1.2 Основні принципи менеджменту в системі охорони здоров’я

Успішному здійсненню реформ в охороні здоров'я може сприяти впровадження принципів менеджменту і маркетингу, економічних і соціально-психологічних методів в управлінні установами охорони здоров'я. Важливим є заміна ролі організатора, що була типовою в умовах централізованого управління, на роль менеджера, керівника.

Менеджмент - це діяльність, спрямована на удосконалювання форм управління, підвищення ефективності виробництва за допомогою сукупності принципів, методів і засобів, що активізують трудову діяльність, інтелект і мотиви поводження, як окремих співробітників, так і всього колективу.

Управління виникає тоді, коли відбувається об'єднання людей для спільного здійснення якої-небудь діяльності. Керуюча сторона (суб'єкт управління), керовані - об'єкти управління (колективи, окремі працівники). Основу управлінської діяльності складає засіб впливу керуючих на об'єкти управління. Аналіз управління визначається принципами, методами, функціями і цілями управління.

Виділяють наступні принципи управління:

Організаційні, координаційні й оперативні, які спрямовані на активізацію і посилення мотивації діяльності кожного співробітника і всього колективу. Серед них:

влада і відповідальність;

єдиноначальність;

єдність керівництва;

централізація;

лінійне управління;

порядок;

стабільність;

ініціатива.

Принципи розвитку спрямовані на оптимізацію взаємин і підвищення ефективності колективної діяльності. Це - дисципліна, справедливість, підпорядкування індивідуальних інтересів загальним, кооперативний дух, сталість персоналу, винагороди й ін.

Методи управління бувають організаційно-розпорядницькі, господарські, правові і соціально-психологічні. До методів управління відносять:

методи підкріплення і стимулювання;

методи регулювання поводження;

методи по оптимізації трудового процесу і росту відповідальності співробітників;

розвиток ініціативи співробітників і підвищення індивідуальної майстерності.

Функції управління визначаються рівнем системи управління. Система управління будь-якого об'єкта має 3 рівні - стратегічний, тактичний і оперативний.

На стратегічному рівні визначаються цілі і можливі результати в перспективі.

Тактичний рівень дозволяє оптимально визначити конкретні задачі, організацію, поетапне виконання і контроль результатів. Оперативний рівень забезпечує ефективне виконання виробничих процесів з оптимальним використанням наявних ресурсів. До цього рівня можна віднести облік, контроль і аналіз діяльності вже функціонуючих структур.

Серед функцій управління головними є наступні:

Технічні операції - виробництво. Для медичних установ до виробничих функцій відносяться діагностика, експертиза, реабілітація, міри профілактики й ін.

Комерційні - купівля, продаж, обмін; для медичних установ - це продаж окремих видів медичних послуг.

Фінансові операції - залучення засобів і розпорядження ними для здійснення діяльності.

Страхові - страхування й охорона майна й осіб.

Облікові - бухгалтерія, облік, статистика й ін.

Адміністративні - перспективне програмно-цільове планування, організація, координація, розпорядницькі функції і контроль.

Цілями управління можуть бути: новаторські, рішення, проблем, реалізація конкретних обов'язків, самовдосконалення.

Цілям і функціям управління відповідає визначена установка (технічна, комерційна, адміністративна, фінансова, облікова, страхова). Кожна установка орієнтується на групу якостей і знань, обумовлених такими параметрами, як фізичне здоров'я, розумові здібності (розважливість, гнучкість розуму, рівень кругозору), моральні якості (енергія, почуття відповідальності, почуття боргу, почуття достоїнства, доброта, тактовність, чесність), спеціальні (професійні) знання і досвід роботи.

Процес управління включає: планування, організацію, координацію, контроль, аналіз, оцінку ефективності, ухвалення рішення, підбор персоналу, мотивацію й оптимізацію індивідуальної діяльності, представництво, ведення переговорів і укладення угод.

Алгоритм (послідовність управлінських рішень:

Постановка мети і задачі (програмно-цільове планування).

Збір необхідної інформації.

Моделювання і попередня експертиза можливих рішень.

Ухвалення управлінського рішення.

Організація виконання.

Контроль виконання.

Оцінка ефективності і коректування результатів.

Для ефективного управління важлива мотивація (зацікавлена діяльність і прихильність персоналу), поєднання виробничих, фізіологічних і психологічних орієнтирів. Серед якісних способів впливу на колектив у менеджменті важливу роль відіграє стиль лідерства (сукупність методів управління і психологія управління).

Існує 6 основних стилів лідерства:

Директорський стиль, коли лідер керується принципом "роби так, як я сказав", тримає співробітників під контролем і в якості рушійної сили використовує заохочення, покарання, ініціативу.

Лідер - організатор - це строгий, але справедливий керівник. Дає підлеглим ясні вказівки, впливає переконанням, повідомляє кожному свою оцінку його якостей і досягнень.

Особистісний стиль, коли керівник слідує девізу "насамперед люди, а справа - потім". Довіряє людям, цінує добрі відносини в колективі. В якості стимулу забезпечує співробітникам додаткові пільги, почуття комфортності, безпеки, спокою.

Демократичний стиль, коли лідер дотримується принципу "одна людина - один голос". Такий лідер спонукує співробітників активно брати участь у прийнятті рішень, кожного особисто контролює і спонукає до активних дій.

Прагнення задати темп роботи. Лідер, що прагне більше виконувати сам, береться за велику кількість завдань, багато працює, припускаючи, що інші співробітники повторять його приклад, надає багатьом можливість самостійно планувати і працювати.

Наставницький стиль, коли лідер керується принципом "ти можеш це зробити". Лідер такого типу допомагає членам "команди" і заохочує їх працювати краще, даючи їм можливість особистого розвитку.

Успішне лідерство керівника можливо при використанні різних стилів керівництва.

2. Методологічні підходи до управління медичними установами

2.1 Специфіка управління в сфері охорони здоров’я

Всі організації, незалежно від того, у якій сфері вони діють, зіштовхуються з загальними проблемами в області управління. На основі загальних закономірностей вибудовуються конкретні методи управління в залежності від тих умов, у рамках яких вони застосовуються. Не є виключенням і охорона здоров'я. Специфіка управління ЛПУ обумовлена насамперед тим, що охорона здоров'я - особлива сфера діяльності, що істотно відрізняється від інших видів діяльності. ЛПУ мають особливі характеристики, що вимагають модифікації загальних принципів управління або зміни акцентів.

По-перше, результатом діяльності медичної установи є послуга, що визначає специфічний характер взаємодії ЛПУ зі споживачами їхніх