В цілому проблема медичного страхування в Україні може бути вирішена, але вже сьогодні необхідні сучасні форми медичного та фармацевтичного обслуговування, що дозволить змінити ставлення населення до медичного страхування.

3.2 Розвиток сімейної медицини і медсестринства

Практична медицина в Україні — це медична допомога, яка щоденно надається сотням тисяч хворих в амбулаторіях, поліклініках та лікарнях. Це розгалужена система медичних закладів первинного, вторинного і третинного рівнів, об’єднаних єдиною метою — збереження та поліпшення здоров’я пацієнтів. У системі практичної медицини України працюють майже 240 тисяч лікарів, 630 тисяч середніх медичних працівників, стільки ж працівників допоміжних служб, розгорнуто понад 600 тисяч лікарняних ліжок. Незважаючи на це, розвиток медичної допомоги з постійним розширенням спеціалізованих служб не забезпечив належного рівня якісної профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, збереження і зміцнення здоров’я громадян України.

Зарубіжний досвід виходу з подібних медико-соціальних криз свідчить про необхідність наближення медичної допомоги безпосередньо до родини, об’єднання на рівні родини елементів лікування та профілактики, медичної, психологічної і соціальної допомоги. Цим вимогам буде відповідати реформа мережі первинної медико-санітарної допомоги. Удосконалення первинної медико-санітарної допомоги населенню — одне з першочергових завдань реформування системи охорони здоров’я України.

Нині у цілому світі спостерігається тенденція до зближення медичного персоналу і хворої людини, розвитку партнерських відносин між лікарем та пацієнтом. Найбільше відповідає таким прагненням система сімейної медицини, в центрі якої знаходиться сімейний лікар та перший і надійний помічник — медична сестра.

Сьогодні розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини розглядається в Україні згідно з Концепцією реформування системи охорони здоров’я як стратегічний напрям і першочергове завдання. Сімейний лікар, як це робиться у багатьох розвинутих країнах світу, має вести родину в цілому, що називається «від нуля і до кінця». Сімейний лікар має бути найкращим спеціалістом з хвороб, що виникають у членів родини, оскільки він добре знає своїх пацієнтів, постійно знаходиться у контакті з ними. Він координує усі види медичної допомоги членам сім’ї і несе відповідальність за здоров’я кожного. Здійснення первинної медико-санітарної допомоги членам родини передбачає цілу низку заходів. Сюди відносять діагностику, лікування та профілактику поширених захворювань у дорослих і дітей, динамічне спостереження за здоров’ям пацієнтів, надання невідкладної допомоги, організацію консультацій спеціалістами у разі необхідності, консультації з проблеми планування сім’ї, етики, психології, гігієни, соціальних, сексуальних аспектів життя, проблем вигодовування, виховання, профорієнтації дітей.

Одним з найголовніших завдань сімейної медицини є профілактика захворювань. Це включає виявлення чинників ризику розвитку захворювань як індивідуально кожного члена сім’ї, так і спільно всієї родини, виявлення пограничних станів, контроль за здоров’ям та розвитком новонароджених і малят, за членами родини у періоди підвищеного ризику (періоди статевого дозрівання, вагітності, клімактеричний), рекомендації щодо раціонального харчування, формування здорового способу життя тощо. Практика розвинутих країн свідчить, що без застосування дорогого медичного устаткування та медикаментів, за допомогою лише профілактичних заходів, спрямованих на подолання чинників ризику і формування здорового способу життя, у скандинавських країнах вдалось у 1,5-2 рази зменшити захворюваність дітей. Активна профілактична допомога з антенатальної охорони плода дозволила зменшити кількість передчасних пологів у Швеції до 2%, що, в свою чергу, знизило дитячу смертність до 7%, а у Фінляндії — до 5,9%. Збереження репродуктивного здоров’я, яке є основою зародження та розвитку плода, а в подальшому і здоров’я дитини, зумовлюються такими чинниками, як економічний стан в сім’ї, зайнятість членів родини, умови життя, громадські, релігійні та правові умови, в рамках яких живуть люди, — все це знаходиться у полі зору працівників сімейної медицини.

Створення широкої мережі сімейних амбулаторій вимагає значною мірою перегляду медичної освіти. Система медичної освіти — одна з галузей медицини, що розвивається найшвидше, є другою після клінічної медицини. Навчальні плани, за якими в Україні проводиться підготовка медичних сестер-бакалаврів, виявились орієнтованими не тільки на сьогодення, але й відповідають запитам медицини завтрашнього дня. Дисципліни, які сьогодні вивчають майбутні медичні сестри-бакалаври, абсолютно відповідають запитам підготовки кваліфікованого, різнобічно освіченого помічника сімейного лікаря. «Громадське здоров’я та громадське медсестринство», «Медсестринство в сімейній медицині», «Медсестринство в геронтології та геріатрії», «Ріст і розвиток людини», «Медсестринський процес», «Психічне здоров’я», «Медична та соціальна реабілітація» є підґрунтям різнобічності отриманих знань та професійних вмінь, які дають змогу медичній сестрі-бакалавру працювати в родині як рівноцінному партнеру сімейного лікаря, а не просто його «технічному» виконавцю.

Традиційно навчання клінічним навичкам проходило біля ліжка хворого у лікарні, значно рідше — в амбулаторних умовах. Можливість навчання у такому разі забезпечується лише за наявності пацієнта з потрібним діагнозом та проблемами і зазвичай проводиться на тих пацієнтах, які є на даний момент у клініці. Перенесення акценту навчання та здобування практичних навичок в амбулаторні умови стало можливим у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького, коли було створено кафедру поліклінічної справи та сімейної медицини. Вивчення проблем пацієнта в амбулаторних умовах, шляхів їх вирішення, робота з дільничними терапевтами, сімейними лікарями на етапі первинної медико-санітарної допомоги дозволяє майбутнім сестрам-бакалаврам здобути необхідні практичні навички та одразу закріпити їх на практиці. Значну роль у підготовці медичних сестер-бакалаврів відіграють заняття на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти, де вони отримують знання з основ діагностики, профілактики захворювань, знайомляться з принципами та методами організації роботи сімейних амбулаторій, роботи в команді.

У процесі підготовки медичних сестер-бакалаврів необхідно ширше використовувати сучасні аудіо-візуальні засоби навчання — компакт-диски зі спеціальними інтермедійними програмами, де поряд з текстами з різних розділів медсестринства були б набори фотографій, схем, анімаційних кліпів про алгоритми