Емоційно-вольові особливості психології пацієнтів з захворюваннями щитовидної залози

План

Вступ

Лікарями різних спеціальностей часто спостерігаються різноманітні психічні розлади у пацієнтів з соматичними захворюваннями. Не виключенням є і захворювання щитовидної залози. Їхня специфіка в тому, що вони вражають ендокринну систему людини, наслідком чого стають різного роду порушення, в тому числі і порушення емоційно-вольової сфери особистості. В даному випадку у хворих спостерігається поєднання невротичної реакції на свій хворобливий стан з одного боку та зміни емоційно-вольової сфери внаслідок дій патогенних факторів з іншого. Можливий також і зворотний вплив: емоційні фактори впливають на розвиток захворювань щитовидної залози, тобто певні особливості емоційно-вольової сфери можуть виступати як етіологічний і патогенетичний фактор при розвитку ендокринної патології. Наявність таких структурних взаємозв’язків і взаємовпливів вимагає ґрунтовного їх дослідження. Отже, актуальність теми визначається необхідністю дослідження емоційно-вольової сфери пацієнтів з захворюваннями щитовидної залози з огляду на необхідність вироблення методологічних підходів до профілактики захворювань щитовидної залози, що мають психогенну природу та методичних прийомів психологічної корекції відхилень в емоційно-вольовій сфері пацієнтів з ендокринною патологією.

Об’єктом дослідження є психологічні механізми розвитку захворювань щитовидної залози та особливості емоційно-вольової сфери, що притаманні для пацієнтів з такими захворюваннями.

Метою роботи є визначення психологічних закономірностей виникнення патологій щитовидної залози та вивчення зміни емоційно-вольової сфери хворих під впливом виниклих у щитовидній залозі патологічних процесів.

Джерельна база. При написанні роботи використовувалась різноманітна література: загальні праці з медицини, анатомії та фізіології (Анатомия и физиология / под ред. Ю. А. Люца. – М., 1989; Анатомия / под ред. З. И. Янушкевичуса. – Вильнюс, 1983; Краткая медицинская энциклопедия / под ред. В. В. Петровского. – М., 1972. – Т. 1-3; Эндокринология / под ред. Н. К. Иванова. – М., 1984 та ін.); література з проблематики впливу психогенних факторів на етіологію і патогенез соматичних захворювань (Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. – М., 1976; Кабанов М.В., Личко А.Е., Смирнов В.М. Психологическая диагностика и коррекция в клинике. – Л., 1983; Квасенко А. В., Зубарев Ю. Г. Психология больного. – Л., 1980; Люббан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматический больной на приеме у врача. - СПб., 1994 та ін.) та книги і статті у спеціалізованих виданнях, що стосуються окремих факторів психічної сфери пацієнтів з ендокринною патологією (Жолондз М. Я. Щитовидная железа - тупик эндокринологии. Выход из тупика – СПб., 1997; Зелинская Наталья Борисовна. Лечение заболеваний щитовидной железы. – Винница, 1999; Манухина Н.М. Система отношений соматических больных: на примере больных эндокринными заболеваниями // Аспирант и соискатель. – 2003. – № 1; Хаит Ф. И., Манухина Н. М. Особенности отношения к болезни эндокринных больных в ситуации обострения их хронического заболевания // Актуальные проблемы современной науки. – 2003. – № 1 та ін.).

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

I. Загальні медико-психологічні аспекти захворювань щитовидної залози

1.1. Анатомія і фізіологія щитовидної залози

Щитовидна залоза – непарна залоза внутрішньої секреції. Розташовується в передній області шиї; вона синтезує і виділяє в кров і лімфу гормони, що регулюють процеси росту, розвитку, диференціювання тканин і обмін речовин в організмі.

Структурною і функціональною одиницею щитовидної залози є фолікул. Він являє собою пухирець круглої або овальної форми діаметром 0,03-1 мм. Його порожнина заповнена густою масою (колоїдом). Стінку фолікула вистилають епітеліальні фолікулярні клітки (тиреоцити). Їхня будова залежить від функціональної активності щитовидної залози. У звичайних умовах це клітки кубічного епітелію, при зниженій функції залози — плоского, а при підвищеної — циліндричного Анатомия и физиология / под ред. Ю. А. Люца. – М., 1989. – С. 94. .

Основна функція фолікулів – синтез тиреоїдних гормонів і тирео-кальцитоніна. Для синтезу тиреоїдних гормонів (трийодтироніна - Т3 і тироксина - Т4) необхідний йод (добова потреба йоду приблизно 150 мікрограмів), що надходить в організм із їжею і водою, всмоктується в кишечнику, зі струмом крові надходить у щитовидну залозу і включається до складу гормонів. Трийодтиронін і тироксин з'єднуються з білком - тироглобуліном і відкладаються у фолікулах у вигляді колоїду. Функціональне призначення Т3 і Т4 полягає в посиленні метаболічної активності всіх кліток і тканин організму.

Третій гормон щитовидної залози - тирео-кальцитонін, є антагоністом гормонів щитовидної залози і перешкоджає підвищенню концентрації кальцію в крові шляхом пригничення резорбції кісткової тканини остеокластами і стимуляції захоплення кальцію остеоцитами: у результаті рівень кальцію в крові падає Эндокринология / под ред. Н. К. Иванова. – М., 1984. – С. 108. .

Гормони щитовидної залози зв'язуються з білками в печінці, піддаються дейодуванню периферичними тканинами. У щитовидній залозі зустрічаються також великі клітки овальної форми, їх називають макротиреоцитами чи «світлими» клітками. Тут зустрічаються також біляфоллікулярні клітини, що й виробляють третій гормон щитовидної залози — тирео-кальцитонін, який не містить йоду Там само. – С. 109. .

Тиреоїдні гормони справляють складний багатогранний вплив на всі органи і тканини, на усі види обміну речовин. Вони стимулюють теплотворення, підсилюють окисні процеси в організмі, підвищують поглинання кисню тканинами, викликають роз'єднання окисного фосфорилювання в мітохондріях. У фізіологічних дозах тиреоїдні гормони стимулюють синтез внутрішньоклітинних білків, а в надлишкових — прискорюють диссимиляційі процеси, установлюють негативний азотистий баланс, викликають азотурію і креатинурію. Дія тиреоїдних гормонів на тканини здійснюється внутриклітинно. Значна частина чутливих до них рецепторів локалізована в ядрі.