Хворі на гіпотиреоз характеризуються сонливістю, повільністю реакцій і рухів, сухістю шкіри, ламкістю нігтів, випадінням голосових зв’язок (хриплий голос), пульс у них уповільнений, артеріальний тиск знижений. Порушуються функції й інших ендокринних залоз (наднирникі, статеві залози) Краткая медицинская энциклопедия / под ред. В. В. Петровского. – М., 1972. – Т. 1. –
С. 291. .

В емоційній сфері у хворих спостерігається переважання негативних емоцій – пригніченість, безнадійність, песимістична оцінка свого стану на даний момент і в майбутньому, тривожність і т. д.; для хворих на гіпотиреоз характерні депресивні стани. При цьому сама депресія може гальмувати видужання і викликати мимовільне перебільшення симптоматики хвороби Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. - М., 1976. – С. 68. . Так, при захворюванні на гіпотиреоз людина нерідко худне. Але схуднення може мати місце і при незначному розладі функції щитовидної залози, оскільки пацієнт втрачає апетит і сон. У хворих відзначаються ознаки гіпотимії: сум, тривога, апатія, ангедонія (відсутність бажань і прагнень), інтелектуальне і рухове гальмування, інтенсивність яких часто підпорядковується добовому ритму Там само. – С. 69. . Характерні також явища відчуження у формі депресивної анестезії (відчуття хворобливої нечутливості) і девіталізації (послаблення або зникнення вітальних потягів – потягу до життя, інстинкту самозбереження, соматочуттєвих потреб – позбавлення сну, апетиту).

Часто відзначається наявність депресивного змістовного комплексу (денотата):

1. Ідеї малоцінності, винності, шкоди, що відображають розлади самосвідомості у формі порушення безперервності “Я” (нав’язливі роздуми з негативною оцінкою минулого, теперішнього і перспектив на майбутнє).

2. Іпохондричні ідеї: домінуючі уявлення про небезпеку (зазвичай сильно перебільшені) захворювання, несприятливе її закінчення і безперспективність лікування, негативні соціальні наслідки; тривоги і занепокоєння (аж до фобій), не пов’язані безпосередньо з наявним станом здоров’я, які стосуються до функціонування внутрішніх органів і організму в цілому Квасенко А. В., Зубарев Ю. Г. Психология больного. – Л., 1980. – С. 74. . Спостерігається невідповідність проявів соматовегетативних розладів тяжкості і характеру соматичного захворювання: так, астенія, розлади сну, зниження лібідо, ангедонія можуть зберігатися тривалий час не дивлячись на успішне лікування гіпотиреодизму.

Для хворих на гіпотиреоз характерні гіпотимії (легкі депресії), які відзначаються трьома основними симптомами (так звана гіпотимічна тріада): зниження настрою, уповільнення мислення і рухова загальмованість) Манухина Н. М. Социальная дезадаптация пациентов с соматическими заболеваниями как объект психологической коррекции // Прикладная психология. – 2003. – № 3. – С. 31. .

Знижений настрій проявляється зазвичай жалобами на слабкість, млявість, лінь, безсилля, пригніченість, сум. Хворі не вірять у свої сили, перебільшують реальні складнощі і в той же час дорікають собі за слабкість характеру, неможливість “взяти себе в руки”. Багато з них скаржаться на тяжке усвідомлення своєї фізичної зміненості (характерно для хворих, що перенесли операцію видалення щитовидної залози – тиреоїдектомію) Жолондз М. Я. Щитовидная железа - тупик эндокринологии. Выход из тупика – СПб., 1997. – С. 124. .

Часто пацієнти кажуть, що втратили можливість радіти різним подіям в особистому житті, менш повно сприймають оточуючий світ, втратили до всього інтерес. Розумова діяльність хворих уповільнена, збіднена, втрачений образний компонент мислення, у свідомості переважають мимовільно виникаючі тяжкі по своєму змістові думки, в яких минуле і теперішнє представляються лише як невдачі і помилки, а майбутнє здається безцільним. Хворим важко, а іноді й навіть зовсім неможливо зосередитися, думати, згадувати щось інше, що не має відношення до їхнього наявного самопочуття.

При гіпотиреозі хворі малорухомі, їхні рухи уповільнені. На відміну від пацієнтів з явищами гіпертиреозу, усвідомлення хвороби, часто перебільшене, присутнє у хворих на гіпотиреоз завжди Жолондз М. Я. Щитовидная железа - тупик эндокринологии. Выход из тупика – СПб., 1997. – С. 128. .

Нерідко проявляється ефект суму, який супроводжується хворобливими відчуттями в області грудей або живота, - так званий передсерцевий сум. Найчастіше хворі описують свій настрій словами “душа болить”, “душу здавило”, “душу рве на шматки”.

Іноді хворі починають скаржитися на відчуття внутрішнього спустошення, повну байдужість, зникнення усіх почуттів, навіть по відношенню до близьких, так звана психічна анестезія. В цьому стані хворі кажуть, що скам’яніли, одеревеніли, зробились тупими, безжальними. В інших випадках хворі кажуть про змінність зовнішнього світу – “світло померкло”, “листя поблекшало”, “сонце стало світити менш яскраво”, “все віддалілося і завмерло”, “час зупинився”.

Рухові розлади можуть досягати інтенсивності депресивного субступору і навіть ступору. Характерний зовнішній вигляд хворих – вони бездіяльні, мовчазні, малорухомі, годинами можуть сидіти зігнувшись або лежати нерухомо. Вираз обличчя скорботний і одноманітний. Хворі неконтактні. Якщо до них звертаються з питанням, відповідають односкладно, часто шепотом, після пауз. Від субступору і ступору слід відрізняти апатичний стан. Апатичний (адинамічний, аспонтанний) синдром – відсутність прагнення до діяльності у сполученні з безсиллям і безучасністю як до оточуючого світу, так і до власного стану Бицелев В. В. Психические расстройства при эндокринных заболеваниях. – Л., 1966. –
С. 201. .

Необхідно зазначити, що природа гіпотимій та інших депресивних станів, пов’язаних з актуальним психосоматичним захворюванням взагалі неоднорідна. Нозологія депресивних станів не вичерпується, власне соматогенними депресіями безпосередньо пов’язаними з явищами нестачі тиреоїдних гормонів. Поряд з цим спостерігаються також нозогенні депресії (депресивні реакції, які ґрунтуються на поєднанні психогенних і ситуаційних факторів, пов’язаних з семантичною значимістю діагнозу, усвідомленням небезпеки захворювання, фізичними стражданнями, зміною якості життя тощо) та дистимії (затяжні невротичні депресії)