів починається в кишкових залозах і завершується на поверхні ворсинок. Для дослідження секреції кишкових залоз в умовах хронічного експерименту використовують операцію ізолювання відрізка кишки за методом Тірі-Велла, згідно з яким у собаки вирізають частину порожньої кишки завдовжки 12 – 15 см і її кінці виводять на черевну стінку, а основну кишку зшивають кінець в кінець або бік у бік. Кишковий сік складається з рідкої і щільної частин, співвідношення між якими змінюється залежно від характеру подразника. Щільну частину можна отримати при періодичній секреції. Вона має вигляд жовтувато-сірої маси грудочок, до складу яких входять епітеліальні клітини слизової оболонки, лейкоцити, слиз, близько 22 ферментів, які здійснюють гідроліз поживних речовин. Рідка частина кишкового соку – це жовтувата рідина з рибним запахом, слабко лужною реакцією, невеликим вмістом ферментів та неорганічних компонентів, білків, продуктів обміну речовин.

4.6. Травлення у товстій кишці

Вміст тонкої кишки потрапляє до товстої через ілеоцекальну губу, або клапан, сфінктер, утворений між ними. За допомогою рефлекторного механізму він регулює переміщення хімусу в дистальному напрямку. Виділення кишкового соку в товстій кишці є неперервним і стимулюється механічними і хімічними подразненнями. Сік, як і в тонкій кишці, складається з рідкої і щільної частин. Він має лужну реакцію (pH = 8,5 – 9,0). У невеликій кількості містяться такі ферменти: пептидази, амілаза, ліпаза тощо. Товста кишка – це місце перебування мікроорганізмів, специфічних для тварин і людини. Нормальна мікрофлора захищає організм від патогенних мікроорганізмів, бере участь у синтезі низки вітамінів. Саме тут у людини містяться целюлозобактерії, які здійснюють гідроліз клітковини рослинної їжі. Тут відбувається також гниття білків, особливо коли рух хімусу в товстій кишці уповільнений, що призводить до утворення шкідливих для організму речовин.

Товста кишка забезпечує резервуарну функцію, оскільки вона має більший діаметр і набагато повільнішу перистальтику, ніж тонка. І тому вміст у ній затримується тривалий час. При цьому інтенсивно всмоктується вода, відбувається формування калових мас. Їх видалення з організму здійснюється за допомогою акту дефекації, який виникає рефлекторно при подразненні механорецепторів прямої кишки. Позив на дефекацію спричинює підвищення тиску в прямій кишці.

Затримку калових мас забезпечують гладком’язовий внутрішній сфінктер і зовнішній, утворений посмугованими м’язами. Останній іннервується аксонами рухових нейронів крижового відділу спинного мозку і у людини та багатьох ссавців перебуває під контролем кори великого мозку.

4.7. Всмоктування поживних речовин

Всмоктування поживних речовин крізь слизову оболонку кишок у кров і лімфу відбувається після їх ферментативного гідролізу. Розрізняють пасивне всмоктування – фільтрація, дифузія й осмос, яке здійснюється за концентраційним градієнтом, і активне, що забезпечує транспорт речовин через мембрани проти концентраційного градієнта з витратами енергії. Основною ділянкою травної системи, де відбувається всмоктування поживних речовин, є тонка кишка. Цьому сприяють її структурні особливості й велика площа загальної поверхні, яка становить близько 200 м2. У шлунку частково всмоктуються вода й мінеральні солі, моноцукри, алкоголь, деякі амінокислоти. Всмоктування поживних речовин відбувається головним чином у порожній і клубовій кишках. У товстій кишці всмоктуються переважно вода і мінеральні солі. Головним елементом системи всмоктування поживних речовин є ворсинка. Кожна ворсинка тонкої кишки складається з лімфатичних і кровоносних капілярів та гладком’язових волокон [Дод.3]. Поза періодом травлення ворсинки нерухомі, а при подразненні харчовою масою вони або нахиляються в певний бік, або скорочуються. Ці рухи контролюються підслизовим автономним сплетенням і стимулюються вілікініном – гормоном, що виробляється шлунково-кишковими ендокриноцитами. Рухи ворсинок поліпшують всмоктування.

Всмоктування вуглеводів відбувається головним чином у дванадцятипалій і верхніх ділянках порожньої кишки. Глюкоза, фруктоза всмоктуються шляхом активного транспорту з проміжним фосфори-люванням.

Всмоктування білків їжі відбувається головним чином у тонкій кишці після їх гідролізу до амінокислот. Деякі амінокислоти можуть всмоктуватися в шлунку або в товстій кишці. Всмоктування амінокислот відбувається як шляхом дифузії, так і активного транспорту.

Всмоктування ліпідів відбувається шляхом активного транспорту лише після гідролізу їх ліпазою підшлункового і кишкового соків за участю жовчних кислот до моногліцеридів і жирних кислот. Більша частина ліпідів відкладається в жирових депо.

Всмоктування води і солей відбувається частково в шлунку і більш інтенсивно у кишках – у тонкій і особливо у товстій. Всмоктування води пов’язане з транспортом йонів натрію й визначається ними. Саме вони створюють осмотичний градієнт, який є рушійною силою для всмоктування води. Всмоктування йонів натрію може бути пасивним і активним, але відбувається постійно. Вода і солі всмоктуються переважно у верхніх відділах товстої кишки. Саме тут всмоктується більша частина води (8 – 10 л за добу), що надходить у складі питва та харчових продуктів, а також води, що виділяється травними соками.

Додатки

Додаток № 1

Мал.1.1. Апарат травлення:

1 – тверде піднебіння;
2 — м'яке піднебіння; 3 — привушна залоза; 4 — ротова порожнина;
5 — глотка; 6 - язик; 7 — під'язикова залоза; 8 — підщелепна залоза;
9 — стравохід; 10 - шлунок;
11 — сфінктер воротаря;
12 — жовчна протока;