І ще один метод постійно міститься в резерві хірургів. Він заключається у встановленні прохідності судини при раптовому закритті її просвіту згустком крові (тромбом), що нерідко закінчується відмиранням тканин. Операції, які використовувалися раніше з підходом до місця закупорки судини. В теперішній час замінені мало травматичними операціями по видаленню тромбу за допомогою спеціальних тонких пластмасових трубочок з роздуваючим на кінці балоном. Через невеликий розріз в місці найбільш поверхнево розміщеної однієї із головних судин це трубочка вставляється в середину судини і при повільному рухові проходить через тромб, досягаючи напруженої ділянки. Потім у балон вводять 1-2 мг рідини, від роздувається, і після чого від повністю перекриває просвіт судини. Досягається ефект “розкритого зонта”. Витягуючи трубочку з роздутим балончиком, вдається повністю видалити тромб і встановити прохідність судинної магістралі.

І так ми представили основні операції на судина, які використовуються для зупинки кровотечі. Але з цією використовують інші методи боротьби з кровотечами.

Фізичні методи зупинки кровотечі основані на своєрідній реакції крові і судин на холод і тепло. Зниження температури тіла не якій-небудь ділянці призводить до спазму малих судин. Тому при підозрі на кровотечу (внутрішню) лікар призначає пацієнтам холод на уражену ділянку. Частіше всього прикладають до місця ураження міхур з льодом.

Старовинних спосіб лікування кровоточивих ран припіканням розтопленим залізом і кип’яченою олією, який прислужив праобразом сучасного методу діатермокоагуляції. Термін цей походить із трьох грецьких слів: “діа” – через, “терме” – тепло і “коагуляція” – згортання. Спосіб оснований на припіканні тканин змінним струмом високої частоти, від спеціальних електролампових генераторів. В результаті припікання відбувається згортання тканинних білків, а при кровотечі – створення кров’яних згустків на кінці пошкодженої судини і закупорка її.

В теперішній час всі лікувальні заклади оснащені спеціальними апаратами для діатермокоагуляції, які використовують в процесі операції для зупинки кровотеч із капілярів і малих судин. В комплект приладу входять спеціальні електроди і електронові. Один електрод (пасивний) в вигляді свинцевої пластини накладається під поперек або на зовнішню поверхню стегна, другий електрод (активний) невеликих розмірів у вигляді голки або ножа, який закріплений в ізольовану ручку. Прикладання активного електроду до тіла в момент включення струму, викликає коагуляцію крові. Використання активного електроду у вигляді електроножа дозволяє розсікати тканини, практично безкровно, так як при цьому одночасно проходить зупинка кровотечі з малих судин. Можливий і інший спосіб зупинки кровотечі: перерізану судину захоплюють кровоспинним затискачем, після чого до затискача підводять електрод і включається струм.

Вивчався також вплив на процеси зупинки кровотечі водяної пари і сухого повітря. Було встановлено. Що пара і повітря не байдужі до тканин організму, не дивлячись на утворення під їх впливом струпа і кірки в області травми кровоносної судини.

Процес за живлення рани кожен різ проходив, з ускладненням. В подальшому застосуванні засобів теплової дії для прискореної зупинки кровотечі в рані отримало достатній розвиток. Так, в хірургії з успіхом використовують нагріті (до 60єС) рідини. Ефект досягається при контакті марлевих серветок змочених в нагрітому фізіологічному розчині, з кровоточивою поверхнею. Теплова дія в рані придає вплив на систему терморегуляції і термоорецепротів в зоні операції, забезпечуючи реакцію кровоносних судин і створює шляхом згортання білків крові кров’яного згустку.

Хімічні методи зупинки кровотечі

В практичній хірургії хімічні засоби в боротьбі з кровотечами використовують у вигляді двох способів: шляхом місцевої дії безпосередньо в рані і за допомогою загальної дії на кров і судини. Використання першого способу здійснюється обережно, оскільки хімічні речовини впливають подразливо на клітини враженої поверхні, що може супроводжуватися ускладненнями в процесі за живлення рани.

Препарати місцевого застосування в залежності від способу зупинки кровотечі поділяються на три групи: діячі за рахунок згортання білків крові, які мають судинозвужуючий ефект, які впливають н механізм згортання крові.

Представниками першої групи: діючі за рахунок згортання крові. Представниками першої групи є перекис водню 3%. При введенні тампона, просоченого 3% р-ном, відбувається розпад перекису водню на атомарний кисень і воду. В результаті окислення підвищується згортання крові і виробляється згусток. До цієї групи відновиться алюмокалієві квасці, які у вигляді “кровоспинних олівців” використовуються для обробки ???? і малих ран.

До препаратів другої групи відноситься адреналін, який використовують у розчинах при операціях на порожнині носа і глотки, а також антипірин, тампони з розчином якого вводять для зупинки носової кровотечі. Механізм дії препаратів оснований на звуження артерій, тому вони і так ефективні при зупинці кровотеч із слизових оболонок.

Препарати третьої групи багато численні. Один із них діє шляхом підвищення загортальної дії крові, а інші пригнічують протизгортальні фактори. Широко використовують препарати вітаміну К, які прискорюють процеси згортання крові.

Є три його різновиди. Вітамін К1 у великій кількості міститься в листках капусти, кропиви, каштана, шпинаті, в томатах; вітамін К2 – в молоці, кістках риб, яйцях, а вітамін К3 – в різних бактеріях. На основі вітаміну К3 виготовляють широко відомий препарат “Вікасол”. В останній час використовують більш сильніший препарат “Конакіон”. Існує група препаратів, кровоспинної дії, дія яких основана на здатності зміцнювати стінки кровоносних судин і підвищувати їх скоротливість. Треб ставником цієї групи є 10% хлористий кальцій. Здатністю нормалізувати порушену проникність капілярів має вітамін С, який постійно рекомендується при підвищеній кровоточивості тканин.

Зменшує проникність і ламкість капілярів вітамін Р, який у великі кількості