К/р Фізіологія нервової системи і вищої нервової діяльності

ЗМІСТ

1. Інстинкти як вищи безумовні рефлекси

В основі регуляції різноманітної діяльності організму є функції нервової і ендокринної систем. Функції нервової системи проявляються шляхом рефлексів. Рефлекс – реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи, основна форма діяльності нервової системи організму. Це слово латинського походження і означає “відбиття”. Звичайно рефлекс – не механічне відбиття, а вища форма біологічного відбиття із складними процесами обробки інформації – аналізу і синтезу.

Найпростіші приклади рефлексів відомі кожному із повсякденного життя. Приймання їжі – це харчовий рефлекс. Кліпання повіками – рефлекс моргання. Вдих і видих – дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно від інтенсивності освітлення, зміна або підтримання рівня тиску крові, підсилення або послаблення перистальтики кишок, тонусу м’язів (ходіння, бігання) та інше – все це приклади рефлексів. Із цього невеликого переліку фізіологічних функцій видно, що усі види діяльності організму є рефлекторними, з тією лише різницею, що одні функції здійснюються за рахунок простих рефлексів, а інші – складних. За допомогою рефлексів відбувається взаємодія між частинами тіла, а також організму із навколишнім середовищем. Рефлекси є однією із форм загально біологічної властивості – подразливості.

Безумовні рефлекси – це природжені реакції організму з допомогою нервової системи у відповідь на вплив подразників, це такі, які сформовані до моменту народження, вони спадкові. Безумовними їх називають тому, що для утворення їх не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів у тому, що вони зумовлюють існування новонароджених як у перші моменти після народження, так і в наступному житті, вони є основою для формування умовних рефлексів. Слід пам’ятати, що такий поділ рефлексів значною мірою умовний, бо вони взаємозв’язані, тісно переплетені настільки, що стають невіддільними, і в чистому вигляді їх виділити важко.

Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечують пристосованість організмів до умов життя.

Прикладами безумовних рефлексів є: харчові, захисні, статеві, саморегуляція функцій організмів і систем, больові, ковтання, блювання, чхання, кашлю, моргання тощо. В перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися шляхом ссання тощо.

Вміння володіти переважно правою чи лівою рукою – також безумовний рефлекс. Інстинкти – не що інше, як сукупність послідовних різноманітних безумовних рефлексів. Деякі безумовні рефлекси використовуються в медичній практиці для визначення стану здоров’я людей: колінний, черевні, моральний, смоктальний тощо. Із них колінний рефлекс відомий, мабуть, кожному, хто був у лікаря-невропатолога. Лікар стукає спеціальним молоточком по сухожилку м’яза, нижче надколінка. При цьому розгинач гомілки скорочується і розгинається колінний суглоб. Таким же чином викликають ахіллесів рефлекс: при ударі по ахіллесовому сухожилку виникає підошвенне згинання стопи. Черевний рефлекс спостерігається у вигляді скорочення черевної стінки в місці подразнення при проведенні штриха чим-небудь твердим по шкірі вище пупка. Моральний рефлекс проявляється скороченням колових м’язів ока при освітленні або раптовій появі предмета в полі зору. По цих та інших рефлексах лікарі встановлюють стан нервової системи.

Протягом життя вроджені рефлекси можуть змінюватись і стають невпізнанними. Слід зазначити, що у людини, на відміну від тварин, безумовні рефлекси проявляються при участі кори великого мозку.

Рефлекторна діяльність нервової системи, яка складається із безумовних і умовних рефлексів, зумовлює усю різноманітність функцій організму, у тому числі пам’ять, мислення і поведінку.

Умовні рефлекси – складні пристосувальні реакції, які утворюються в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть утворюватися і зникати в залежності від конкретних умов. Тому вони називаються умовними, тобто для формування їх необхідні умови. Ці рефлекси утворюються з участю кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони втрачали здатність утворювати умовні рефлекси, але зберігали безумовні та раніше вироблені умовні.

2. Значення інстинктів для забезпечення життєво необхідних функцій

При глибокому вивченні механізмів інстинктів особливу увагу звертає їх змінність в силу можливого накопичення умовнорефлекторних реакцій, які разом з інстинктом складають «біокомплекс активності», або «унітарні реакції». Встановлено, що чим більше розвинута центральна нервова система, тим більше значення в поведінці тварин мають реакції, які здобуті в індивідуальному житті. Так, поведінка нижчих безхребетних (найпростіших) основана виключно на інстинкті. В поведінці ж вищих безхребетних (комахи, ракоподібні, вищі молюски), незважаючи на наявність у них найскладніших інстинктів (особливо у «суспільних» комах — бджіл, мурашок), важливу роль відіграють умовні рефлекси. Інстинкти людини в великій мірі підпорядковані його свідомій діяльності, процесу навчання. Однак, виховання в свою чергу, крім соціально-історичних установ, спирається на біологічний фундамент у вигляді найголовніших інстинктів, які встановлюються в різні періоди ембріонального та постембріонального життя. Вже в утробному періоді окремі структури нервової системи зародишу дозрівають швидше інших, забезпечуючи тим самим готовність новонародженого організму до виживання в специфічних для нього умовах існування.

Зберігаючи свої біологічні основи, гра дітей здобувають нові якісні особливості — вона становиться активним інструментом пізнання світу та, як будь-яка інша людська діяльність, здобуває соціальний характер. Гра являється найпершою підготовкою до майбутньої праці та творчої діяльності.

Ігрова діяльність дитини проявляється з 3—5 місяців постнатального розвитку і лежить в основі розвитку у неї уявлень про будову тіла і поступового виділення себе з навколишньої дійсності. В 7— 8 місяців ігрова діяльність здобуває «навчаючий» характер та сприяє розвитку мови, покращення емоційної сфери дитини