Менеджмент - це діяльність, спрямована на удосконалювання форм управління, підвищення ефективності виробництва за допомогою сукупності принципів, методів і засобів, що активізують трудову діяльність, інтелект і мотиви поводження, як окремих співробітників, так і всього колективу.

Успішному здійсненню реформ в охороні здоров'я може сприяти впровадження принципів менеджменту і маркетингу, економічних і соціально-психологічних методів в управлінні установами охорони здоров'я. Важливим є заміна ролі організатора, що була типовою в умовах централізованого управління, на роль менеджера, керівника.

Процес управління включає: планування, організацію, координацію, контроль, аналіз, оцінку ефективності, ухвалення рішення, підбор персоналу, мотивацію й оптимізацію індивідуальної діяльності, представництво, ведення переговорів і укладення угод.

Специфіка управління ЛПУ обумовлена насамперед тим, що охорона здоров'я - особлива сфера діяльності, що істотно відрізняється від інших видів діяльності. ЛПУ мають особливі характеристики, що вимагають модифікації загальних принципів управління або зміни акцентів.

Серед найбільш істотних ознак медичних установ, пов'язаних з характером їхньої діяльності й здійснюючих вплив на процес управління ними відзначають: складність визначення якості і оцінки результатів роботи; високу спеціалізацію основної діяльності, що часто має терміновий і невідкладний характер; відсутність права на невизначеність і помилку; потреба в тісній координації роботи різних підрозділів; високу кваліфікацію співробітників; необхідність контролю з боку адміністрації медичних установ за діяльністю лікарів, що безпосередньо впливають на визначення обсягу роботи і, відповідно, витрат ЛПУ; труднощі координації роботи і розподілу повноважень і відповідальності, пов'язану з подвійним підпорядкуванням.

Можна виділити три типи медичних установ, що відповідають трьом секторам сучасного суспільства, кожний з яких має свою специфіку в області управління – державні, приватні, некомерційні.

Практика функціонування установ охорони здоров'я свідчить про те, що найбільший ефект в управлінні ними дають перевірені на практиці наукові методи управління, що беруть усе краще з досвіду і державного, і приватного, і некомерційного секторів.

Література

Браунвальд Ю. и Антман Э.М. Научно обоснованная кардиологическая помощь. МЖМП 1997: 59-61.

Власов В.В. Распределение недостаточных средств: технология и этика, http://prcmt.ssu.ru/agalon/wm/special/medpoor/ conference/thesis03.html

Вялков A.M. Состояние стандартизации в здравоохранении России. Вестник обязательного медицинского страхования 1999, 1:22-26.

Доказательная медицина. Статья редакции журнала "Клиническая фармакология и терапия". 1999: 8(6)3-8.

Леонов В.П. Применение методов статистики в кардиологии. Кардиология. 1998, 1:55-8. htlp:www.doktor.ru/doktor/ biometr/

Лучкевич В.С. Основы социальной медицины и управления здравоохранением, Санкт-Петербург, 1997г.

Лучкевич В.С., Поляков И.В. Основы медицинского страхования в России. Санкт-Петербург, 1995г.

Малов Н.И. Экономические проблемы здравоохранения. М. Экономика, 1990-46 с.

Поляков И.В., Зеленская Т.М., Ромашов П.Г. Экономика здравоохранения в системе рыночных отношений. Учебное пособие. Санкт-Петербург, 1997.

Родионова В.Н. Менеджмент в здравоохранении в новых экономических условиях //Экономика и управление здравоохранением /под ред. Ю.П. Лисицына. - М., 1993, с.43-83//.

Селезнев В.Д., Поляков И.В. Экономические основы воспроизводства здоровья населения в условиях переходной экономики. Санкт-Петербург, 1996г.