Таким чином, разом із зупинкою кровотечі, основним засобом зберегти потерпілого, при пошкодженні судин кінцівок гостро постає проблема максимально швидкої евакуації пораненого. Тільки при дотриманні цієї умови можна буде застосовувати сучасні досягнення відновлювальної судинної хірургії.

У всіх інших ситуаціях майстерність хірурга стикається з неписаними????24 (неумовнини) законами біологічно смерті живих тканин.

При пораненні кінцівки для тимчасової зупинки кровотечі використовують весь арсенал джгутів. Так як в більшості випадків поранення супроводжується переломами кісток, необхідно з допомогою шин або підручних матеріалів створити нерухомість для всієї пошкодженої кінцівки. Тільки в таких випадках можна гарантувати від вторинного пошкодження судин гострими уламками кісток при транспортуванні потерпілого. (20)

В зв’язку з невеликим терміном, на протязі якого тканини кінцівки здатні вижити в умовах несподіваної зупинки магістральної кровотечі, більшість поранень артерій закінчується ампутацією кінцівки.

При пізньому транспортуванні потерпілого єдиною операцією є перев’язка пошкоджено артерії. Тільки у зв’язку з тим, що час втрачено, хірург змушений відмовитися від відновного лікування, яке засноване на останніх досягненнях хірургії. Крім того спроба відновити судину в тих випадках, коли почалося змертвіння тканин кінцівки, вкрай небезпечна для організму. Разом з відновленням течії крові всі накопичені в змертвілих тканинах отруйні речовини направляються в загальний кровотік, викликаючи пошкодження тканинних структур внутрішніх органів, що загрожує життю оперованому хворому. Це так званий “синдром відновного кровообігу” – нова проблема, яка виникла разом з просуненням хірургії вперед. Вона детально вивчена вітчизняними хірургами під керівництвом академіків В.С.Савельєва і В.В.Ковальова.

Виникнення цього ускладнення тепер не є таким раптовим. На боротьбу з ним долучаються нові сили медицини, а також апарат “штучна нирка” який дозволяє очищати кров від циркулюючих отруйних речовин.

Життя повертається з кров’ю

На початку ми неодноразово підкреслювали, що для врятування життя потерпілого повинні бути дотримані дві умови: кінцева зупинка кровотечі і відновлення втраченої крові.

Тепер нам відомі причини смерті людей при втраті крові. Детально вивчені і всі ускладнення, складні реакції організму, ми володіємо можливостями допомагати організму в його боротьбі за життя.

Принцип сучасної хірургії заснований на встановлення повної компенсації крововтрати і відновлення нормальної кількості циркулюючої крові. Така тактика необхідна для підтримання найбільш фізіологічних умов існування організму, сприяє швидкому відновленні його ресурсів, за живленню ран і видужанню.

Перед лікарем стоїть питання, як визначити кількість крові, яку необхідно перелити хворому. В так званій плановій хірургії під час операції здійснюється строге вимірювання втраченої крові. Використані для цього методи різні і достовірні. Переливання здійснюється за принципом “крапля за краплю”.

В умовах невідкладної допомоги, коли потерпілого швидко доставляють в лікувальний заклад, визначення величини втраченої крові і необхідної кількості для її відновлення створюють труднощі. В таких випадках за допомогою лабораторних методів вдається визначити кількість залишеної крові у руслі. Далі на допомогу приходять математичні розрахунки: вираховують середню нормальну кількість крові для даного хворого, після чого розраховується недостатня кількість.

В повсякденній практиці при наданні допомоги потерпілим лікар орієнтується на рівень артеріального тиску. Одночасно проводиться оцінка пульсу (частота, наповнення)дихання, венозного тиску, наповнення периферичних вен, токи серця вислуховують, досліджують кількість еритроцитів і гемоглобіну.

При поступленні потерпілих з травмами і масивними кровотечами потрібна значна кількість крові.

Відійшов у минуле той час, коли при кровотечах кров вливали порціями по 250 мл. Навіть в період ІІ світової війни існувала така тактика “малих” переливань, що було зумовлено недостатнім знанням цієї складної проблеми і частою нестачею крові.

В теперішній час (медицина) дякуючи налагодженій службі крові володіє достатньою кількістю цієї незамінної тканини життя. А потреба у ній виникає велика.

Яким же способом здійснюються переливання? В більшості випадків для введення крові використовують поверхнево розміщені вени. При необхідності швидкого переливання великої кількості крові встановлюють системи зразу в кілька вен. Широко відомий метод введення у великі вени (шийну, підключичну, стегнову) тоненької трубочки із синтетичного матеріалу, яка може досягати правих відділів серця. Разом з переливанням крові через трубку вимірюється тиск в порожнинах серця, за показаннями якого можна судити про ефективність роботи серцевого м’язу і достатньо наповненого судинного русла кров’ю і рідинами. Крім того, можливо введення крові безпосередньо в артерії. Це спосіб використовується тоді, коли серцевий м’яз ослаблений і не в змозі перекачувати значні об’єми введених рідин. При необхідності переливання здійснюється внутрікістково, в грудину, в п’яткову кістку, в клубову кістку.

В деяких випадках при відсутності спеціальних систем для переливання користуються звичайними шприцами, якими кров набирається з ампули і через галку вводять у вену хворого.

Всім, напевно, відомі ампули, які містять рятівник життя. В них при температурі від +4 до +8 єС зберігається консервована кров, яка при першій необхідності передається в лікувальний заклад. Являючись живою тканиною кров при зберіганні не втрачає процесів життєдіяльності. В ній відбуваються закономірні зміни, в тому числі старіння клітин. Тому чим більше часу проходить до моменту використання крові, тим менший ефект її дії. Офіційно дійсною до застосування є кров при зберіганні не більше 21 дня.

В хірургії є тенденція використовувати кров мінімального строку зберігання (3-7 днів), яка найбільш повно здійснює свою головну роль по відновленню втрачених еритроцитів і покращенню переносу кисню до хворої людини. Саме так і виконувалась ця операція у всі часи до відкриття способу консервування крові. Але у ньому є свої недоліки. В першу