Для ефективності санаторно-курортного лікування, поряд з раціональним санаторно-курортним добором, особливе значення має загальнокурортний, санаторний і індивідуальний режим (див. Курортний режим, Санаторний режим). Загалькурортний режим регламентований правилами розпорядку на даному курорті. У сан. режимі передбачені як загальні правила для усіх хворих, так і індивідуальні розпорядження і рекомендації лікуючого лікаря, що стосуються розпорядку дня хворого, виконання лікувальних призначень і т.д. Дуже важливо точно додержуватися режиму зустрічей хворого з лікарем (дні і години прийому повинні бути регламентовані), а також часу виконання кожної процедури — це благотворно позначається на психологічному настроєності пацієнта.

Для успішного курортного лікування необхідно неухильне дотримання санаторно-курортного режиму. При різних профілях захворювань: органів руху, периферичної і центральної нервової системи, органів подиху, серцево-судинної системи, для гінекологічних і урологічних хворих - він має свої особливості, невиконання яких може привести до небажаних результатів лікування.

У санаторно-курортний лежимо входять три взаємозалежні частини: загальнокурортного, санаторного і індивідуального.

Загальносанаторний режим визначає діяльність лікувальних, торговельних, культурно-просвітні установи, і роботу транспорту курорту, що повинні бути підлеглі однієї мети - найбільш успішному лікуванню і відпочинкові людей прибулим на курорт.

Санаторний режим передбачає правила і заходи, що регулюють спосіб життя в санаторії на основі установленого внутрішнього розпорядку лікування і відпочинку.

Індивідуальний режим визначає спосіб життя хворих у рамках загальних правил санаторію в залежності від характеру і плину захворювання, а також від індивідуальних особливостей хворого.

Індивідуальний режим визначається після першої бесіди з лікарем, проводиться в першу добу перебування хворого на курорті; розпорядок дня в період акліматизації хворого, що прибув з зони, будується так, щоб організм легше пристосувався до клімату курорту; протягом 2—3 днів хворого не направляють на процедури, рекомендується індивідуально активний відпочинок. Лікуючий лікар установлює порядок заходів, час, умови і тривалість процедур, при необхідності сполучаючи їх і гімнастикою і масажем. Призначаючи кілька процедур у день, лікар відповідно розподіляє них у часі; він указує також доцільні межі фіз. активності хворого (теренкур, фізкультурні вправи, спортивні ігри й ін.).

Любий курс курортного лікування будується звичайно на принципі тренування фізіологічних функцій: починаючи з мінімальних впливів з відповідним збільшенням навантаження у міру поліпшення стану хворого. Звичайно щадить режим перших днів у міру зміцнення організму змінюється — за вказівкою лікуючого лікаря — режим, що тренує, що включає більш інтенсивні навантаження і впливи, що гартують; в останні 2—3 дні перебування хворого на курорті навантаження поступово знімаються. Необхідна умова лікування — щоб усі застосовувані процедури не перевантажували організм.

У структурі рекреаційного комплексу України найорганізованішим є санаторне лікування. Разом з установами відпочинку та лікувальними пансіонатами за кількістю місць воно становить 63,0%; туризм становить 3,3%, санаторії-профілакторії — 3,9, решта — 29,8% припадає на оздоровчий відпочинок у всіх його проявах (табл. 1). (Див. Додаток 1).

Таблиця 1. Рекреаційні об'єкти в Україні на І січня 1995 р.

Рекреаційні об'єкти |

Кількість об'єктів |

У них тис. місць

Всього/ у відсотках | Всього/ у відсотках

Санаторії, установи відпочинку (без одно-, дводенних) | 3440 |

50,0 |

601 |

50,0

Санаторії та пансіонати з лікуванням | 534 |

7,8 |

156 |

13,0

в т,ч. дитячі санаторії | 199 | 2,9 | 37 | 3,1

Санаторії-профілакторії | 520 |

7,6 |

47 |

3,9

Будинки відпочинку та пансіонати | 303 |

4,4 |

90 |

7,5

Бази відпочинку | 1968 | 28,6 | 268 | 22,3

Туристські бази | 110 | 1,6 | 40 | 3,3

Разом | 6880 | 100 | 1202 | 100

Серед лікувальних установ помітне місце належить дитячим санаторіям, які займають більше третини їх кілько-сті і майже чверть наявних місць, відповідно 2,9 та 3,1% від загальної кількості таких об'єктів України. Найбільшою територіальною концентрацією рекреаційних об'єктів виді-ляються південь та захід України, де за кількістю ліку-вальних і відпочинкових установ (санаторії, пансіонати з лікуванням, будинки та пансіонати відпочинку) виділяють-ся Крим (відповідно 30,0% і 39,8%), Донецька обл. (9,9% і 9,2%).

Рекреаційна діяльність тісно пов'язана з наявністю рек-реаційних ресурсів, які є основою санаторно-курортного лі-кування, масового відпочинку і туризму. В них виділено такі типи: природні, природно-технічні, соціально-економіч-ні. Як рекреаційні ресурси виступають різні сторони та елементи природних чи культурних ландшафтів, зокрема: бальнеологічні (запаси мінеральних вод); бальнеогрязеві (запаси грязей); фітолікувальні (масиви лісових і паркових насаджень); ландшафтні (придатні для тривалого відпочин-ку); кліматичні, пляжні та пізнавальні (туризм).

Одним із найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральних вод. За існуючою кла-сифікацією їх поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та вла-стивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті і миш'якові, йодобромні, родонові, боровміені та слабо мінералізовані з високим вмістом органічних речовин. Практично в Україні виявлені та досліджені майже всі групи мінеральних вод.

Основну масу підземної гідросфери України становлять мінеральні води без специфічних компонентів. Вони поши-рені майже по всій території України. Дуже цінними у лі-кувальному відношенні є вуглекислі води. Найбільше відо-мих джерел цих вод зосереджено в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатті. Сірководневі води пов'язані з на-фтогазовими відкладами. Такими районами є Прикарпаття і Крим. Найбільше курортне значення мають дуже поши-рені хлоридні натрієві води. На базі цінних питних - ліку-вальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс у Закарпатті. Серед інших бальнеологічних груп поширені родонові води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотні слабо мінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, що формуються у зонах порід тектонічного походження (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська,