Застосування масажу при гіпертонічній хворобі

План

Вступ.

І. Вплив масажу на організм.

ІІ. Етіологія і патогенез при гіпертонічній хворобі.

2.1. Етіологія.

2.2. Патогенез.

ІІІ. Застосування масажу при гіпертонічній хворобі.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

Масаж – це сукупність прийомів механічного дозованого впливу на тіло людини за допомогою різних прийомів і маніпуляцій, проведених руками чи за допомогою спеціальних апаратів з лікувальною чи профілактичною метою. Органи і системи організму не залишаються байдужними до цього впливу, вони реагують на нього різними функціональними змінами.

Однак тут доречно згадати, що людський організм – одне із ідеальних і складних створень природи. От чому, вивчаючи масаж і основні його прийоми, треба настільки ж ясно засвоїти, який вплив робить той чи інший масажний вплив на наш організм, його органи і системи.

Саме тому масаж є актуальним напрямком. Сукупність зазначених факторів і обумовила вибір теми дослідження.

У спеціальній літературі розгляд проблем масажу в роботах таких дослідників як Асатрян Ж.Х. та Бірюков А.А.

Основна мета курсової роботи складається у докладному вивченні впливу масажу на організм.

Визначена мета дослідження обумовила постановку і рішення таких задач:

1) визначити вплив масажу на організм;

2) визначити етіологію та патогенез при гіпертонічній хворобі;

3) відобразити застосування масажу при гіпертонічній хворобі.

Об'єктом дослідження є організм.

Предмет курсової роботи складає вплив масажу.

Методологічною основою є наукові методи, що спираються на вимоги об'єктивного і всебічного аналізу впливу масажу на організм людини.

Структура курсової роботи визначена метою і задачами дослідження і містить у собі вступ, три розділи, висновки і список використаної літератури.

І. Вплив масажу на організм.

Отже, масаж. Саме слово це – французьке, походить від дієслова «розтирати». Він, у свою чергу, запозичений, видимо, з арабської мови: по-арабськи «мас» означає «стосуватися», «легко і ніжно надавлювати». Існують і інші припущення про походження цього терміна. І по звучанню, і за змістом йому близькі, наприклад, грецьке «массо» (стискати руками), латинське «маса» (що доторкаються до пальців», давньоєврейське «машень» (обмацувати). Український професор В.К.Крамаренко, що вивчав походження терміна «масаж», у своїй книзі «Посібник з масажу і лікарської гімнастики» (1911 р.) писав: «...слово «масаж» відбулося від російського «мазати». Найбільше точно суть справи відбиває, мабуть, грецький варіант, хоча і не розкриває сутності цього чудового засобу, що, утім, не дивно, тому що жоден термін не може відбити всіх граней і особливостей названого явища.

Різноманіття використовуваних у масажі прийомів дозволяє застосовувати у великому діапазоні впливу від дуже слабких до досить сильних. Прийоми масажу, діючи на тканині, викликають порушення механорецепторів, призначених для перетворення енергії механічних роздратувань у специфічну активність нервової системи – у сигнали, що несуть нервовим центрам інформацію. Механорецептори розподілені по всьому тілу. До них відносяться рецептори шкіри, що дратуються дотиком, тиском, струсом, ударами та інше. Сюди відносяться рецептори м'язово-суглобного почуття (пропріорецептори) і рецептори внутрішніх органів (гентерорецептори), що приходять у порушення при зміні тиску на органи і стінки судин (барорецептори).

У шлунку, жовчному і сечовому міхурах, перикарді, оболонках мозку, крім барорецепторів, маються інші механорецептори, що дратуються не при зміні тиску в судинах, а при натягу чи розслабленні гладкої мускулатури і зв'язувань цих органів. Роздратування механорецепторів звичайно викликає рефлекторне підвищення артеріального тиску, що залежить головним чином від рефлекторного посилення тонусу судинозвужувального центра. Отже, механічна енергія масажних прийомів перетворюється в енергію нервового порушення, що є початковою ланкою в ланцюзі нервово-рефлекторних реакцій механізму дії масажу на організм. Порушення рецепторів (масажним прийомом) у формі доцентрових (афферентних) імпульсів передаються по чуттєвих шляхах у центральну нервову систему (ЦНС) – спинний мозок, мозочок, функціональні утворення стовбура головного мозку та інше, досягають кори великого мозку, де синтезуються в загальну складну реакцію, і викликають різні функціональні зрушення в організмі.

Механорецептори називають також тактильними рецепторами. Шкіра являє собою велике рецепторне поле, що є периферичною частиною шкірного аналізатора. Розрізняють чотири види шкірної чутливості: теплову, холодову, болючу і тактильну. Тактильна чутливість зв'язана з почуттям дотику, дотику, тиску, вібрації.

Прийоми масажу сприймаються організмом як подразник тактильної чутливості. Масаж викликає деформацію шкірної поверхні і збуджує механорецептори шкірного аналізатора. Виникле в них порушення передається по доцентрових нервах і викликається дотиком, тиском чи вібрацією. Яскравість тактильних відчуттів і їхніх якісних розходжень обумовлюються силою впливу масажного прийому. Ніж сильніше роздратування (а це залежить від прийому – поглажування, вижимання і так далі) і чим більша масуюча ділянка тіла, тим значніше рецепторний потенціал тим більше число імпульсів надходить у нервову систему.

Різні ділянки шкіри володіють неоднаковою тактильною чутливістю. Найменшою чутливістю до тиску володіє шкіра, розташована уздовж хребетного стовпа, і якщо прийняти її за одиницю, то на інших ділянках шкіри чутливість до тиску буде відповідати: на животі по середній лінії – 1,06; на груди по середній лінії – 1,39; на передній поверхні плеча – 3,01; на тильній поверхні стопи – 3,38; в області лучезапястного суглоба – 3,80; на чолі – 7,54.

Топографію різної тактильної чутливості шкіри необхідно враховувати при побудові лікувальних методик масажу.

На роздратування механорецепторів у результаті складних фізіологічних процесів у ЦНС формуються відповідні реакції. Усі прийоми масажу діють на основі рефлекторних актів. Нервові рецептори шкіри і глибоких тканин, сприймаючи ті чи інші прийоми масажу як механічний подразник, передають їх у виді нервових імпульсів у центральні відділи нервової системи, де у відповідь на подразнення нервових кліток виникають еферентні імпульси, що по відцентрових шляхах поширюються на різні системи, органи і