хворі одержують полегшення від зниження Т4 у крові, від зменшення його споживання органами-мішенями і від зниження гіперфункції щитовидної залози - потрійна вигода від збудження цих хворих. Цю тезу потрібно пояснити: адреналін підсилює вироблення гормонів (безпосередньо і через гіпоталамус-гіпофизарну систему), але не надовго. Потім йод не надходить, а печінка завдяки симпатичним впливам підсилює споживання і зменшує виведення тироїдних гормонів. Усе це приводить до зниження рівня гормонів у крові, і симптоми захворювання зникають чи виявляються в меншому ступені. При гіпотиреозі все навпаки – стресові реакції, знижуючи і так низький рівень гормонів у крові, погіршують плин захворювання Воронов М. Тиреотоксикоз и реакции стресса // Прикладная психология. – 2001. – № 1. – С. 46. .
Загальна закономірність полягає у тому, що тривога послабляє процес споживання тироїдних гормонів (і тим самим кисню) печінкою, а гнів (дратівливість) – підсилює. Цей взаємозв’язок легко пояснюється в рамках системи чергування реакцій на перешкоду.
Тривога включає парасимпатичну реакцію максимального поглинання усього, що є в їжі, у тому числі йоду. Сировина, що надходить у надлишковій кількості, (йод) змушує щитовидну залозу надлишково виробляти гормони. Якщо цим усе обмежиться, печінковий механізм компенсації, що включився в процес шляхом посиленого споживання гормонів, ліквідує їхній надлишок. Однак, якщо тривога наростає, реакція нагромадження переходить у наступну - капітуляцію, минаючи реакцію компенсації. Включається більш архаїчний (менш вигідний) механізм функціонування гепатоцитів печінки, вони заощаджують тироїдні гормони замість того, щоб їх витрачати. Ця явно неадекватна реакція призводить до підвищення рівня гормонів у крові, слідом за яким й розігрується клінічна картина хвороби Валдина Е. А. Заболевания щитовидной железы. – М., 1993. – С. 122. .
II. Зміна емоційно-вольової сфери пацієнтів з захворюваннями щитовидної залози
2.1. Емоційно-вольова сфера пацієнтів з явищами гіпертиреозу
Гіпертиреоз характеризується низькою психологічних змін, пов’язаних з патологічним посиленням активності пацієнтів. Так, у хворих спостерігається готовність постійно перевиконувати свої завдання. Прагнення до соціального успіху, до праці і відповідальності у хворих є, очевидно, функцією самозаспокоєння. Як зазначають А. В. Квасенко та Ю. Г. Зубарев «контрафобічні» (спрямовані на подолання соціального страху) риси при гіпертиреозі встановлюються в більш ніж двох третинах випадків, заперечення і витиснення страху - у більш ніж одній третині Квасенко А. В., Зубарев Ю. Г. Психология больного. – Л., 1980. – С. 66. . У чотирьох п'ятих хворих відзначається протягом усього життя прагнення неодмінно виділитися, із зобов'язанням успіху, що доводить до знемоги. У жінок це часто виявляється у підвищеній потребі народжувати дітей і по можливості понад це усиновляти чужих дітей Люббан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматический больной на приеме у врача. - СПб., 1994. – С. 43. .
Огляд спеціальної літератури підтверджує думку про те, що гіпертиреоз поєднується з неусвідомленими реакціями нагромадження (тривога) і капітуляції (страх) Соколова Е.Т., Николаева В.Н. Особенности личности при пограничных расстройствах и соматических заболеваниях. М., 1995. – С. 222-225. . Подальше просування процесу до стадії «фантомного» подолання перешкоди (проявом якого на рівні тіла є тремор і посилення основного обміну, а на рівні поводження - гнів і дратівливість) уже саме по собі здатне, як було показане в пункті 1.2 принести тимчасове полегшення. Таким чином, психологічні установки на дратівливість і гнів закріплюються у хворих гіпертиреозом як своєрідні стереотипи подолання хвороби. Ці поведінкові установки у міру прогресування хвороби зміцнюються і набувають рис психічної патології. Для хворих характерний нестійкий настрій, бурхливі, важко керовані емоційні реакції. Сон поверхневий, недовгий, як правило з неприємними сновидіннями. Концентрація уваги ускладнена, з’являється швидка втомлюваність, виснажуваність, що призводить до зниження працездатності. Типовими для хворих на гіпертиреоз є афективні і тривожно-фобічні розлади, які існують на тлі підвищеної збудливості.
М. Блеулер поєднував психічні порушення, що перекриваються з явищами тиреотоксикозу, поняттям «ендокринний психосиндром» Цит. по: Хаит Ф. И., Манухина Н. М. Личностные особенности эндокринологических больных в период обострения их хронического заболевания // Аспирант и соискатель. – 2002. – № 6. – С. 172. . Дослідник відзначав різноманіття стосовних до цього синдрому психопатологічних і соматовегетативних проявів. У ряді найбільш істотних складових ендокринного психосиндрома поряд зі збільшенням психічної активності і зміною потягів та інстинктів (порушення елементарних потягів — раптове почуття голоду, спраги, розлади сну, лібідо й ін.) значну роль грають і розлади афективної сфери. Характерні як гостро виникаючі «емоційні епізоди», так і більш затяжні розлади з частою зміною настрою від пригніченості до ейфорії, що часто протікають у формі змішаних станів Манухина Н.М. Система отношений соматических больных: на примере больных эндокринными заболеваниями // Аспирант и соискатель. – 2003. – № 1. – С. 145. . Нерідко на перший план виступають явища дисфорії з дратівливістю, злостивістю, безсонням, плаксивістю.
За даними Ф. И. Хаита, Н. М. Манухиной у 71-92,7 % страждаючих на гіпертиреоз наявні афективні і пограничні психічні розлади Хаит Ф. И., Манухина Н. М. Особенности отношения к болезни эндокринных больных в ситуации обострения их хронического заболевания // Актуальные проблемы современной науки. – 2003. – № 1. – С. 264. . Афективні розлади можуть виступати як на початкових, так і на наступних етапах тиреотоксикозу.
Клінічна картина афективних розладів у хворих з гіпертиреозом поряд зі змінами настрою і нейровегетативними розладами (втрати маси тіла, анорексія), включає підвищену дратівливість, тривожність, безсоння, порушення концентрації уваги.
Ф. И. Хайтом та Н. М. Манухіною була проведена дослідна робота