Івано-Франківське

базове медичне училище післядипломної освіти

Реферат

на тему: Субарахноїдальний крововилив.

Етіологія. Клініка.

Підготувала:

медсестра

неврологічного відділу МКЛ № 1

Романюк М.В.

Івано-Франківськ

2003 р.

План

Фактори розвитку субарахноїдального крововиливу.

Ознаки і симптоми субарахноїдального крововиливу.

Догляд за хворими в стаціонарі.

Субарахноїдальний крововилив представляє собою синдром, обумовлений проникненням крові в субарахноїдальний простір.

Найчастіше причиною розвитку субарахноїдального крововиливу є розрив артеріальних або артеріовенозних аневризм. Рідше, а саме в 5 – 10 % випадках, причиною патології є інфекційно-токсичні, паранеобластичні і грибкові ураження судин, а також артеріїти різної етіології, захворювання системи крові, тромбози мозкових вен та синусів. Часто субарахноїдальний крововилив виникає як наслідок вроджених вад судин (мікроангіопатії, ангіодисплазії, артеріальні та артеріовенозні мальформації).

До факторів, що безпосередньо сприяють розвитку субарахноїдального крововиливу відносяться наступні:

Різке швидке підвищення артеріального тиску при значному фізичному навантаженні.

Виражене погіршення венозного відтоку під час нічного сну у хворих з атеросклеротичним ураженням судин мозку.

Надмірна інсоляція.

Швидкий розвиток декомпенсації при захворюваннях крорві.

Прорив в субарахноїдальний простір поверхнево розміщених геморагій.

Хронічна алкогольна інтоксикація.

Черепно-мозкова травма.

В більшості випадків субарахноїдальному крововиливу передує головний біль. Рідше відмічаються і інші продрамальні симптоми – шум в вухах, запаморочення, блювота, періодичні підвищення артеріального тиску. Виникнення субарахноїдального крововиливу характеризується блискавичним розвитком.

Першою ознакою патології є раптовий головний біль, що інколи поширюється вздовж хребта. Більше ніж в половині випадків швидко розвивається пригнічення свідомості. Інколи йому передує психомоторне збудження, запаморочення, „потемніння перед очима”, біль в ділянці очниць, шум в вухах. З менінгіальних ознак передують симптоми роздратування оболонок (оболонковий Боголєпова, скивицево-лицевий Бехтєрєва, краніо-фаціальний Пулатова, бульбо-фаціальний Мондонезі, Шарліна), до яких з часом приєднуються менінгіальні котрактури (ригідність м’язів потилиці, симптоми Бікеля, Бінда, Брудзінського, Керніча, Левінсона, Неттера). Примітно, що виразність останніх залежить від локалізації геморагії (базальна конвекситальна) і не корелюється ані з вираженістю симптомів роздратування оболонок, ані з тяжкістю патології, а тому вони можуть утримуватися і після очищення ліквора від крові.

У хворих в стані коми внаслідок дифузного парабіозу структур головного мозку оболонкових симптомів може і не відмічатися, що не спростовує розвитку субарахноїдального крововиливу. В динаміці в свою чергу за ступенем зменшення порушення свідомості наростає виразність менінгіальних ознак. До симптомів роздратування мозкових оболонок відноситься також типова поза хворого (він лежить на боці з закинутою назад головою та приведеними до тулуба ногами), а також виражена гіперстезія у вигляді рухової реакції на больові подразнення, пальпацію м’язів та нервових стовбурів. Досить частим симптомом є судомні напади. Дуже характерні прояви вегетативної дисфункції – порушення ритму дихання, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму, гіперглікемія. Підвищення температури виникає на 2 – 3 добу. На самих ранніх етапах (перші години або доба) поява осередкових симптомів не характерне. Через добу з моменту крововиливу часто виникають ознаки ураження черепно-мозкових нервів (переважно окорухові порушення) внаслідок накопичення крові на основі мозку.

Повторні субарахноїдальні крововиливи на протязі перших трьох тижнів відбуваються у 9 – 46 % випадків. Частіше всього рецидиви виникають через 7 – 10 або 14 – 20 днів після першого крововиливу. Причиною рецидивів частіше всього є лізис недостатньо сформованих фібринових мас на місці розриву аневризми, особливо при різких підйомах артеріального тиску. Повторні кровотечі значно погіршують прогноз перебігу патології.

Рідко зустрічаються субарахноїдальні крововиливи інфекційно-токсичної, грибкової паранеобластичної природи, а також ті, що обумовлені захворюваннями системи крові. За цього відмічено, що їх перебіг значно легший – підгострий, бо патогенез розвитку судинної катастрофи переважно обумовлений діапедезом.

Правильно і своєчасно організований догляд за хворими – один з найважливіших лікувальних заходів, від якого часто залежить закінчення. Під час транспортування слід бути дуже обережним, уникати поштовхів, трясіння. Медична сестра, крім виконання лікарських приписів, повинна уважно і ретельно доглядати і виходжувати пацієнта.

У стаціонарі хворому забезпечують повний спокій. Весь час стежать за пульсом, артеріальним тиском і температурою тіла. Дуже важливо стежити за діяльністю кишок і сечового міхура. Коли сеча затримується, на ділянку сечового міхура кладуть грілку. А якщо сечовипускання не нормалізується медична сестра повинна спустити сечу гумовим катетером, строго дотримуючи при цьому правил асептики. У разі затримки випорожнення більш як на дві доби хворому призначають очисну або сифонну клізму. Підмивати тяжко хворих слід кілька разів на день. Треба, щоб постільна білизна була чиста, суха, без складок. Якщо цього не дотримувати, можуть з’явитися пролежні.