Кров і кровообіг

Кров – це рідка тканина тіла, витоки народження якої мають свій початок в далекому минулому. Як відомо, виникнення життя на землі пов’язане з морем, яке колись безроздільно хазяйнувало на нашій планеті. Перші організми. Прості і невибагливі, цілком залежали від моря – його води омивали їх спори, приносили поживні речовини і кисень, відносили продукти життєдіяльності. Більш досконалі живі організми з часом відгородилися від навколишнього середовища оболонкою, яка стала контролювати обмінні процеси. Але ці організми, які розвивалися продовжували повністю залежати від моря. Лише вихід на сушу і в повітряне середовище був супроводжений народженням нових форм життя, незалежних від моря. Але відірвавшись від материнської основи, нові живі організми не розірвали з морським середовищем. Змінивши форму існування, вони змінили і форму обміну, включивши морське середовище в середину свого тіла. Морська вода потекла по судинним ходам нових організмів, стала їх життям, їхньою кров’ю. Можна дивуватись такій метаморфозі, але саме така логіка розвитку життя на землі, з науковою точністю доказана сучасними дослідженнями крові.

Кров – тканина життя

“Кров – це життя” – так сформулював основне призначення крові в нашому організмі древньогрецький філософ лікар Емпедокл.

Кров складається з рідкої частини – напівпрозорого жовтуватого кольору плазми і клітин, які випадають при відстоюванні в осад червоного кольору. На долю клітин припадає 40-45% об’єму крові, решту 55-60% крові – плазма.

Клітинний склад крові неоднорідний. Основну масу клітин (майже 99%) становлять червоні кров’яні тіла – еритроцити, які створюють червоний колір крові 1% клітинного вмісту крові відповідає білим кров’яним тільцям – лейкоцитам і кров’яним пластинкам – тромбоцитам. Останні беруть участь в процесах згортання крові.

Загальна кількість еритроцитів в крові людини досягає 35 трильйонів. Якщо їх виложити в один ряд то їхня довжина становитиме 62000 км.

В 1 кубічному міліметрі (саме в цьому об’ємі вираховується кількість клітин в крові) міститься 4-5 млн. еритроцитів.

Їх основна життєва функція зводиться до доставки тканинам кисню, що здійснюється з допомогою складного дихального білка – гемоглобіну. Еритроцит не містить ядра, зате він максимально заповнений молекулами носія кисню – гемоглобіну.

Гемоглобін називається легенями еритроцитів. Він легко приєднує кисень і вуглекислий газ, а при необхідності так само легко віддає їх. Складається гемоглобін з білка – глобіну і фарбуючої????, яка містить залізо, речовини – гема. В легенях гемоглобін насичується киснем і перетворюється в окислену форму – оксигемоглобін, який надає артеріальній крові яскравий колір. В процесі обміну гемоглобін, віддаючи кисень, набуває більш темного кольору.

Гемоглобін з продуктами свого розпаду являється основним джерелом фарбуючих речовин в нашому організмі. “Цвітіння” крововиливів, які виникають після ушибів, зумовлено виливанням в тканини еритроцитів і розпадом гемоглобіну, які проходять ряд послідовних фаз.

Тривалість життя еритроциту не перебільшує 125 днів. За цей час, кожна з клітин здійснює від 50000 до 100000 кругообертів від легень до тканин і навпаки. Зношені, постарілі еритроцити захоплюються в селезінці спеціальними клітинами – фагоцитами і знищуються в ім’я здоров’я організму і нового життя. Протягом 1 сек. в людини руйнується і одночасно народжуються до 10000000 еритрцитів. Таким чином постійно зберігається постійне число червоних клітин, які виконують основну функцію крові – підтримка життєдіяльності організму.

Білих кров’яних клітин – лейкоцитів значно менше, ніж еритроцитів. В 1 кубічному мл. крові знаходиться від 5000 до 8000 лейкоцитів. Кони більші ніж еритроцити, містять ядра і відрізняються здатністю переміщуватись самостійно і проходити через стінку судин в навколишні тканини.

Розрізняють 5 видів лейкоцитів: нейтрофіли, мезофіли, еозинофіли, монацити і лімфоцити. Основне їх призначення – захист організму від хвороботворних мікробів і токсинів. При перших ознаках виникнення небезпеки “армія” лейкоцитів крові негайно збільшується і вступає в боротьбу з “ворогом”. Хвороботворні мікроби, що попали в організм захоплюються і знищуються білими кров’яними клітинами.

Це явище вперше описане великим російським вченим І.І.Мечниковим 1883р., було назване фагоцитозом, а клітини, які борються на стороні організму – фагоцити (від грецьких слів “фагос” – той, що пожирає і “цитос” – клітина). Знищуючи хвороботворні м/о лейкоцит “жертвує” своїм життям. Зруйновані білі клітини і мікроорганізми, що загинули створюють гній, який накопичується в зонах запалення. Лейкоцити, які залишилися продовжують почату справу, відгороджуючи вогнище “боротьби” неприступною стіною клітин, через яку мікроби і продукти мікробного розпаду не в стані проникнути в організм. Не менш важливу роль відіграють і тромбоцити, кількість який в 1 кубічному мл. крові складає від 200000 до 400000. Кров’яні пластинки виконують відповідальну функцію – вони забезпечують утворення згустку на місці пошкодження судини. Згусток закриває судинну рану і сприяє зупинці кровотечі. Але цей механізм діє лише при кровотечах із судин невеликого калібру, де повільна течія крові і відносно невисокий тиск всередині судини дозволяють тромбоцитам вчасно закупорити отвір в пошкодженій ділянці. Зниження кількості тромбоцитів менше 20000 в 1 мл порушує цей важливий механізм охорони цілісності судин тіла і призводить до підвищення кровоточивості, що у випадку порання може стати причиною смерті.

Рідка частина крові, зобов’язана своїм походженням морському середовищу, відрізняється надзвичайною схожістю з нею і хімічний склад плазми рові, і морської води надзвичайно схожий, 90-92% плазми складає вода, 8-10% займають розчинені в ній органічні речовини і неорганічні солі. До органічних речовин відносяться білки (альбуміни, глобуліни, фібриноген), які складають 7,2% об’єму плазми, залишковий азот (сечовина, сечова кислота, амінокислоти), жири і глюкоза.