У ліжка хворого хірург вирішує ряд проблем головна із яких заключається у врятуванні життя потерпілому. Для цього необхідно виконати дві умови: кінцево зупинити кровотечу і видко відновити втрачену кров організмом.

Кінцева зупинка кровотечі

Для повної зупинки кровотечі використовують механічні, фізичні, хімічні і біологічні методи.

До механічних відносяться всі види операцій на судинах. Серед них найбільш відомою. Є перев’язка пошкодженої судини. Більш досконалими є операції. Які встановлюють прохідність судин: накладання судинного шва, вшивання на місці дефекту “заплати”, повну заміну пошкодженої судини протезом.

Механічними методами є також пришивання тканин разом з кровоточивою судиною, накладання на кровоточиву судину за????, накладання шва на кровоточиву поверхню пошкодженого органа, а при неможливості зупинити кровотечу і відновити анатомічну цілісність органу – його видалення.

Кровотечу малих судин і капілярів в основному зупиняють на попередньому етапі засобами тимчасової допомоги – давлючою пов’язкою, наданню кінцівці припідняте положення – і тому не потребує додаткового втручання.

На противагу цьому, паренхіматозна кровотеча може бути більш у????. В таких випадках можливе використання одного з засобів тимчасової допомоги – тампонади, тобто введення в рану стерилізованої марлі – тампона (що в перекладі з франц. означ. пробка). Тампон видаляють з рани тільки через 3 – 5 доби). Однак залишення тампонів – небажане, так як може призвести до розвитку гнійного ускладнення в рані за рахунок занесення хвороботворни мікробів. Таких ускладнень практично не спостерігається при тампонаді з допомогою біологічних матеріалів. Які повністю розсмоктуються в ріні: фібринова або крохмальна губка, фібринова плівка, кров’яна вата, нітромарля.

Достатньо надійним способом зупинки кровотечі є оперативне втручання на судині з встановленням її прохідності. Це спеціальний розділ Климко розвиваючої судинної хірургії. При виконанні операції по перев’язці судини користуються вузько кінцевими кровоспинними затискачами і спеціальними нитками. за минулі 30 років асортимент ниток для перев’язки судин значно збільшився. Якщо в першій половині століття користувалися в основному шовком, кінським і жіночим волосом, то в останні роки стали широко використовувати нитки із більш міцних синтетичних матеріалів: поліамідні, капронові, лавсанові, силіконові. Для цієї мети ефективні нитки із хромованого кетгуту, а також металічна проволока із танталу або кобальтового сплаву.

Нитки для перев’язки судин повинні бути міцними, з гладкою поверхнею, легко стерилізуватися і тісно зав’язуватися у вузли які не повинні розтягуватися і розв’язуватися. Використовують шгатурні???? (ст.10) нитки поділяються на біологічні розсмоктуючі, виготовлені із кетгуту, синтетичні розсмоктуючі (з полівінілового спирту) і нерозсмоктуючі (шовкові і синтетичні). Широко поширені кетгутові нитки виготовляються з еластичних волокон кишок малих рогатих тварин. В останні роки обробка ниток хромом дозволила зробити їх більш міцнішими. Для перев’язки великих судин перевага віддається шовковим ниткам. Перед тим як приступити до перев’язки місця пошкодження судини захоплюють зажимами так, щоб взяти мінімальну кількість тканин. Якщо кровотеча зупинилася, то немає повної впевненості в ефективній її зупинці, зажим не знімають, а накладають ще один, попередньо звільняючи судину від тканин.

При неможливості перев’язати судину під зажимом. Виконують прошивання навколишніх тканин. При цьому шви накладаються у вигляді кисета або букви “зет”, що при затягуванні ниток забезпечує надійне здавлення просвіту судини. При пошкодженні магістральних артеріальних стовбурів їх по можливості ізолюють від бизьколежачих тканин. При цьому дуже важливо, щоб в зону перев’язки судини з навколишніми тканинами не попав нерв. Виконуючи операції на судинах, хірург перш за все добивається ефективної зупинки кровотечі, при чому всі видимі пошкодження в рані повинні бути усунені. Навіть точкові кровотечі не випадуть від уваги хірурга.

Зав’язування ниток виконують хірургічними і “нефським” вузлами (рис. 13), які забезпечують надійність перев’язки і міцність зжимання стінок судин.

Перев’язуються обидва кінці пошкодженої артерії – центральний і периферичний. Враховуючи здатність артерій скорочуватися, знайдення її пошкоджених ділянок в рані іноді ускладнюється. Культу судини прикривається навколишніми тканинами. В результаті зжимання внутрішньої і зовнішньої оболонки судини поступленні крові зупиняється, виробляється кров’яний згусток, який заповнює просвіт судини. Після укутивания???? культі судини прикривається навколишніми тканинами на рану пошарово накладають шви кетгутом; якщо не інфікована, зашивають її наглухо. Для видалення скупченої тканинної рідини в рані залишають гумову або синтетичну трубку. Перев’язка пошкоджених вен здійснюється так само, як і артерій.

Зовнішня оболонка судини пронизана нервовими волокнами, і пошкодження її в будь-якому місці негайно відбивається на всій судинній системі.

Рис. 13.

Подразнення передається по нервах із зони пошкодження магістральної судини призводить до спазму тих шляхів окольного кровообігу, за рахунок яких це може зберігатися життєздатність кінцівки або ділянки тканини нижче місця пошкодження.

Такий же виражений спазм виникає і після перев’язки судини.

В процесі спостереження було помічено, що блокування центру подразнення, яким в даному випадку є лігатура на судині яким-небудь знеболюючим середником, попереджує розвиток небажаного скорочення судинної сітки. Блокада здійснюється введенням під зовнішню оболонку судини 0,5 мл розчину новокаїну – ефективного знеболюючого середника. Після цього, відступивши на 1 см від лігатури, зовнішня оболонка додатково надсікається по всій окружності.

Перев’язка судини на протяжении????, вище місця пошкодження, технічно простіше, ніж пошук судини в рані, але із-за збереження відходящих від судини гілок не завжди можна бути переконаним в кінцевості зупинки кровотечі. З розвитком відновної судинної хірургії цей метод використовується всі рідше. Операції здійснюються в найбільш доступних місцях. Знання анатомічних шляхів проходження головних судин забезпечує хірургу швидке знаходжень необхідної магістралі. На невеликій ділянці артерія виділяється з навколишніх тканин, нервів і венозних стовбурів. Під неї підводиться необхідний інструментарій з ниткою після чого