лікар, що перебуває у складі консиліуму, повинен володіти достатньою кваліфікацією для встановлення причин смерті мозку.

Остання умова опосередковано передбачена у вигляді встановлення нижньої межі стажу роботи за фахом – не менше 5-ти років).

1.5 Інші умови допустимості трансплантації

Крім вищезазначених, слід звернути увагу й на інші, не менш значимі умови допустимості трансплантації. Перш за все, це вимога, що завдана шкода донору є меншою ніж та, що загрожувала реципієнтові. Іншими словами, при лікуванні трансплантацією застосовується принцип гуманізму. Його суть у даній сфері медицини полягає у наявності визначеної колізії інтересів хворого (реципієнта) і донора. Вона особлива відчутна, коли донором є жива особа, оскільки без спричинення йому шкоди неможливо надати допомогу реципієнтові. Колізія інтересів виникає і у випадках, коли донором стає труп. Це достатньо підтверджується тим, що коли життя хворого – реципієнта може бути врятоване лише за рахунок пересадки йому “свіжого” органа, він, а також і хірург, будуть чекати його від потенційного донора.

Неминучість, в крайньому разі для більшості випадків, колізії інтересів хворого реципієнта і донора потребує визначення їх пріоритету, без чого неможливе будь-яке правове регулювання пересадки органів. Перед юристами медицина ставить запитання: можна чи ні брати органи чи тканини у мертвого, якщо смерть була насильницькою; чи можна взагалі брати органи у живого донора та ін.

Без попереднього визначення пріоритету інтересів неможливо дати ґрунтовну відповідь на поставлені та інші питання, які виникають у зв’язку з трансплантацією. Те чи інше звучання правових норм в результаті визначиться в залежності від того, ???? буде віддана перевага інтересам донора чи хворого-реципієнта.

В нашому суспільстві можливе лише одне вирішення проблеми інтересів і перевага інтересам донора. У відповідності до цього принцип гуманізму (у даній групі відносин) може бути сформульований к принцип оптимальної турботи про інтереси донора. Згідно цього принципу повинні вирішуватися всі матеріально правові питання, пов’язані з трансплантацією органів чи тканин.

Також слід прийняти до уваги положення статті 5 Резолюції про приведення у відповідність законодавств держав-учасниць з питань взяття, пересадки і трансплантації матеріалів організму людини, яка говорить: «если изъятие материалов представляет предсказуемый значительный риск для жизни или здоровья донора, изъятие может быть разрешено только в виде исключения, когда оно оправдано мотивацией донора, родственными связями с реципиентом и медицинскими показаниями для данного случая. Однако государство имеет право запретить подобное изъятие» [19]

Ще однією умовою допустимості трансплантації є та, що трансплантації підлягають лише ті органи і тканини, які дозволені міністерством охорони здоров’я України (Додатки №2 і №3).

Що стосується донора-трупа, то законодавець дає вичерпний перелік органів, анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фетальних матеріалів, що дозволені до вилучення.

А от у випадку трансплантації від живого донора чіткого переліку дозволених трансплантатів не існує. Лише частина 2 статті 12 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” вказує, що у живого донора може бути взятий як гомотрансплантат лише один із парних органів або частина органа, або іншого анатомічного матеріалу. Тобто вичерпного переліку у даному випадку не існує. Закон Російської Федерації “Про трансплантацію органів і (або) тканин людини” у статті 13 встановлює обмеження при пересадці органів і (або) тканину живого донора наступним чином: “У живого донора может быть изъят для трансплантации парный орган, часть органа или ткань, отсутствие которых не влечет за собой необратимого расстройства здоровья” [5].

Що стосується умови допустимості проведення трансплантації у закладах охорони здоров’я чи наукових установах, які мають право її проводити, то в Україні діють лише 5 центрів трансплантації органів: у Києві, Донецьку, Запоріжжі, Львові та Одесі. Завдяки існуванню цих центрів понад 1500 громадян України отримали можливість жити після трансплантації донорського органа [35; 4].

Також в 2000 році Президією Академії медичних наук (АМН) України була здійснена робота по реорганізації Інституту клінічної та експериментальної хірургії в інституті хірургії і трансплантології АМН України [45; 20].

Стаття 8 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” передбачає, що діяльність, пов’язану з трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані в установленому законодавством України порядку державні та комунальні заклади охорони здоров’я і державні наукові установи за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Ці заклади охорони здоров’я та наукові установи повинні мати матеріально-технічну базу, обладнання та кваліфікованих працівників, які необхідні для застосування та здійснення іншої, пов’язаної з нею діяльності.

Також в декларації стосовно трансплантації людських органів передбачено, що процедура трансплантації органів повинна проводитися в медичних установах, в яких є відповідне обладнання для трансплантації органів [17].

Щороку 2,5 тисячі людей очікують на пересадку нирок, 1,5 тисячі хворих потребують пересадки печінки, таку ж кількість людей могли б врятувати операції з трансплантації підшлункової залози і серця. Та майже всі вони гинуть без допомоги [33; 4]. Збільшення числа медичних закладів вирішило б частково дану проблему.

Неправомірним також вважається взяття органів у інших категорій осіб, ніж дозволено законодавством, тобто у таких категорій живих осіб як неповнолітні, недієздатні, ув’язнені. Особи, які страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворювання. Що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю, особи, які раніше вже надали орган для трансплантації.

Розділ ІІ комерціалізація трансплантації

2.1 Фінансування діяльності, пов’язаної з трансплантацією

Згідно із статтею 10 Закону України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” діяльність державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ, пов’язана з трансплантацією, фінансується за рахунок