Підприємництво у наданні медичних послуг

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Підприємництво у наданні медичних послуг”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з особливостями здійснення підприємницької діяльності в галузі охорони здоров’я.

Основним завданням роботи є вивчення та узагальнення теоретичних і практичних питань пов’язаних з підприємництвом у наданні медичних послуг в Україні.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що сьогодні в Україні існує потреба в якісному медичному обслуговуванні. Створення нових підприємств з надання медичних послуг сприятиме посиленню конкуренції в даній галузі і поліпшенню рівня медичного обслуговування населення. Здійснення підприємницької діяльності з надання медичних послуг має ряд особливостей, які розглядаються в даній роботі.

В роботі розкриті наступні питання:

поняття та сутність підприємництва;

правове регулювання підприємницької діяльності в Україні;

особливості підприємництва у наданні медичних послуг;

ліцензування підприємницької діяльності з надання медичних послуг;

порядок ліцензування фізичних осіб, які займаються медичною практикою в Україні;

державна реєстрація підприємництва;

тощо.

При написанні роботи автором використовувались Закони України та інші нормативні документи з питань підприємництва, ліцензування підприємницької діяльності, листи, роз’яснення та інформаційні довідки Міністерства охорони здоров’я тощо.

1. Поняття та сутність підприємництва

1.1 Поняття підприємництва

Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль в ринковій економіці. Українська економічна думка все глибше усвідомлює, що під-приємництво є одним із основних факторів формування й розвитку вільної економіки з ринковим механізмом господарювання, де є місце і державному регулюванню на засадах пізнання та викорис-тання законів ринку. Без створення правових, економічних, органі-заційних та соціальних умов для підприємництва Україні не вийти з глибокої економічної кризи.

У господарській практиці, в економічній літературі підприєм-ництво визначається таким чином, що його часто ототожнюють із поняттям "підприємець". Але слід зазначити, що, по-перше, немає чіткого загальновизнаного визначення поняття "підприємець". По-друге, немає ще повного усвідомлення того, що підприємництво не зводиться лише до одного з його компонентів — підприємця.

У сучасній вітчизняній економічній літературі спостерігається поверхове, спрощене, а інколи й заплутане тлумачення суті підприєм-ництва і підприємця. Як правило, використовується поняття, визна-чене в Законі України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р.

За цим Законом, підприємцем (суб'єктом підприємницької діяльності) може бути будь-яка особа (фізична або юридична), яка здійснює ініціативну самостійну діяльність на власний ризик. У за-коні підприємець визначається так само, як його розуміють і в повсяк-денному житті: підприємцем є будь-яка ділова людина, що виступає суб'єктом ринку від свого імені з метою отримання прибутку.

Але юридичний закон мусить оперувати поняттями юридични-ми, тобто значною мірою абстрактними, які встановлюють чіткі та універсальні правила поведінки. У даному разі підприємництво ото-тожнюється з бізнесом узагалі.

Такий підхід до підприємництва і підприємця вітчизняні еконо-місти та юристи сприйняли як аксіому. Наприклад, підприємництво ототожнюється з бізнесом, а підприємець — із юридичними і фізичними особами, які займа-ються будь-якими видами бізнесу. Наші законодавчі акти у визна-ченні підприємництва мало чим відрізняються від такого його трак-тування.

Однак юридичні категорії мають базуватися на аналогічних економічних категоріях. Саме розуміння економічної сутності тих чи інших економічних явищ, процесів дає можливість безпомилко-во засновувати юридичні права й обов'язки в господарській сфері. На жаль, загальноприйнятих понять "підприємництво", "підприє-мець" як економічних категорій немає. Глибоке й усебічне дослідження феномену підприємництва немож-ливе без застосування принципів і методів наукового дослідження, без розгляду виробничих відносин, формою вияву яких в умовах товар-ного виробництва є підприємницькі відносини. А оскільки виробничі відносини вивчаються економічною теорією, то й відносини підприєм-ництва є об'єктом політико-економічного дослідження.

Поняття "підприємництво" надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політич-них, історичних і психологічних відносин. Складалося воно протя-гом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудов-них інститутів, психології людей тощо.

Підприємництво має три основні компоненти: осо-бисту основу, економічну основу, організаційно-управлінську осно-ву. Всі вони перебувають в органічному взаємозв'язку, виявляють-ся в єдиному процесі відтворювання підприємницького типу.

Таким чином, підприємництво як економічна категорія — це певний тип господарювання, в якому головним суб'єктом є підприє-мець, який раціонально комбінує (об'єднує) фактори виробництва, на інноваційній основі та на власний ризик організовує й управляє виробництвом з метою отримання підприємницького доходу.[15,c.19-21]

1.2 Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні

Закон України „Про підприємництво” визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону „Про підприємництво” „підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.”

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність";

об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть