Всі ці різноманітні речовини, які циркулюють в плазмі крові, мають в організмі чітке призначення і відхилення від їх нормального стану ставить організм в тяжкі умови. Наприклад, білки є головним “будівельним матеріалом”, відіграють велику роль в усіх відновних процесах, беруть участь в водному і сольовому обміні, забезпечують несприйнятливість оргазму до деяких інфекційних захворювань. Максимальну активність розвивають вони при кровотечах, сприяючи припливу в кров тканинних рідини і одночасно з допомогою фібриногену формуючи кров’яні згустки в місті пошкодження судин.

Жири і вуглеводи, являються джерелами енергії, забезпечують безперервність роботи органів і систем. Органічні речовини, що надходять в організм, і неорганічні солі створюють в крові певний осмотичний тиск і підтримують його на постійному рівні. Зміни цього стану відбиваються на клітинах крові при зниженні тиску еритроцити набухають і руйнуються, при підвищенні – віддають воду і зморщуються.

Слово “осмос” грецькою проходження. Для крові воно означає проходження судинної рідини в кров і назад через розділяючу їх судинну стінку. Процес цей іде на рівні капілярів. Частиною загального осмотичного тиску плазми крові є колоїдно-осмотичний тиск який створюється білками. Він має першочергове значення в збереженні об’єму води в плазмі, обміні водними ресурсами з тканинами.

Функції крові

Кров є єднальною ниткою для всіх органів і тканини людського тіла. Її особливості: динамічність, неперервність циркуляції, постійне забезпечення енергією і пластичними матеріалами для всіх процесів життєдіяльності організму.

Кров виконує шість основних функцій: транспортну, дихальну, живлення, видільну, захисну і регуляторну.

Транспорт необхідних для життєдіяльності речовин являється головною функцією крові. Як істинна “ріка життя” кров несе в своїх потоках до тканин багато необхідних речовин, в першу чергу кисень, який вона отримує, проходячи через легені. В органах ШКТ в кров надходить “вантаж” – живильні продукти: цукор, жири, білки, амінокислоти, мінеральні речовини і вітаміни. Пройшовши через ендокринні органи кров забирає від них гормони, які беруть участь у регуляції функцій організму. Навантажена суміш відноситься до пункту призначення – до тканин і органів. Тут кров розтікається багато численними протоками. Ріка звільняється від своїх поживних вантажів. Але робота не закінчується. Необхідно видалити оброблені продукти обміну, доставивши їх від тканин до місць їх видалення. Зворотній шлях потоку крові лежить до серця. В легенях з крові виділяється вуглекислий газ і знову поповнюються запаси кисню – і так безкінечно протягом цілого життя.

Кров відіграє важливу роль в підтриманні водного балансу. Через стінки судин здійснюється постійний обмін рідини між кров’ю і тканинами.

Велика роль відводиться крові в збереженні стабільної температури тіла, що здійснюється внаслідок здатності організму змінювати умови циркуляції в різних ділянках тіла. При необхідності кров швидко наповнює судинне русло шкіри, переміщуючись із глибоких районів, що супроводжується посиленням тепловіддачі, застерігає від перегрівання.

При охолодженні організму кров переходить в глибину нашого тіла, до судин внутрішніх органів, а судинна сітка шкіри різко скорочується, зменшуючи тепловіддачу і контакт з навколишнім середовищем.

Система крові

Відомий терапевт Г.Р. Ланг на початку ХХ ст. сформулював положення про єдину систему крові. В ній поряд з кров’ю він об’єднав органи кровотворення і кроворуйнування (селезінка, кістковий мозок, лімфатичні вузли).

Підтримка постійного складу крові зумовлена складними процесами руйнування і дозрівання клітин. Головним органом, в якому “створюються” нові клітини крові є кістковий мозок. Ця “фабрика крові” діє на протязі всього життя не зупиняючи роботу ні на хвилину, в то же час при виникненні небезпеки для організму кістковий мозок зразу ж реагує посиленням вироблення необхідних клітин. Наприклад, як відповідь на кровотечу проходить збільшене вироблення еритроцитів, при розвитку інфекційного захворювання або гнійного процесу в кров починають надходити в підвищеній кількості білі кров’яні тільця. Біологічно активні речовини, які стимулюють кровотворення, називаються гемопоетинами (кровотворними факторами). Останні утворюються в процесі руйнування клітин крові, хоча їх можуть виробляти і деякі органи – нирки, печінка, а також тканини – слизова оболонка шлунка.

З історії медицини відоме невиліковне в минулому захворювання – злоякісне малокрів’я, яке виникло через недорозвиток еритроцитів, що не могли виконувати своєї функції – транспортної, в наслідок чого наступала смерть хворих. Лише 50 років тому таємниця захворювання, а разом з нею і основні процеси кровотворення були розкриті. Виявилось, що головна причина заключалась у відсутності в організмі повноцінного вітаміну В12. перших успіхів у лікування хворих зі злоякісним малокрів’ям вдалося досягнути американському лікарю Д.Р.Майтону, який в дієту хворих включав сиру телячу печінку багату вітаміном В12. Тепер встановлено, що вітамін, який поступає з їжею, під дією спеціального фактора, який міститься в шлунковому соку, перетворюється в активну речовину – гемопоетин, який відкладається в печінці і при виникненні необхідності поступає в кістковий мозок, забезпечуючи дозрівання еритроцитів.

На регуляцію кровотворення певний вплив має нервова система. Але дія його здійснюється (а далі не було листочка). !!!!

Боротьба за життя

Наука про боротьбу з кровотечами, має також давню історію, як і історія людства. Можлива, зупинка кровотечі була першою лікувальною дією зароджуючої???? медицини, так як необхідність набуття навиків по зупинці кровотечі диктувалося самим життям. В морях стародавньої Греції описана дивна цілюща сила бога лікарського мистецтва Асклепія, який володів здатністю зупиняти кровотечі і навіть повертати до життя померлих. Не підлягає сумнівам, що ці твердження засновані на спостереженнях із реального життя.

Лікарі