2) Переведення “сирих” балів у стандартні оцінки (стени). Стени представлені в 10-ти бальній шкалі і дають можливість порівнювати результати різних досліджень. Ключ переведення “сирих” балів в стени поданий в таблиці 3..

Таблиця 3.

Ключ переведення “сирих” балів РСК у стени

Стен | Шкала

Ио | Ид | Ин | Ис | Ип | Им | Из

min | max | min | max | min | max | min | max | min | max | min | max | min | max

1 | -132 | -13 | -36 | -10 | -36 | -7 | -30 | -11 | -30 | -4 | -12 | -6 | -12 | -3

2 | -13 | -2 | -10 | -6 | -7 | -3 | -11 | 7 | -4 | 0 | -6 | -4 | -3 | -1

3 | -2 | +10 | -6 | -2 | -3 | +1 | -7 | -4 | 0 | 4 | -4 | -2 | -1 | 1

4 | 10 | 22 | -2 | +2 | 1 | 5 | -4 | 0 | 4 | 8 | -2 | 0 | 1 | 3

5 | 22 | 33 | 2 | 6 | 5 | 8 | 0 | 4 | 8 | 12 | 0 | 2 | 3 | 4

6 | 33 | 45 | 6 | 10 | 8 | 12 | 4 | 7 | 12 | 16 | 2 | 5 | 4 | 5

7 | 45 | 57 | 10 | 15 | 12 | 16 | 7 | 11 | 16 | 20 | 5 | 7 | 5 | 7

8 | 57 | 69 | 15 | 19 | 16 | 20 | 11 | 14 | 20 | 24 | 7 | 9 | 7 | 9

9 | 69 | 80 | 19 | 23 | 20 | 24 | 14 | 18 | 24 | 28 | 9 | 11 | 9 | 11

10 | 80 | 132 | 23 | 36 | 24 | 36 | 18 | 30 | 28 | 30 | 11 | 12 | 11 | 12

3) Побудова профілю РСК по 7-ми шкалах. 7 отриманих стенів відкладаються на 7-ми десятибальних шкалах, там же визначається середнє значення (5,5 стенів). Відхилення отриманого профілю праворуч (> 5,5 стенів) свідчить про інтернальний тип контролю у відповідних ситуаціях. Відхилення від середнього вліво (< 5,5 стенів) свідчить про екстернальний тип РСК.

Текст опитувальника представлений у додатку . Результати тестування окремо по кожному респонденту подані в додатку . Усереднені дані по обстежених респондентах представлені в таблиці 3., графічне зображення усередненого профілю РСК подане на малюнку 3..

Таблиця 3.

Усереднені дані протестованих

пацієнтів по методиці РСК

Шкала | Стен (усереднене значення)

Ио | 7,00

Ид | 7,00

Ин | 6,67

Ис | 7,08

Ип | 6,92

Им | 7,00

Из | 6,17

Малюнок 3.

Усереднений профіль РСК для протестованих пацієнтів

Як видно з таблиці і графіку, обстежені пацієнти характеризуються інтернальним рівнем суб’єктивного контролю. Високі показники інтернальності відповідають високому рівню суб’єктивного контролю над будь-якими значимими ситуаціями. Такі люди вважають, що більшість значимих подій їхнього життя є результатом їх власних дій, що вони можуть ними керувати, і, таким чином, вони відчувають свою власну відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя в цілому. Взагалі, інтернальний рівень суб’єктивного контролю свідчить про емоційну цілісність і зрілість особистості, здатності брати на себе відповідальність і відчувати значимість своїх власних дій, проте, коли мова йде про хворих на гіпертиреоз, слід пам’ятати про соматогенний фактор в формуванні емоційно-вольової сфери, інтернальний зсув локусу контролю значною мірою пояснюється гормональними порушеннями а деяким авторами, як було показане вище, розглядається навіть як один з етіологічних факторів розвитку порушень функцій щитовидної залози. В цьому контексті можна взагалі висловити припущення про залежність між інтернальним (досить високим, як показало дослідження) рівнем суб’єктивного контролю пацієнтів і тим фактом, що вони опинилися саме в положенні пацієнтів з ендокринною патологією, тобто піддослідні набули соматичних розладів саме через те, що “забагато на себе брали”.

В контексті даного дослідження особливу увагу привертає шкала 7 (інтернальність в області здоров’я). Експериментальні дані свідчать про високі показники по цій шкалі у обстежених пацієнтів, це свідчить про те, що індивід вважає себе багато в чому відповідальним за своє здоров’я: якщо він хворіє, то звинувачує в цьому самого себе і гадає, що видужання багато в чому залежить від його дій. Високі показники кореляцій цієї шкали з іншими шкалами РСК (таблиця 3.) свідчать про те, що пацієнти переносять своє уявлення про підконтрольність подій свого життя на стан перебігу хвороби та лікування. Взагалі, це можна вважати позитивною тенденцією (напротивагу хворим з екстернальним типом ставлення до хвороби, які вважають хворобу результатом нещасливого випадку і сподіваються на те, що видужання прийде в результаті дій інших людей, насамперед лікарів), однак в той же час слід пам’ятати, що саме такі хворі часто проявляють сумніви в ефективності лікування і правильності його загальної стратегії. Безумовно, це ускладнює роботу лікаря і потребує від нього