Розвиток трансфузіології (вчення про переливання крові) в радянському союзі зв’язано з іменем академіка В.Н.Шамова 20 червня 1919 року в клініці військово-медичної академії, будучи тоді асистентом професора С.П.Федорова, він провів перше в наці країні переливання крові з врахуванням групових факторів сумісності крові. З цього часу лікування кров’ю було вирвано із стихії випадку і стало безпечною процедурою. Строге дотримання групової приналежності крові донора і хворого, підбір їх по груповій сумісності сприяли виключенню з практики смертельних ускладнень, які виникали при переливанні інші групи крові.

В 1928 році був відкритий новий розділ вітчизняної трансфузії. І знову першовідкривачам став В.Н.Шамов. Він розробив основні положення і довів в експерименті можливість переливання трупної крові. Практично здійснення цієї ідеї зв’язано з іменем академіка С.С.Юдіна. так, кров померлої людини може врятувати хворого. Вона не втрачає свою здатність в перші години після смерті людини, і продовжує жити і ????27

Період часу, за який можна взяти кров від померлої людини, становить декілька годин, але допускається до 6 годин.

При раптовій смерті в крові відбувається різка активізація антизгортальної системи, завдяки чому кров втрачає здатність згортатися і залишається в рідкому стані. Таким чином відпадає необхідність введення в неї консерванту.

Існує це ряд способів переливання крові. При операції у хворого проводили переливання 1,5 літра його власної крові, яка вливалася в черевну порожнину при пораненні селезінки. Цей так званий метод зворотного переливання крові. Він використовується і при пораненнях легень, печінки, розриві яєчників. Коли велика кількість крові виливається у вільні порожнини людського тіла. Кров збирають у стерильну посудину, куди для запобігання згортання вводять консервант, потім її фільтрують через декілька шарів марлі або через спеціальні фільтри і потім вводять хворому. Використання описаного способу можливе тільки в умовах лікувального закладу. При цьому хворий отримує свою ж кров. Рятувальна дія крові при кровотечі основана на наповненні судин і серця і відновлення їх ефективної діяльності. Для цього необхідно дотримання однієї умови – кінцева зупинка кровотечі. В іншому випадку кров знову покине судинне русло, і стан хворого знову стане загрозливим. Причому чим більший проміжок часу з моменту поранення до початку введення крові, тим лікування дає менш виражений ефект. Причина цієї закономірності заключається в порушенні обмінних процесів в тканинах. Таким чином і в даному випадку головну роль набуває багаторазово повторений принцип: при виникненні кровотечі лікування повинно починатися як можна швидше в зв’язку з чим потерпілий в максимально короткий час повинен бути доставлений в лікувальний заклад.

Введена кров наповнює судини і серце рятувальною тканиною. Вона постачає ослабленому організмові нову армую життєздатних клітин, які несуть тканинам і органам кисень. Крім того кров володіє і визначеною кровоспинною дією. Білки, які вона доставляє беруть активну участь в підвищенні здатності до згортання. І відповідь на переливання зростає також інтенсивність енергетичного обміну, на боротьбу з хворобою мобілізуються захисні механізми організму, підвищується несприйнятливість до інфекцій.

Позитивні сторони лікування кров’ю неоціненні. Однак існує і ряд негативних моментів, які виникають при використанні великої кількості консервованої крові.

Введення крові донора є фактично пересадкою тканини однієї людини іншій. Відомо, що в організмі на пересадку чужої виникають специфічні реакції, направлені на її відторгнення. Найбільш вони проявляються при масивних кровотечах, до яких відноситься введення не менше 2,5 –3 літра крові на протязі однієї години. Реакція організму при цьому характеризується пригніченим продукції власних еритроцитів, виникненням ускладнень зі сторони легень, печінки, нирок. Тому в останні роки в транс фузійному лікуванні помітився принципово новий підхід. Він базується на нових досягненнях медицини, на бурхливому розвиткові медичної промисловості і створенню розчинів, які тимчасово замінюють кров. Широко використовуються препарати виготовлені з крові. Це в першу чергу еритроцити, плазма, білки, тромбоцити. Є можливість переливати саме той компонент крові, якого не вистачає хворому. Дякуючи такому підходу вдається панічно раціональніше витрачати кров. Наприклад, при крововтраті, коли в більшій кількості губляться еритроцити, швидко наповнюються запаси саме цих клітин крові. Кони вводяться в вигляді маси еритроцитів, які відділенні від плазми. Розроблені і з успіхом використовуються способи зберігання еритроцитів в замороженому вигляді, дякуючи чому їх можна вводити хворому навіть після зберігання на протязі 3-5 років.

Більше розповсюдження набули кровозамінні рідини. При дослідженні критичних резервів крові виявлено, що смерть наступає при втраті всього 30% рідкої частини крові – плазми, в той час втрата 70% об’єму еритроцитів може деякий час переноситися організмом.

З історії медицини стародавньої Греції, Риму відомі методи лікування вмираючих від втрати крові, вливанням їм в судини морської води. В ХХ столітті цей метод лікування, оснований на науковому дослідженні і чіткому знанні основної дії перелитої крові, повернувся знову. Різні сольові розчини, які наближаються по своєму хімічному складу до плазми, з успіхом використовуються при лікуванні багатьох захворювань. Виявилося, що ці розчини достатньо ефективні і в боротьбі з крововтратою.

Високоефективні кровозамінники, які мають протишокову дію. До них відносяться помі????28, реопоміглюкін (препарати полісахариду бактеріального походження), желатиналь, який виробляють із желатини, розчини низькомолекулярного полі вінілового спирту та інші кровозамінні рідини. Вони здатні на певному етапі виконувати функції крові і тим самим охороняти потерпілого від розвитку тяжкого стану, зв’язаного з недостатнім наповненням